Постанова Іменем України
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 522/6750/17
провадження № 61-12516св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Рибак Андрій Вікторович, на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 21 червня 2022 року в складі судді Чернявської Л. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2022 року в складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 05 лютого 2010 року зареєстрували шлюб. За час перебування у шлюбі за кошти позивача та її батьків за договором купівлі-продажу від 02 жовтня 2014 року сторони у справі набули у власність нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (вартістю 1 173 700 грн) та стояночне місце - гараж АДРЕСА_2 (вартістю 354 000 грн). На час звернення до суду з позовом у цій справі сторони проживають окремо, згоди щодо поділу майна не дійшли.
На підставі викладеного ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати за нею право власності на квартиру
АДРЕСА_1 та стояночне місце - гараж АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 10 травня
2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Поділено спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру
АДРЕСА_1, загальною площею 150,2 кв. м, та на стояночне місце - гараж АДРЕСА_2, загальною площею
14,4 кв. м.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що представник відповідача у судовому засіданні визнав, що спірне нерухоме майно придбано за особисті кошти позивача.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17 грудня 2018 року відмовлено ОСОБА_2 у відкритті апеляційного провадження на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 травня 2017 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, подав апеляційну скаргу після спливу одного року з дня складення повного тексту рішення суду першої інстанції та не подав до суду доказів пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Короткий зміст заяви про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами
У березні 2019 року ОСОБА_2 подав заяву про перегляд рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 травня 2017 року за нововиявленими обставинами.
В указаній заяві як на нововиявлену обставину ОСОБА_2 посилався на укладений 10 вересня 2014 року між ОСОБА_1 (позичальником) та ОСОБА_3 (позикодавцем) договір позики у формі розписки. Вказував, що про зазначений правочин дізнався лише із заяви ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики та розписками. Відповідач зазначав, що його представник помилково визнав позов, не маючи на це повноважень.
На підставі викладеного ОСОБА_2 просив: поновити строк на подачу заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами; скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 травня 2017 року; ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позов ОСОБА_1,
а саме: визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (за кожним по 1/2 частині) право власності на квартиру
АДРЕСА_1 та на стояночне місце - гараж АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 28 березня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за заявою
ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вказана заява подана з додержанням вимог статті 426 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), таку заяву слід прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 18 жовтня 2019 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами задоволено. Поновлено
ОСОБА_2 строк на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду міста Одеси
від 10 травня 2017 року.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідач 25 вересня 2018 року засобами поштового зв`язку (кур`єрською службою товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкур`єр" (далі - ТОВ "Спецкур`єр")) направив до суду заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, проте таке поштове відправлення втрачене, знайти його місцезнаходження не виявилось можливим. Про нововиявлену обставину, яка існувала на час розгляду цієї справи, ОСОБА_2 стало відомо лише з тексту позовної заяви ОСОБА_3 до нього ( ОСОБА_2 ), ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договором позики та розписками, копію якої він отримав 03 вересня 2018 року.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 22 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задоволено. Скасовано рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 травня 2017 року та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2
право власності (по 1/2 частині за кожним) на квартиру
АДРЕСА_3 та стояночне місце - гараж АДРЕСА_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що нововиявленою обставиною у цій справі є розписка ОСОБА_1 від 10 вересня 2014 року про те, що вона взяла в борг у ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі
2 851 200 грн на сімейні потреби (для придбання квартири та стояночного місця), які зобов`язалась повернути до 10 вересня 2017 року включно. ОСОБА_1 під час розгляду справи про поділ майна подружжя не повідомляла суд про наявність цієї розписки, а також не довела, що
ОСОБА_2 знав про існування такої розписки. ОСОБА_2 дізнався про зазначені обставини лише зі змісту позовної заяви ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, зокрема і з нього, за договором позики. Вказана обставина не входила до предмета доказування у справі про поділ майна подружжя та не була предметом судового розгляду. Ця обставина має значення для вирішення справи та є істотною для постановлення правильного рішення, оскільки у сукупності з іншими доказами спростовує факт придбання спірного майна за особисті кошти ОСОБА_1 . Матеріали справи не місять доказів, які б підтверджували наявність у ОСОБА_1 особистих грошових коштів для придбання квартири та стояночного місця, вказане нерухоме майно придбано подружжям під час шлюбу за позичені кошти, тому таке майно необхідно поділити між сторонами у рівних частках. Разом з тим, нумерацію спірної квартири змінено з № 10 на № 9а.
