Постанова
Іменем України
20вересня 2023 року
м. Київ
справа № 758/6777/21
провадження № 61-6490св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом - ОСОБА_1,
відповідачі за первісним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Собі", Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна", ОСОБА_2,
позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2,
відповідач за зустріним позовом: ОСОБА_1,
треті особи за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Собі", Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Собі" на постанову Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А. та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2023 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог первісного і зустрічного позовів та судових рішень судів попередніх інстанцій
У травні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Собі" (далі - ТОВ "Собі"), Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - ПрАТ "СК "ПЗУ Україна"), ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Позов мотивовано тим, що 07 березня 2018 року о 10 год 30 хв водій ОСОБА_2, рухаючись по вул. Житомирській у смт Гришківці Бердичівського району Житомирської області поруч з будинком № 197, керуючи автомобілем "Volkswagen Jetta", державний номерний знак НОМЕР_1, спричинив ДТП, у скоєнні якого його визнано винним постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 березня 2021 року. Внаслідок ДТП транспортний засіб ОСОБА_1 "Mercedes-Benz S350", державний номерний знак НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження, а водії - легкі тілесні ушкодження.
Згідно з висновком експертного дослідження від 31 жовтня 2018 року № Д 11/5, проведеним Житомирським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, вартість збитку, заподіяного власнику автомобіля "Mercedes-Benz S350", державний номерний знак НОМЕР_2, складає 1 268 315,00 грн. Згідно з відповіддю Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України автомобіль "Volkswagen Jetta", державний номерний знак НОМЕР_1,станом на момент пригоди був зареєстрований за ТОВ "Собі", з яким ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах, а 27 грудня 2019 року - перереєстрований на нового власника.
Позивач звертався до ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" із заявою про настання ДТП, проте у виплаті страхового відшкодування відмовлено.
Із урахуванням наведених обставин, позивач просив стягнути з ТОВ "Собі" на його користь на відшкодування майнових збитків 1 138 315,00 грн, з ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" - страхове відшкодування у розмірі 130 000,00 грн, покласти на відповідачів витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу.
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи: ТОВ "Собі", ПрАТ "СК "ПЗУ Україна", про відшкодування майнової шкоди.
Зустрічний позов мотивовано тим, що 07 березня 2018 року у смт Гришківці ОСОБА_1, керуючи автомобілем "Mercedes-Benz S350", державний номерний знак НОМЕР_2, допустив зіткнення з автомобілем "Volkswagen Jetta", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з майновими збитками. ДТП сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, що підтверджується висновками, складеними судовим експертом. Відповідно до звіту вартість відновлювального ремонту автомобіля "Volkswagen Jetta" складає 286 418,25 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність позивача як водія транспортного засобу була застрахована за полісом обов`язкового страхування в Акціонерному товаристві "Страхова компанія "АРКС" (далі - АТ "СК "АРКС"), то на страховика покладається обов`язок відшкодувати йому шкоду в межах ліміту страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 грн, а з ОСОБА_1 підлягає стягненню 186 418,25 грн. Оскільки ОСОБА_2 на момент ДТП був законним володільцем (користувачем) пошкодженого транспортного засобу і правомірно експлуатував його на законних підставах, тому має право отримувати грошові кошти як відшкодування збитків.
ОСОБА_2 просив визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні ДТП, яка відбулась 07 березня 2018 року о 10 год 30 хв у смт Гришківці Бердичівського району Житомирської області, в результаті якої автомобіль "Volkswagen Jetta" зазнав пошкоджень, стягнути з ОСОБА_1 на його користь різницю між фактичним розміром шкоди та страховим лімітом у сумі 186 418,25 грн, покласти на відповідача судові витрати.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2022 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволені первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів того, що він як власник пошкодженого транспортного засобу погодився на визнання його фізично знищеним. За встановленими у справі обставинами позивач відчужив пошкоджений автомобіль, проте ухилився від повідомлення суду про розмір коштів, отриманих за пошкоджений автомобіль. Суд позбавлений можливості визначити залишкову вартість пошкодженого автомобіля після ДТП шляхом проведення відповідної судової експертизи, оскільки цей транспортний засіб позивачем відчужено.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення обставин щодо вини водія ОСОБА_2 не підлягають доказуванню відповідно до статті 82 ЦПК України, оскільки постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 березня 2021 року у справі № 369/6870/18, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року, у ДТП, яка сталася 07 березня 2018 року за участі транспортних засобі під керуванням водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2, встановлено вину останнього.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Апеляційну скаргу ТОВ "Собі" залишено без задоволення. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2022 року скасовано в частині відмови у задоволенні первісного позову та прийнято в цій частині нову постанову. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 100 000,00 грн. Стягнено з ТОВ "Собі" на користь ОСОБА_1 на відшкодування збитків 1 093 105,00 грн. У задоволенні інших вимог позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні докази повідомлення сторони позивача про дату, час і місце розгляду справи шляхом вручення судових повісток або шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Апеляційний суд зазначив, що в обґрунтування відмови в задоволенні первісного позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів розміру коштів, отриманих від продажу пошкодженого автомобіля, хоча такі докази були наявні в матеріалах справи, а саме: договір купівлі-продажу автомобіля від 03 листопада 2018 року. Суд першої інстанції в обґрунтування рішення поклав відсутність такого договору, який був наявний у позивача та який суд відмовився приймати з формальних причин.
