ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/9504/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Баранець О.М., Вронська Г.О.,
за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.,
за участю представників сторін:
представника позивача - Юрескул Н.С.;
представника відповідача - Косарецькова В.М.;
представника третьої особи 1, 2 - Кібець Р.Р.;
представника третьої особи 3 - Клименка О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К."
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Шапран В.В., судді - Андрієнко В.В., Буравльов С.І.)
від 29.11.2022
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К."
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;
2. Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо";
3. Національний банк України
та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1
про визнання відсутнім права вимоги.
Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1. У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К." (надалі - Боржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (надалі - Кредитор) про визнання відсутнім права вимоги за кредитним договором № 129/08-13 від 28.08.2013 (надалі - кредитний договір).
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що погашення заборгованості за кредитним договором було здійснено позивачем за рахунок власних коштів в добровільному порядку згідно з платіжними дорученнями № 291 від 10.09.2014 та № 297 від 11.09.2014, тому зобов`язання Боржника перед ПАТ "Банк Камбіо" (надалі - Банк) виконані повністю, а у відповідача, як нового кредитора на підставі договору № 14 про відступлення (купівлю - продаж) права вимоги від 22.10.2019, відсутнє право вимоги за вказаним кредитним договором до Боржника.
3. Відповідач та треті особи - Банк, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд) та Національний банк України (надалі - НБУ) заперечували проти задоволення позову з огляду на наступне:
- Боржник не здійснив погашення заборгованості за кредитним договором з огляду на нікчемність договору застави та додаткової угоди від 11.04.2014 про припинення кредитного договору, а також операції, проведеної 11.09.2014, щодо перерахування позивачем грошових коштів в розмірі 30 000 000,00 грн з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 ;
- Банк був неспроможний виконати свої зобов`язання перед кредиторами з причини відсутності достатньо коштів;
- згідно з Інструкцією №22 було неможливим здійснення банківських операцій щодо повернення коштів з вкладеного на поточний рахунок позивача, а також переказ коштів з поточного на позичковий рахунок Боржника;
- уповноважена особа Фонду на ліквідацію Банка правомірно застосувала положення статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI) до укладених між позивачем та Банком правочинів;
- до правовідносин підлягає врахуванню правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 11.01.2022 у справі №910/10784/16, в межах якої розглядався спір про застосування наслідків нікчемності правочинів, у тому числі, досліджувалися питання законності проведення внутрішньобанківських операцій в період дії постанови правління НБУ, якою встановлено заборону на їх проведення в межах банку та обов`язкового проведення розрахунків саме через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ;
- обставини щодо нікчемності правочинів встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 у справі №910/399/20, що має преюдиційне значення для розгляду цього спору.
4. ОСОБА_1 підтримав позов позивача, зазначивши, що останній належним чином виконав умови кредитного договору, а операція щодо погашення заборгованості не є правочином, тому не порушує приписи постанови НБУ України №510/БТ від 19.08.2014 та статті 38 Закону № 4452-VI.
Фактичні обставини справи, установлені судами
5. 28.08.2013 позивач та Банк уклали кредитний договір №129/08-13 (надалі - кредитний договір) з наступними умовами (з урахуванням договорів про внесення змін до кредитного договору):
- сума кредиту складає 30 000 000,00 грн;
- дата видачі кредиту - 30.08.2013;
- дата повернення кредиту - 30.12.2015;
- проценти за користування кредитом - 22% в період з 28.08.2013 по 30.04.2014, 18% - в період з 01.05.2014 по 30.12.2015.
6. Зобов`язання позивача за цим кредитним договором були забезпечені заставою восьми земельних ділянок, які розташовані в Київській області, на підставі іпотечних договорів №№1335, 1336 та 1337 від 28.08.2013, укладених Банком з фізичними особами.
7. 30.08.2013 позивач та Банк уклали договір №23/08-13 строкового банківського вкладу в сумі 30 000 000,00 грн на строк з 30.08.2013 по 30.12.2015 (далі - договір банківського вкладу).
8. 17.06.2014 позивач та Банк уклали договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги №129/06-14-1 (далі - договір застави майнових прав).
9. Цей договір забезпечував вимоги заставодержателя (Банку), що випливають з кредитного договору. У забезпечення виконання зобов`язань заставодавець (позивач) передає у заставу належні йому на момент укладання цього договору майнові права - право вимоги грошових коштів по договору банківського вкладу.
10. 19.08.2014 постановою правління НБУ № 510/БТ прийнято рішення про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Банку шляхом призначення куратора. Цією постановою, зокрема, введено заборону для банку використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов`язано останнього здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ, та перераховувати кошти в національній валюті з кореспондентських рахунків банку, відкритих у банках-кореспондентах, на кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ.
