ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 204/8591/20
провадження № 61-4467св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучмій Наталія Валентинівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньов Максим Олександрович,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 22 липня 2021 року, ухвалене у складі судді Приваліхіної А. І., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 8 квітня 2022 року, прийняту колегією у складі суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучмій Н. В., приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньов М. О., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позову вказував, що 21 листопада 2018 року він уклав з ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 договір позики грошових коштів в сумі 1 988 000 грн, що на день укладення договору становить 71 000 доларів США за курсом комерційного банку, обраного за погодженням сторін, строком
до 21 грудня 2018 року. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іванютіним-Сандомирським Л. О. та зареєстрований за № 114.
28 грудня 2018 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю. О. відкрито виконавче провадження
ВП № 57984777 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучмій Н. В. № 5150
від 27 грудня 2018 року про стягнення з позивача грошових коштів у розмірі 1 989 700 грн.
Вважав, що зазначений виконавчий напис вчинений з порушенням закону, оскільки на момент вчинення виконавчого напису у приватного нотаріуса були відсутні докази про безспірність вимог кредиторів у зв`язку з неотриманням ним письмової вимоги про повернення коштів.
За таких обставин просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 5150, вчинений 27 грудня 2018 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучмій Н. В. та зареєстрований за № 5150, про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за договором позики в розмірі 1 988 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 22 липня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив про вчинення оспорюваного виконавчого напису з додержанням вимог Закону України "Про нотаріат" та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). Суд першої інстанції вказав, що стягнена за виконавчим написом заборгованість є безспірною і позивач не спростував такі обставини належними і допустимими доказами.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 8 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня
2021 року - без змін.
Суд апеляційної інстанції зазначив про неспростування позивачем у встановленому законом порядку належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за договором позики на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення, не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, тому вчинений виконавчий напис відповідає вимогам закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У травні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 22 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 8 квітня 2022 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25 березня 2019 року
у справі № 629/3881/16-ц (провадження № 61-31187св18), про те, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Крім того, суди не врахували висновки щодо необхідності встановлення факту безспірності заборгованості при вчиненні виконавчого напису про її стягнення, перевірки факту належного направлення кредитором письмової вимоги про усунення порушень і обставин щодо відсутності спорів про розмір
заборгованості, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах
від 29 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19)
і від 2 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278гс18); Верховним Судом у постанові від 7 лютого 2018 року у справі № 204/4071/14-ц (провадження № 61-360св18); Верховним Судом України у постановах
від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15 та від 5 липня 2017 року
у справі № 6-887цс17.
Заявник вказує, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишились обставини щодо відсутності безспірної заборгованості, про що свідчить факт його звернення з позовом про визнання неукладеним договору позики, заборгованість за яким стягнено оспорюваним виконавчим написом, та відкриття провадження за вказаним позовом. Суди помилково зазначили про ненадання доказів існування такої справи, оскільки матеріали справи містять копію позовної заяви та ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2018 року, які досліджувалися судом першої інстанції.
На думку заявника, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про отримання ним повідомлення-вимоги про повернення коштів від 22 грудня 2018 року, оскільки за змістом накладної № 4159907544 вказане повідомлення отримала " ОСОБА_5", з якою заявник припинив шлюбні відносини з 2017 року. Крім того, це повідомлення направлено за адресою квартири, яка перебуває в оренді фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_6 .
Вказує, що суд першої інстанції не вирішив подане ним з позовом клопотання про витребування у приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучмій Н. В. документів, на підставі яких вчинено оспорюваний виконавчий напис.
Позиція інших учасників справи
У серпні 2022 року представник ОСОБА_3 - адвокат Поліщук К. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила про безпідставність її доводів та правильність висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи про:
- застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 2 липня 2019 року
у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278гс18), від 27 березня 2019 року
у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- недослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів
(пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 листопада 2018 року
ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іванютіним-Сандомирським Л. О. та зареєстрований за № 114. Відповідно пункту 1 договору позивач отримав грошові кошти в сумі 1 988 000 грн, що на день укладення договору становило еквівалент 71 000 доларів США за курсом комерційного банку, обраного за погодженням сторін, строком до 21 грудня 2018 року.
Зі змісту пункту 2 договору позики грошових коштів суди встановили, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцям суму позики в розмірі 1 988 000 грн, але в будь-якому разі не менше суми, що на день повернення грошових коштів становитиме еквівалент 71 000 доларів США, в строк, зазначений у пункті 1 договору. Підтвердженням повного виконання зобов`язань за договором позики буде заява позикодавців про повний розрахунок за договором позики.
Пунктом 4 договору позики грошових коштів сторони погодили, що грошова сума, вказана в пункті 1 договору, передана позичальнику до підписання цього договору.
22 грудня 2018 року відповідачі надіслали позивачу спільне повідомлення-вимогу № 22/1-12 про повернення грошових коштів за договором
позики грошових коштів, яку 26 грудня 2018 року о 13 год44 хв вручено "TARANENKO OL.", що підтверджується відповіддю АТ "ДХЛ Інтернешнл Україна".
27 грудня 2018 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н. В. вчинив виконавчий напис № 5150 про стягнення з
ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості за договором позики грошових коштів, посвідченим
21 листопада 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іванютіним-Сандомирським Л. О. за № 114,
строк виконання зобов`язання за яким настав 21 грудня 2018 року,
у розмірі 1 988 000 грн та витрат, пов`язаних із вчиненням виконавчого напису нотаріуса, у розмірі 1 700 грн.
29 грудня 2018 року позивачем надано відповідь відповідачам на їхнє спільне повідомлення-вимогу за № 22/1-12 від 22 грудня 2018 року (том 2 а. с. 16-18).
28 липня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньов М. О. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62679311 з примусового виконання виконавчого напису № 5150 від 27 грудня 2018 року, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н. В.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права в межах вимог та доводів касаційної скарги і відзиву на неї, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов таких висновків.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону
України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України
від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України "Про нотаріат" та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.