Постановою Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року рішення Приморського районного суду міста Одеси від 22 жовтня 2019 року та рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 травня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову про поділ майна подружжя. Допущено поворот виконання рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 травня 2017 року. Встановлено, що це рішення є підставою для скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію про право власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_3 та вилучення відповідного запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також для скасування розпорядження Приморської районної адміністрації від 06 липня 2017 року № 288 "Про зміну номера квартири АДРЕСА_1".
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не досліджував джерело коштів, за які була придбана спірна квартира. На спірне нерухоме майно накладено обтяження у вигляді іпотечного зобов`язання, на спірну квартиру накладено арешт у межах виконавчого провадження. До участі в справі не були залучені всі особи, права, свободи та інтереси яких можуть бути вирішені за результатом судового розгляду, а апеляційний суд позбавлений права залучати нових учасників справи на стадії апеляційного провадження, тому необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 січня 2021 року заяву
ОСОБА_2 про роз`яснення постанови Одеського апеляційного суду
від 24 грудня 2020 року задоволено частково. Роз`яснено, що вимоги щодо скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 06 липня 2017 року № 288 не були предметом судового розгляду у межах цієї справи, тому вказане розпорядження не скасовувалось ні при розгляді апеляційної скарги по суті, ні в порядку повороту виконання скасованих рішень Приморського районного суду міста Одеси, відповідно, зазначене розпорядження є чинним після прийняття постанови Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року. Оскільки квартири № 9а та 10 у будинку АДРЕСА_1 є тотожними об`єктами, то відновлення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 може бути проведено в установленому законом порядку через органи державної реєстрації прав на нерухоме майно на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що розпорядження щодо зміни номера квартири було прийнято за зверненням позивача та саме по собі не змінює режим власності спірного майна, відновлення державної реєстрації права власності на спірну квартиру може бути проведено з врахуванням зміненої поштової адреси спірного майна.
Додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 15 січня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог про поділ спільного майна подружжя - стояночного місця (гаража АДРЕСА_2 ).
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у постанові від 24 грудня 2020 року не наведено мотивів щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стояночного місця. Суд першої інстанції не врахував, що на спірне майно - стояночне місце накладено арешт в межах цивільної справи № 495/7384/18; особа, в інтересах якої обтяжено майно - ОСОБА_3, не залучена до участі в справі.
Постановою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діяв представник Головко К. В., задоволено. Ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 28 березня 2019 року, ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 18 жовтня 2019 року, рішення Приморського районного суду міста Одеси від 22 жовтня 2019 року, постанову Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року, ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 січня 2021 року, додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 15 січня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що вирішення питання про відкриття провадження про перегляд рішення за нововиявленими обставинами за заявою, яка подана з пропуском встановленого законом процесуального строку, можливе лише після вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Вирішуючи у жовтні
2019 року питання про поновлення строку на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, надаючи оцінку обставинам, наведеним ОСОБА_2 як підставам для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, суд повинен був не формально виходити зі змісту заяви, а врахувати усі попередні дії заявника у межах цього процесу, зокрема, визнання позову представником заявника у травня 2017 року, подання апеляційної скарги у листопаді 2018 року з викладом обставин, які у заяві від 20 травня 2019 року про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заявник називає нововиявленими. До апеляційної скарги, поданої 16 листопада 2018 року, ОСОБА_2 приєднав ту саму розписку ОСОБА_1 від 10 вересня 2014 року про отримання нею від ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 2 851 200 грн, на яку ОСОБА_2 посилається як на нововиявлену обставину у своїй заяві, поданій 20 березня 2019 року. Проте
в апеляційній скарзі немає жодної вказівки на те, що заявник не знав про розписку від 10 вересня 2014 року та про позичені кошти.
