Постанова
Іменем України
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 454/921/20
провадження № 61-6386св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ),
відповідач - ОСОБА_4,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Сокольського нотаріального округу Львівської області Гук Наталія Миколаївна, сектор державної реєстрації Сокальської районної державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на постанову Львівського апеляційного суду від 28 березня 2023 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Сокольського нотаріального округу Львівської області Гук Н. М., сектор державної реєстрації Сокальської районної державної адміністрації, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним витягу про реєстрацію права власності на спадкове майно.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_6 .
Після смерті баби відкрилася спадщина на житловий будинок по АДРЕСА_1 .
Даний будинок був збудований ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за час перебування у шлюбі та право власності на такий зареєстровано за ОСОБА_7 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер, з ним на день смерті проживала ОСОБА_6, а тому є такою, що прийняла спадщину після його смерті.
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті якої спадкоємцями першої черги є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з неповнолітнім ОСОБА_2, за правом представлення після смерті матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
16 червня 2017 ОСОБА_1 подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
При цьому ОСОБА_4 була опікуном неповнолітнього ОСОБА_2 та одноособово успадкувала все майно, позбавивши його права спадкування та його неповнолітнього брата.
Таким чином, ОСОБА_4 повинна була приймати спадщину після смерті матері ОСОБА_6, а не батька ОСОБА_7, при цьому, вказавши про спадкоємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2, однак їх існування остання приховала.
Враховуючи наведене просив суд визнати незаконним і скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 29 березня 2017 року та витяг про реєстрацію речових прав на нерухоме майно на ім`я відповідачки.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 21 лютого 2022 року у складі судді Адамович М. Я. позов задоволено.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 29 березня 2017 року на ім`я ОСОБА_4 на спадкове майно, - житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, зареєстрованого в реєстрі за № 223.
Припинено право власності ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 з належними до нього надвірними та господарськими будівлями.
Визнано недійсним витяг про реєстрацію речових прав на нерухоме майно, виданий на ім`я ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 неправомірно набула право власності на спадковий житловий будинок, оскільки, звертаючись із заявою про прийняття спадщини, не вказала про існування інших спадкоємців, а саме ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_2, тому в нотаріуса були відсутні підстави видавати свідоцтво про право на спадщину на весь спадковий будинок після смерті ОСОБА_7, після смерті якого майно успадкувала також ОСОБА_6 .
Також місцевий суд, врахувавши положення та вимоги щодо необхідності застосування судом ефективного способу захисту, дійшов висновку про необхідність зазначення у рішенні суду висновку про припинення права власності відповідачки на спірне спадкове майно, оскільки в іншому випадку право позивачів на спадкування зазначеного майна, порушення якого встановлено судом, буде захищено не у повній мірі, та визнання недійсним лише свідоцтва про право на спадщину не зумовить внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 28 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 21 лютого 2022 року в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 29 березня 2017 року на ім`я ОСОБА_4, на 1/2 частину спадкового майна, а саме житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, зареєстрованого в реєстрі за № 223, припинення права власності ОСОБА_4 на спірний житловий будинок АДРЕСА_1 з належними до нього надвірними та господарськими будівлями, визнання недійсним витягу про реєстрацію речових прав на нерухоме майно, виданого на ім`я ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1, скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог.
У решті рішення Сокальського районного суду Львівської області від 21 лютого 2022 року залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду в частині позовних вимог, погодився із висновком останнього про те, що видачею свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_4 було порушено право позивачів на частку у спадковому майні та право на реалізацію такого, тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного свідоцтва про право на спадщину.
Разом із тим, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції не звернув увагу, що ОСОБА_4 мала право на спадкування після смерті батька ОСОБА_7 на 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, відтак, встановивши, що оспорюване свідоцтво про право на спадщину видане на все будинковолодіння, вказане свідоцтво про право на спадщину необхідно визнати недійсним лише в 1/2 частині, право на спадкування якої у відповідачки відсутнє.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що у випадку визнання на підставі судового рішення недійсним документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, відповідні права чи обтяження припиняються на підставі вимог закону, а відтак відсутня необхідність додатково зазначати у судовому рішенні про припинення таких прав.
Крім того, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину в частині та припинення відповідного права унеможливлює існування відповідних відомостей у реєстрі, і, як наслідок, витягів про речові права, тому в цій частині також наявні підстави для скасування рішення місцевого суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_5 .
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 08 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить змінити резолютивну частину оскаржуваної постанови апеляційного суду в частині успадкованої частки, яка підлягає скасуванню, а саме замість 1/2 частини зазначити 3/4 частини.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 130/2319/17-ц, від 13 травня 2020 року у справі № 522/13179/17, від 28 липня 2021 року у справі № 346/5216/18, від 30 квітня 2020 року у справі № 544/555/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 695/146/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що спірний будинок було побудовано під час перебування ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у шлюбі, вкладаючи у нього як кошти, так і свою особисту працю, тому він є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_10 відповідно до положень статті 22 КпШС.
