Постанова
Іменем України
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 756/5928/20
провадження № 61-2232св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Коцюрби О. П., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позову
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні майном.
Позов обґрунтований тим, що з 03 лютого 2020 року він є власником квартири АДРЕСА_1, у якій незаконно продовжує проживати колишній власник квартири ОСОБА_2 разом зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_3 .
Незаконне проживання відповідачки разом з дитиною створює йому перешкоди у користуванні, розпорядженні та володінні належним йому майном - квартирою. Відповідачка відмовляється добровільно виселитися з квартири.
Просив:
- зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у здійсненні права користування та розпоряджання належною йому на праві власності квартирою АДРЕСА_1 ;
- усунути йому перешкоди у користуванні та розпорядженні належною на праві власності квартирою шляхом виселення ОСОБА_2 та будь-яких третіх осіб, які незаконно без будь-якої правової підстави фактично перебувають у квартирі АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права користування та розпоряджання належною йому на праві власності квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Усунено ОСОБА_1 перешкоди у користуванні та розпорядженні належною на праві власності квартирою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 та будь-яких третіх осіб, які незаконно без будь-якої правової підстави фактично перебувають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач є одноособовим власником квартири, у якій без його згоди проживає відповідачка зі своєю дитиною, чим створює йому перешкоди у користуванні, розпорядженні та володінні належною йому квартирою.
Суд застосував до спірних правовідносин статті 319, 321, 391 ЦК України, а також правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 754/15589/14-ц, згідно з яким власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
До спірних правовідносин про усунення перешкод у користуванні майном підлягають застосування положення статті 319 ЦК України, оскільки між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідачки не на підставі укладеного з позивачем договору. У зв`язку з проведенням прилюдних торгів право власності відповідачаки на цю квартиру припинилося.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 18 лютого 2021 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року залишено без задоволення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року скасовано в частині задоволення вимог ОСОБА_1 щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні належною йому на праві власності квартирою шляхом виселення ОСОБА_2 та будь-яких інших третіх осіб, які незаконно без будь-якої правової підстави фактично перебувають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові.
В іншій частині заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 109 ЖК України (назва кодексу в редакції Закону від 21 квітня 2022 року № 2215-IX) (далі - ЖК України) встановлено загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Отже, обмеження права власника, який набув жиле приміщення за результатами звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі статті 109 ЖК України та статті 40 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон), є передбачуваними.
Підставою для відмови в позові про виселення особи з жилого приміщення, що є предметом іпотеки, придбаного не за рахунок отриманих у борг грошових коштів і забезпеченого іпотекою цього житла, є відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням.
Відповідачка може бути позбавлена права на спірне житло лише зі забезпеченням іншим житловим приміщенням у порядку, визначеному статтею 109 ЖК України, про що повинно бути зазначено у рішенні суду.
Позивач не надав доказів того, що відповідачка має інше житло, та не зазначив обставин щодо її виселення в інше житлове приміщення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2022 року ОСОБА_1 поштовим зв`язком направив до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року, у якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, а заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року - залишити в силі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована таким.
Відповідачка, після набрання заочним рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки законної сили, 20 жовтня 2016 року знялася з реєстрації в іншій своїй квартирі за адресою: АДРЕСА_3, усупереч договорам іпотеки та статті 9 Закону зареєструвала своє місце проживання разом з неповнолітнім сином за адресою: АДРЕСА_1 . На момент розгляду цієї справи відповідачці на праві власності належить інше нерухоме майно - квартири за адресами: АДРЕСА_3, квартира АДРЕСА_3 та АДРЕСА_6 .
10 березня 2020 року позивач направив на вказані вище три адреси відповідачки лист з вимогою добровільно звільнити спірну квартиру. Цей лист відповідачка отримала нарочно під підпис у с. Нові Петрівці.
Суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин статтю 109 ЖК України та частину другу статті 40 Закону.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не врахував та не надав оцінки доказам на підтвердження існування у відповідачки належного їй на праві власності нерухомого житлового майна.
Підставою касаційного оскарження відповідно до статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заявник зазначає таке: суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 209/2032/14, від 08 грудня 2021 року у справі № 645/2747/19, від 29 вересня 2021 року у справі № 344/12708/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 442/328/19, від 03 червня 2020 року у справі № 196/476/13-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 754/15589/14-ц, від 08 грудня 2021 року у справі № 209/2032/14-ц; суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у червні 2022 року, ОСОБА_2 заперечує проти доводів ОСОБА_1, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що прилюдні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1, відбулись за документами, що мають ознаки підроблення, а саме із залученням довідки Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про те, що за вказаною адресою неповнолітні діти не проживають. За вказаним фактом відповідачка звернулася до правоохоронних органів, унаслідок чого до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України.
28 лютого 2020 року на підставі заяви ОСОБА_1 від 18 лютого 2020 року рішенням Відділу реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 28 лютого 2020 року незаконно скасовано реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 та її неповнолітньої дитини.
На розгляді у судах перебувають справи за позовами ОСОБА_2 про скасування вказаного рішення Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 28 лютого 2020 року (справа № 756/7614/21) та про визнання електронних торгів недійсними, визнання недійсним та скасування протоколу проведення електронних торгів (справа № 756/19153/21).