Касаційний суд також вказував на сумнівність логічної послідовності у діях ОСОБА_2 щодо оскарження рішення Приморського районного суду
міста Одеси від 10 травня 2017 року у апеляційному порядку після того, як він стверджував, що 25 вересня 2018 року подано заяву про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами. Зміст апеляційної скарги не дає підстав для висновку, що заявник не знав про розписку від 10 вересня
2014 року, існування якої, на його думку, є нововиявленою обставиною, про яку він дізнався, за його твердженням, отримавши позовну заяву ОСОБА_3 .
Скасовуючи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 -адвоката Головко К. В. рішення суду першої інстанції від 22 жовтня 2019 року та ухвалюючи нове судове рішення, суд апеляційної не навів мотивів відхилення доводів апеляційної скарги щодо порушень норм процесуального права допущених судом першої інстанції як при вирішенні питання про поновлення строку на подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, так і при розгляді заяви по суті, що не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення та статті 382 ЦПК України щодо вимог до змісту постанови суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 31 травня 2021 року відмовлено ОСОБА_2 у поновленні строку на подачу заяви про перегляд рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 травня 2017 року за нововиявленими обставинами. Відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 про перегляд рішення Приморського районного суду
міста Одеси від 10 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя за нововиявленими обставинами.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що наведені ОСОБА_2 причини пропуску строку на подання повторної заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення суду є неповажними та не дають правових підстав для поновлення такого строку. Враховуючи викладене, відсутні підстави для відкриття провадження за заявою ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, яка подана з пропуском встановленого законом строку.
Постановою Одеського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Нестеренко Є. О. задоволено частково. Ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 31 травня 2021 року скасовано та передано справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 травня 2017 року, яке набрало законної сили, на підставі пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України ОСОБА_2 вперше звернувся 01 березня 2019 року, подавши дві ідентичні заяви, які були повернуті заявнику за його заявами, та повторно звернувся із заявою 20 березня 2019 року, тобто з пропуском місячного строку, встановленого частиною першою цієї статті 424 ЦПК України. Дійшовши висновку про відмову у поновленні строку на подачу заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції помилково відмовив у відкритті провадження за нововиявленими обставинами щодо заяви, поданої на підставі пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, оскільки такі наслідки у даному випадку можуть бути застосовані лише після спливу присічного строку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 424 ЦПК України.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 21 червня 2022 року відмовлено ОСОБА_2 у поновленні строку на подачу заяви про перегляд рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 травня 2017 року за нововиявленими обставинами. Заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 травня 2017 року за нововиявленими обставинами залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 пропустив встановлений пунктом 1 частини першої статті 424 ЦПК України строк на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та не навів достатніх і обґрунтованих причин поважності попуску цього строку. Наведені ОСОБА_2 причини пропуску строку на подання повторної заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду є неповажними та не дають правових підстав для поновлення такого строку на подання повторної заяви. Оскільки у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відмовлено, то заяву про перегляд вказаного рішення за нововиявленими обставинами, яка подана за пропуском встановленого строку, необхідно залишити без розгляду.
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діяв адвокат
Нестеренко Є. О., залишено без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 21 червня 2022 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності поважних причин пропуску строку на подання повторної заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та залишення такої заяви без розгляду, а також зазначив про безпідставність доводів апеляційної скарги щодо розгляду заяви ОСОБА_2 без його участі та належного повідомлення, оскільки відповідно до частини третьої
статті 127 ЦПК України, якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Посилання адвоката Нестеренко Є. О. на те, що 03 червня 2019 року нею була подана заява про відвід судді Чернявської Л. М., яка не була розглянута в порядку ЦПК України, є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять такої заяви адвоката.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Рибак А. В., через адвоката Рибака А. В.,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 21 червня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2022 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що 03 червня 2021 року до канцелярії суду першої інстанції була подана заява про відвід судді Чернявській Л. М., проте така заява не була вирішена. Апеляційний суд помилково вважав, що заява відповідача про відвід судді подана до суду 03 червня 2019 року.