Стягуючи з ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" на користь позивача страхове відшкодування, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач в установленому законом порядку звертався до ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" із заявою про настання страхового випадку, вказавши місцезнаходження пошкодженого автомобіля та засоби зв`язку, однак страховик протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП не направив свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. За таких обставин із ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування в розмірі 100 000,00 грн у межах страхової суми.
Стягуючи з ТОВ "Собі" на користь позивача майнові збитки, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_2, перебуваючи в трудових відносинах з ТОВ "Собі", керуючи належним товариству автомобілем "Volkswagen Jetta", вчинив ДТП, внаслідок чого заподіяв шкоду позивачу, тому обов`язок щодо відшкодування шкоди підлягає покладенню на роботодавця на підставі частини першої статті 1172 ЦК України.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 22 травня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - Письменної Н. В. про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат задоволено частково. Стягнено з ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат 1 155,00 грн та з ТОВ "Собі" на користь ОСОБА_1 на відшкодування понесених судових витрат 12 960,00 грн. В іншій частині заяву про відшкодування судових витрат залишено без задоволення.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що сторона позивача довела належними доказами розмір понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів пропорційно до задоволених вимог.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи
У травні 2023 року ТОВ "Собі" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 910/2603/17, Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 521/16989/13, від 25 липня 2018 року у справі № 914/820/17, від 26 вересня 2018 року у справі № 760/578/15-ц, від 10 липня 2019 року у справі № 740/2332/16-ц, від 13 жовтня 2021 року у справі № 737/771/20, Верховного Суду України від 28 січня 2015 року у справі № 6-229цс14, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-933цс16.
У червні 2023 року ТОВ "Собі" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній додатковій постанові не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17, від 24 липня 2018 року у справі № 918/560/16, від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18, від 29 червня 2022 року у справі № 161/5317/18.
Відзиви на касаційні скарги від інших учасників справи не надходили.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга на постанову Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 рокупідлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, касаційна скарга на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2023 рокупідлягає частковому задоволенню, а оскаржувана додаткова постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви.
Постанова суду апеляційної інстанції в частині часткового задоволення вимог ОСОБА_1 до ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" ніким не оскаржується, а тому судом касаційної інстанції в цій частині не переглядається.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог зустрічного позову не було предметом апеляційного перегляду, а тому судом касаційної інстанції не може бути переглянуто.
Обставини, встановлені судами
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 березня 2021 року у справі № 369/6870/18, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), провадження у справі закрито на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
У справі № 369/6870/18 суди встановили, що 07 березня 2018 року о 10 год 30 хв водій ОСОБА_2, рухаючись по вул. Житомирській у смт Гришківці Бердичівського району Київської області поруч з будинком № 197, керуючи автомобілем "Volkswagen Jetta", державний номерний знак НОМЕР_1, перед розворотом завчасно не зайняв відповідне крайнє ліве положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, перед зміною руху не переконався в тому, що це буде безпечно та не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, проявив неуважність, під час перестроювання та розвороту не надав дорогу автомобілю "Mercedes-Benz S350", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, що рухався в попутному напрямку дороги, внаслідок чого сталося зіткнення, в якому транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а водії - легкі тілесні ушкодження.
На момент ДТП ТОВ "Собі" було власником автомобіля "Volkswagen Jetta", державний номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 07 липня 2016 року НОМЕР_3 .