11. Позивач направив Банку лист №17/09-14 від 10.09.2014, відповідно до якого просив останнього у зв`язку із виробничою необхідністю повернути кошти з депозитного рахунку НОМЕР_6, відкритого відповідно до договору банківського вкладу в сумі 30 000 000,00 грн на поточний рахунок № НОМЕР_3, відкритий у цьому ж Банку.
12. У зв`язку з достроковим розірванням договору банківського вкладу Банк перерахував з депозитного рахунку позивача на його поточний рахунок суму вкладу у розмірі 30 000 000,00 грн та відсотки у розмірі 151 397,26 грн.
13. На підставі платіжного доручення № 291 від 10.09.2014 з поточного рахунку позивача № НОМЕР_3 було перераховано 30 000 000,00 грн на рахунок № НОМЕР_4, що відкритий в Банку для обліку кредитних коштів в рахунок повернення суми кредиту за кредитним договором.
14. На підставі платіжного доручення № 297 від 11.09.2014 з поточного рахунку № НОМЕР_3 на рахунок № НОМЕР_5 для обліку нарахованих відсотків за користування кредитними коштами було перераховано 236 712,33 грн в рахунок погашення заборгованості по відсотках за користування кредитом.
15. 11.09.2014 Банк та позивач уклали додаткові угоди про припинення договору застави, договору банківського вкладу, а також кредитного договору.
16. Банк видав позивачу довідку № 591 від 11.09.2014, у якій зазначено, що 11.09.2014 заборгованість за кредитним договором погашена повністю, в тому числі по відсотках за користування кредитом.
17. 25.09.2014 постановою правління НБУ №603/БТ Банк віднесено до категорії проблемних, запроваджено певні обмеження у його діяльності, зокрема, погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями банку, мало прийматися лише в грошовій формі (крім набуття права власності на об`єкти застави) за погодженням із куратором банку.
18. 04.12.2014 постановою правління НБУ №782 Банк віднесено до категорії неплатоспроможних.
19. На виконання цієї постанови виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №140 від 04.12.2014 "Про затвердження тимчасової адміністрації у Банку".
20. З 05.12.2014 в Банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду.
21. 27.02.2015 НБУ прийняв рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію неплатоспроможного Банку.
22. 27.09.2018 Банк направив на адресу позивача повідомлення №22/1830 про нікчемність правочину та застосування наслідків нікчемності, у якому зазначив, що на виконання пункту 8 частини першої статті 48, пункту 4 частини другої статті 37, частини другої статті 38 Закону № 4452-V наказом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку №109 від 18.07.2018 затверджено акт комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18.07.2018, яким виявлено ознаки нікчемності, передбачені пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-V, в наступних правочинах щодо відступлення/розірвання/припинення:
- договорів іпотеки від 28.08.2013, посвідчених приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Білоконь С.І. за реєстровими №№1335, 1336 та 1337;
- договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги № 129/06-14-1 від 17.06.2014;
- операції, проведеної 11.09.2014, щодо перерахування позивачем грошових коштів у розмірі 30 000 000,00 грн з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 з призначенням "Повернення суми кредиту згідно кредитного договору №129/08-13 від 28.08.2013. Без ПДВ", та застосовано наслідки нікчемності цих правочинів, в тому числі здійснено зворотні транзакції по рахунку за нікчемним правочином.
23. 02.07.2019 на засіданні правління НБУ, як заставодержателем майнових прав, відмовлено Банку у наданні дозволу на продаж права вимоги, зокрема, до позивача, у зв`язку з тим, що станом на день прийняття цього рішення банк втратив право вимоги за цим договором.
24. 04.07.2019 рішенням малого комітету управління активами Банку (протокол №283) затверджено пропозицію №167 від 04.07.2019 щодо реалізації активів банку (права вимоги за кредитними договорами), до якої включено право вимоги до позивача за кредитним договором.
25. 17.07.2019 рішенням № 1805 Фонду від затверджено умови продажу активів Банку, зокрема, права вимоги за кредитним договором.
26. 09.08.2019 таке право вимоги було реалізовано на відкритих торгах за ціною 12 305 654,79 грн (№ лоту: GL16N08957), переможцем яких стало ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", за наслідками чого 22.10.2019 було укладено договір про відступлення прав вимоги.
27. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 та постановою Верховного Суду від 19.10.2021 у справі № 910/399/20, відмовлено у задоволенні позову про скасування рішення Фонду від 17.07.2019 №1805 про затвердження порядку продажу активів (майна) Банку в частині включення права вимоги за кредитним договором, укладеним Банком і Товариством, що підлягають продажу; визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу права вимоги за Кредитним договором (лот № GL16N08957), проведених 09.08.2019; визнання нікчемним договору від 22.10.2019 №14 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги за Кредитним договором.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
28. 08.08.2022 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, яким позов задовольнив повністю.