Враховуючи те, що спірний будинок був спільною власністю подружжя, тому після смерті ОСОБА_7 його дружина ОСОБА_6 та дочка ОСОБА_4 вступили в управління та володіння майном, належним ОСОБА_7, тобто 1/2 частини житлового будинку й, відповідно, успадкували по 1/4 частини будинку.
Таким чином, ОСОБА_6 стала власником 3/4 частин спірного будинку, а ОСОБА_4 - 1/4 частини.
Після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 її дочка ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталась, що встановлено судами, тому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 успадкували 3/4 частини житлового будинку.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У червні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_5 від ОСОБА_4, у якому вказано, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 листопада 1952 року у виконавчому комітеті Волицької сільської ради Сокальського району Львівської області зареєстрований шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_9, про що зроблено актовий запис № 6, що підтверджується витягом від 21 серпня 2020 року (т. 1, а. с. 78).
Відповідно до договору від 05 березня 1959 року ОСОБА_7 надано на праві безтермінового користування земельну ділянку на АДРЕСА_2 для будівництва житлового будинку площею 600 кв. м (т. 1, а. с. 155-156).
Згідно із реєстраційним посвідченням будівництво спірного житлового будинку завершено 08 лютого 1964 року, будинковолодіння складається з одного житлового будинку (т. 1, а. с. 157).
У матеріалах справи також наявні акт про закінчення будівництва та введення в експлуатацію особистого будинковолодіння, а також висновок про реєстрацію будинковолодіння (т. 1, а. с. 53-54).
З довідки Червоноградського МБТІ № 1138 від 16 березня 2017 року вбачається, що станом на 31 грудня 2012 року житловий будинок АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_2 ) зареєстрований за ОСОБА_7 (т. 1, а. с. 158).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер у віці 64 роки, актовий запис № 75, що підтверджується повторною копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1, актовий запис № 75 (т. 1, а. с. 136).
Згідно із довідкою виконавчого комітету Великомостівської міської ради від 23 лютого 2017 до дня смерті з ОСОБА_7 були зареєстровані його дружина ОСОБА_6 та дочка (відповідачка) ОСОБА_11 (т. 1, а. с. 144).
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 8).
Згідно із копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 батьками ОСОБА_12 є ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (т. 1, а. с. 142).
20 травня 2008 року ОСОБА_12 уклала шлюб з ОСОБА_13 (т. 1, а. с. 145).
Крім цього, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є також батьками ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 (т. 1, а. с. 90).
22 жовтня 1992 року ОСОБА_14 уклала шлюб із ОСОБА_15, що підтверджується копією свідоцтва серія НОМЕР_4 (т. 1, а. с. 192).
Згідно із копією повторного свідоцтва про смерть ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 53 років, про що складено актовий запис № 12474 (т. 1, а. с. 45).
З копій свідоцтв про народження вбачається, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є синами ОСОБА_15 та ОСОБА_8 (т. 1, а. с. 6, 7).
Згідно із довідкою виконавчого комітету Великомостівської міської ради № 1839 від 03 серпня 2021 року місце проживання ОСОБА_4 було зареєстровано за адресою: будинок АДРЕСА_1 з 26 грудня 1980 року по 26 лютого 2001 року, знята з реєстрації у зв`язку із вибуттям до нового місця проживання (т. 1, а. с. 190).
Відповідно до довідки про склад сім`ї, виданої Жвирківською селищною радою 03 вересня 2020 року № 345, відповідачка ОСОБА_4 разом із своєю сім`єю зареєстрована у АДРЕСА_3 (т. 1, а. с. 79).
Мати відповідачки ОСОБА_6 проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1, що стверджується довідкою № 522 від 13 березня 2015 року (т. 1, а. с. 13).
ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у Центрі обліку та нічного перебування бездомних громадян, де вона перебувала з 02 жовтня 2009 року по день смерті. Переважне місцезнаходження останньої разом з неповнолітнім сином ОСОБА_2 було зареєстровано в закладі на АДРЕСА_4, що підтверджується довідкою № 458 від 06 серпня 2013 року (т. 1, а. с. 122).
24 лютого 2017 відповідачка ОСОБА_4 звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину з метою прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, будучи попередженою про незаконність збільшення її частки у разі приховування нею інших спадкоємців, зазначила, що є єдиним спадкоємцем спірного майна (т. 1, а. с. 134).
29 березня 2017 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого остання успадкувала після смерті ОСОБА_7 житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 171).
З витягу від 07 квітня 2020 року вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 223 від 29 березня 2017 року зареєстрований на праві власності за ОСОБА_4 .
В свою чергу, 16 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся у Великомостівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті баби ОСОБА_6 . Повідомив, що крім нього іншими спадкоємцями першої черги є дочка померлої ОСОБА_4 та неповнолітній внук ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 11).
Як вбачається із листа приватного нотаріуса Гук Н. М. № 120/01-16 від 01 червня 2020, адресованого Сокальському районному суду Львівської області, після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, до нотаріуса 24 лютого 2017 року звернулася його дочка ОСОБА_4 з метою спадкування, про наявність інших спадкоємців вона не повідомляла (т. 1, а. с. 23).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.