Постанова
Іменем України
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 457/913/21
провадження № 61-6814св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Трускавецька міська рада Львівської області, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Трускавецької міської ради Львівської області, ОСОБА_2, в якому просив суд визнати за ним право власності на 4/9 ідеальні частини житлової квартири АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 20 грудня 2021 року, ухваленого у складі судді Грицьківа В. Т., позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 4/9 ідеальні частини житлової квартири АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що після смерті ОСОБА_4 у позивача виникло право на оформлення спадкових прав, у зв`язку із чим він звернувся до приватного нотаріуса Трускавецького міського нотаріального округу, однак 19 липня 2021 року йому відмовлено у вчинені нотаріальних дій, через відсутність правовстановлюючих документів, які дають право на заведення спадкової справи та видачу свідоцтва про право власності на спадщину за законом, зокрема, не було можливості встановити постійне місце проживання ОСОБА_4 . Отже, відповідно до вимог статей 1296-1299 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовні вимоги підлягають задоволенню.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
У березні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до Львівського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 20 грудня 2021 року.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 20 грудня 2021 року відмовлено на підставі частини другої статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції належним чином повідомляв ОСОБА_3 про дату, час і місце розгляду цієї справи шляхом направлення їй повісток на адресу зареєстрованого місця проживання. Заяв про зміну місця проживання або місцезнаходження ОСОБА_3 матеріали справи не містять.
Рішення у цій справі ухвалено судом першої інстанції 20 грудня 2021 року, апеляційна скарга на нього подана 16 березня 2023 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту цього рішення. Заявник не надала доказів виникнення обставин непереборної сили, які унеможливили своєчасне звернення ОСОБА_3 до суду із апеляційною скаргою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У травні 2023 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що вона не могла подати до суду першої інстанції заяву про зміну місця свого проживання, так як не знала і не могла знати, що у провадженні суду перебувала на розгляді дана справа і тим самим була позбавлена можливості доступу до правосуддя.
Крім того, позивач є її батьком і він свідомо, вводячи суд в оману, не вказав її номер телефону та фактичне місце проживання, хоча був обізнаний в цьому.
Зазначає, що судом апеляційної інстанції було порушено вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема щодо права доступу до суду.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У червні 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції без змін як така, що ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У травні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 грудня 2021 року Трускавецьким міським судом Львівської області ухвалено рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, 16 березня 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій містилося клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Також до апеляційної скарги додано документи, зокрема, довідку про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 05 березня 2023 року та акт виконавчого комітету Східницької селищної ради Львівської області від 14 березня 2023 року № 507, з яких вбачається, що ОСОБА_3 з 2012 року не проживає за зареєстрованою адресою: АДРЕСА_1, а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року ОСОБА_3 відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі частини другої статті 358 ЦПК України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та пунктом 8 частини другої статті 2 ЦПК України забезпечення апеляційного оскарження рішення суду - це одна з основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.