Твердження заявника про існування у ОСОБА_2 іншого житла є помилковим, не підтверджені належними доказами.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2022 рокувідкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
У травні 2023 року від ОСОБА_2 надійшло повідомлення (вимога) про виклик приватного виконавця виконавчого округу м. Києві Чижика А. П. у судове засідання для участі у розгляді справи.
15 червня 2022 року від ОСОБА_2 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року продовжено ОСОБА_2 строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні у справі № 756/5928/20 відмовлено. Справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів на 27 вересня 2023 року.
25 вересня 2023 року на електронну адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від Інформаційного агенства "Міжнародне Антикорупційне Бюро" надійшло клопотання про проведення відеозйомки в залі судового засідання під час розгляду справи.
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2023 року клопотання Інформаційного агенства "Міжнародне Антикорупційне Бюро"про проведення відеозйомки в залі судового засідання під час розгляду справи повернено заявнику без розгляду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України для відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль") та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/3796/82/64377, згідно з яким вона отримала від банку грошові кошти в сумі 412 080,00 грн із розрахунку 12,75 % річних строком до 15 листопада 2017 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 15 листопада 2007 року № 014/3796/82/64377 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З. М., зареєстрований в реєстрі за № 2239.
Предметом іпотеки є двокімнатна квартира АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 05 червня 2000 року на підставі наказу від 24 травня 2000 року № 650-С/К.
19 вересня 2008 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 22033127468, згідно з яким банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 61 855,00 дол. США строком на 120 місяців зі сплатою 15% річних.
19 вересня 2008 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки для забезпечення виконання кредитного договору № 22033127468, відповідно до умов якого іпотека забезпечує вимоги іпотекодержателя, що слідують з умов кредитного договору № 22033127468, шляхом передачі ОСОБА_2 в іпотеку банку предмета іпотеки, який забезпечує виконання зобов`язань за кредитним договором № 014/3796/82/64377.
10 вересня 2010 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору №22033127468 про реструктуризацію кредиту, відповідно до умов якого тимчасово на періоди з 19 вересня 2010 року до 18 вересня 2011 року було зменшено розмір щомісячного платежу відповідачки з остаточною датою погашення кредиту 19 вересня 2028 року.
23 листопада 2011 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору про зміну умов погашення кредиту, відповідно до якої тимчасово на періоди з 19 грудня 2011 року до 18 грудня 2012 року було зменшено розмір щомісячного платежу за кредитним договором. На підставі цієї угоди фактична заборгованість за сумою кредиту збільшилась на 15 календарний день з дня закінчення відстрочки сплати відсотків, а саме 03 січня 2013 року на суму залишкової заборгованості за відсотками.
Вказані обставини встановлені у справі № 756/16790/13.
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30 січня 2014 року у справі № 756/16790/13, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 липня 2021 року:
позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно у рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами задоволено;
в рахунок погашення заборгованості в сумі розмірі 808 729,40 грн, що утворилася за кредитними договорами від № 014/3796/82/64377 від 15 листопада 2007 року, який було укладено між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2, кредитним договором № 22033127468 від 19 вересня 2008 року, який було укладено між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2, звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 05 червня 2000 року на підставі наказу від 24 травня 2000 року № 650-С/К;
визначено спосіб реалізації предмета іпотеки - квартири в АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів та за рахунок коштів, отриманих від реалізації у встановленому порядку предмета іпотеки, задовольнити вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитними договорами №014/3796/82/64377 від 15 листопада 2007 року № 22033127468 від 19 вересня 2008 року у розмірі 808 729,40 грн з визначенням початкової вартості предмету іпотеки для його подальшої реалізації в сумі 1 015 612 грн.
20 жовтня 2016 року на підставі заяви ОСОБА_2 . Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, зареєстровано її та її неповнолітнього сина ОСОБА_3 місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
09 січня 2020 року ДП "СЕТАМ" проведено електронні торги з реалізації предмета іпотеки на підставі рішення Оболонського районного суду від 30 січня 2014 року у справі № 756/16790/13-ц, лот № 395329, а саме квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до протоколу ДП "СЕТАМ" за № 459702 про проведені електронні торги від 09 січня 2020 року ОСОБА_1 визнано переможцем торгів за лотом № 395329 (іпотека, двокімнатна квартира АДРЕСА_1 .
03 лютого 2020 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на вказану квартиру та отримав свідоцтво на право власності, що підтверджується витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Згідно з Витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва станом на 07 березня 2020 року у квартирі АДРЕСА_1 відсутні зареєстровані особи.
У договорі іпотеки від 15 листопада 2007 року вказано, що ОСОБА_2, як іпотекодавець гарантувала, що за адресою місцезнаходження предмета іпотеки не зареєстровані та не проживають малолітні та неповнолітні діти, а також відсутні неповнолітні діти, що мають право користування предметом іпотеки (пункт 5.1). Іпотекодавець має право вчинювати будь-які юридично значимі дії щодо предмета іпотеки, виключно на підставі письмової згоди іпотекодержателя, зокрема, передавання предмета іпотеки у користування (пункт 5.3.).
28 лютого 2020 року Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації скасовано реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 та її сина на підставі того, що під час подання заяви про реєстрацію місця проживання від 20 жовтня 2016 року ОСОБА_2 не повідомила, що на вказану квартиру накладено обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна на підставі договору іпотеки від 15 листопада 2007 року.
Встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, на момент звернення до суду з позовом у цій справі проживала ОСОБА_2 разом зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ця квартира не була придбана за кредитні кошти банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.