Зібрані у справі докази підтверджують обґрунтованість відводу судді
Чернявській Л. М. Апеляційний суд не мав права розглядати апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення сторін. Суд першої інстанції також не повідомляв відповідача про розгляд справи.
Доводи інших учасників справи
Позивач не скористалася своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направила.
Провадження у суді касаційної інстанції
23 листопада 2022 року ОСОБА_2 через адвоката Рибака А. В. надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 21 червня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2022 року.
Верховний Суд ухвалою від 14 березня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Рибак А. В., на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси
від 21 червня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 21 жовтня 2022 року, витребував справу із суду першої інстанції.
19 квітня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 15 вересня 2023 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Приморського районного суду міста Одеси
від 10 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Поділено спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за
ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 150,2 кв. м, та на стояночне місце - гараж АДРЕСА_2, загальною площею
14,4 кв. м.
Не погоджуючись з указаним рішенням, ОСОБА_2 16 листопада 2018 року подав до суду апеляційну скаргу.
Крім того, представник відповідача 01 березня 2019 року подав до суду дві заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 07 березня 2019 року (в складі судді Шкамерди К. С.) заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 травня 2017 року за нововиявленими обставинами повернуто заявнику.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 19 березня 2019 року (в складі судді Бондар В. Я.) заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 травня 2017 року за нововиявленими обставинами повернуто заявнику.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Яровенко Л. О. 20 березня 2019 року знову подав до суду заяву про перегляд судового рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 травня 2017 року за нововиявленими обставинами.
Суди також встановили, що ОСОБА_2 в якості нововиявленої обставини зазначає договір позики у формі розписки, укладений 10 вересня
2014 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_3 у борг 2 851 200 грн. ОСОБА_2 вказує, що про договір позики він дізнався з позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики. Заявник також вказував, що заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами направлено кур`єрською службою ТОВ "Спецкур`єр", що підтверджується поштовою накладною від 25 вересня 2018 року, проте вказане товариство 25 січня 2019 року повідомило адвоката відповідача про втрату поштового відправлення від 25 вересня 2018 року.
Встановлено, що в провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з 15 серпня 2018 року перебуває цивільна справа № 495/7384/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики. Ухвалою
Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 серпня 2018 року відкрито провадження у зазначеній справі.
ОСОБА_2 16 листопада 2018 року подав апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 травня 2017 року у цій справі. В апеляційній скарзі зазначено про обставини, на які відповідач посилається і в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 стверджував, що: придбана під час шлюбу квартира потребувала ремонту, сторони у справі не володіли такою великою сумою грошових коштів ні до шлюбу, ні під час шлюбу; позивач не працювала, тому не мала коштів на придбання спірного майна; придбання спірного майна стало можливим лише завдяки позиченим грошовим коштам у сестри відповідача - ОСОБА_3 . Відповідач стверджував, що: саме він за договором позики від 10 вересня 2014 року отримав у борг грошові кошти у розмірі 2 851 200 грн, що було еквівалентно 220 000 дол. США; отримав у борг кошти за згодою дружини - ОСОБА_1, що підтверджується відповідною розпискою та використав їх в інтересах сім`ї, придбавши квартиру та стояночне місце, а також зробивши ремонт у вказаній квартирі.
До апеляційної скарги, поданої 16 листопада 2018 року, ОСОБА_2 приєднав розписку ОСОБА_1 від 10 вересня 2014 року про отримання нею від ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 2 851 200 грн, на яку він посилається як на нововиявлену обставину у своїй заяві, поданій 20 березня 2019 року.