07 липня 2016 року транспортний засіб "Volkswagen Jetta", державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований за ТОВ "Собі", а 27 грудня 2019 року - перереєстровано на нового власника.
22 травня 2017 року ОСОБА_2 згідно з наказом ТОВ "Собі" від 19 травня 2017 року № 24-к прийнято на роботу менеджером зі збуту у відділ маркетингу за сумісництвом.
06 березня 2018 року ОСОБА_2 на ім`я директора ТОВ "Собі" подав заяву про надання йому відпустки без збереження заробітної плати на 07 березня 2018 року у зв`язку із сімейними обставинами, а також заяву про надання у власне користування автомобіля "Volkswagen Jetta", державний номерний знак НОМЕР_1, на 07 березня 2018 року у зв`язку із сімейними обставинами.
Наказом ТОВ "Собі" від 07 березня 2018 року № 00000000003-0000004836 ОСОБА_2 надано відпустку без збереження заробітної плати на 07 березня 2018 року тривалістю 1 календарний день.
31 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" із заявою про настання страхового випадку від 07 березня 2018 року за договором страхування ОСЦПВВНТЗ, № справи UA2018030700074, вказавши, що його пошкоджений автомобіль "Mercedes-Benz" знаходиться за адресою: м. Бердичів, Житомирська область, і що про подію страховика було повідомлено телефоном 12 березня 2018 року.
20 вересня 2018 року фізична особа - підприємець ОСОБА_6 склав рапорт на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю "СОС Сервіс України" (далі - ТОВ "СОС Сервіс України") про те, що 05 вересня 2018 року до нього надійшла заява у справі № 202356 щодо проведення автотоварознавчого дослідження, у телефонній розмові потерпілий ОСОБА_1 повідомив, що виїжджає у відрядження, буде орієнтовно 11-12 вересня і тоді можна буде провести огляд транспортного засобу. Після 12 вересня 2018 року ОСОБА_1 на зв`язок не виходив, телеграма щодо надання транспортного засобу для огляду відправлена 17 вересня 2018 року, отримана 18 вересня 2018 року, але ніякої реакції зі сторони ОСОБА_1 не було.
20 вересня 2018 року ОСОБА_1 вручена телеграма ТОВ "СОС Сервіс Україна" про необхідність надання для огляду транспортного засобу "Mercedes-Benz" для проведення автотоварознавчого дослідження за вказаною адресою, що підтверджується скріншотом із сайту Укрпошти.
Згідно з висновком експертного дослідження від 31 жовтня 2018 року, складеним Житомирським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром № Д 11/5, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля "Mercedes-Benz S 350", державний номерний знак НОМЕР_2, станом на 25 жовтня 2018 року складає 1 268 315,00 грн, величина втрати товарної вартості станом на 25 жовтня 2018 року складає 54 373,53 грн, ринкова вартість автомобіля "Mercedes-Benz S 350", державний номерний знак НОМЕР_2 станом на 25 жовтня 2018 року складає 1 268 315,00 грн. Експертом встановлено, що сума вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу (1 450 361,48 грн) більша ринкової вартості транспортного засобу, тому відновлювати транспортний засіб з економічної точки зору недоцільно.
Листом від 07 грудня 2018 року ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" відмовило ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування з підстав, передбачених пунктом 37.1.3 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки на вимогу представника страховика автомобіль для огляду потерпілим надано не було.
03 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоплюс К" (комісіонер) та ОСОБА_7 (покупець) укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 6332/18/003318, згідно з яким покупець прийняв у власність транспортний засіб "Mercedes-Benz S 350", державний номерний знак НОМЕР_2, за 45 210,00 грн.
Правове обґрунтування
Щодо вирішення спору по суті
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах.
Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права.
Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
Аналіз змісту глави 82 ЦК України підтверджує, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".
За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Згідно з частиною першою статті 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Щодо позовної давності
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (частина перша статті 256 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Зокрема, розділ ХІІ "Прикінцеві положення" ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину".
Надалі, з метою удосконалення норм Господарського процесуального кодексу України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України в частині перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), Верховна Рада України ухвалила Закон України від 18 червня 2020 року № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (дата набрання чинності - 17 липня 2020 року), у якому зокрема зазначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України, в редакції Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Щодо процесуального обов`язку доказування
За приписами статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Згідно із частиною шостою статті 82 ЦПК України постанова у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
При дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватись на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності.
У справі № 234/16272/15-ц Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок про те, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, вирішуючи цивільний позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.