29. Суд дійшов таких висновків:
- Банк не звертав стягнення на предмет застави за договором застави. Боржник повернув кредит та сплатив проценти шляхом перерахування власних коштів з рахунку, відкритого в Банку, згідно з платіжними дорученнями №291 від 10.09.2014 та №297 від 11.09.2014;
- з 12.09.2014 зобов`язання, що виникли з кредитного договору є припиненими, що підтверджується додатковою угодою від 11.09.2014. Підстави для визнання цієї угоди нікчемною відсутні;
- обмеження, встановлені постановою правління НБУ від 19.08.2014 №510/БТ, розповсюджувалась виключно на транзакції Банку при здійсненні ним міжбанківських переказів в національній валюті;
- погашення кредиту було проведено в межах одного і того самого Банку, що не потребує використання кореспондентського рахунку;
- постанова правління НБУ №603/БТ від 25.09.2014 не розповсюджує свою дію на розрахунки, що здійснені до прийняття такої постанови;
- перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок у одному банку є банківською операцією, а не правочином, тому не може визнаватися недійсним чи бути нікчемним в силу закону;
- висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №910/10784/16, в межах якої розглядався спір про застосування наслідків нікчемності правочинів та досліджувались правовідносини, що відбулись після визнання Банку неплатоспроможним, не можуть застосовуватись.
30. 29.11.2022 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу відповідача задовольнив, рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.
31. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що:
- кошти у сумі 30 000 000,00 грн реально на рахунок банку в погашення боргу позивача не надходили, фактично відбулося коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань, а операція, проведена 11.09.2014, щодо перерахування позивачем грошових коштів у сумі 30 000 000 грн є нікчемною в силу приписів пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 у справі № 910/399/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 та постановою Верховного Суду від 19.10.2022. Такі обставини відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України мають преюдиціальне значення;
- позивач не здійснив погашення заборгованості за кредитним договором з огляду на нікчемність договору застави та додаткової угоди від 11.04.2014 про припинення кредитного договору, а також операції, проведеної 11.09.2014, щодо перерахування позивачем грошових коштів в розмірі 30 000 000,00 грн згідно з платіжними дорученнями № 291 від 10.09.2014 та № 297 від 11.09.2014;
- суд першої інстанції безпідставно не врахував правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №910/10784/16, що здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, внутрішньобанківських розрахунків усупереч заборонам, визначеним у постанові НБУ про віднесення цього банку до проблемних, не відповідає законодавству і є незаконними діями;
- суд першої інстанції, зосередившись на дослідженні питання належного виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором та припинення правовідносин за ним, жодним чином не надав правової оцінки проведеним прилюдним торгам та договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги з огляду на вимоги статті 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину;
- копія витягу з протоколу №46/БТ засідання правління НБУ від 02.07.2019 не є належним доказом у справі, оскільки жодним чином не доводить, що відповідач втратив право вимоги за кредитним договором. Такий доказ отримано та долучено позивачем до матеріалів справи в порушення вимог закону. Згідно з протоколом засідання правління НБУ №54 від 17.08.2021 це рішення щодо відмови Банку у наданні дозволу на продаж права вимоги втратило актуальність.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження
32. 21.06.2023 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити рішення суду першої інстанції в силі.
33. Підставами, на яких подається касаційна скарга, скаржник визначив пункти 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.
34. В обґрунтування доводів та вимог касаційної скарги, скаржник посилався, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, частини другої статті 203, статті 204, частин першої, другої статті 215, частини першої статті 216 ЦК України без врахування висновків, що викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, що:
"за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину" (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі № 916/3156/17, від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 року у справі№ 920/653/18);
"правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина друга статті 215 ЦК України та частина третя статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ "Банк Михайлівський" із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 826/12284/16, від 11.04.2018 року у справі № 910/12294/16, від 16.05.2018 року у справі №910/24198/16, від 09,09,2020 року у справі №826/4164/16, від 04.07.2018 у справі №819/353/16, від 05.12.2018 у справі №826/23064/15, від 27.02.2019 у справі №826/8273/16, постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 року у справі№ 920/653/18).
35. Скаржник посилається на те, що суд не ухвалював рішення за позовом Банку про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, зокрема, шляхом проведення зворотних транзакцій по рахункам позивача та поновлення його кредиторської заборгованості. Тому дії, вчинені Банком, як застосування наслідків нікчемного правочину, є недійсними та такими, що не створюють жодних юридичних наслідків (частина друга статті 203, частина перша статті 215, частина перша статті 216 ЦК України).
36. Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема:
- норми частини восьмої статті 80, пункту 5 статті 236 ГПК України. Суд встановив обставини справи, що мають суттєве значення на підставі копії витягу з протоколу засідання правління НБУ №54 від 17.08.2021, який є недопустимим доказом, оскільки клопотання НБУ про неналежність копії витягу з протоколу №46/БТ засідання правління НБУ від 02.07.2019 було залишено без розгляду в суді першої інстанції, що згідно з пунктом 4 частини третьої статті 310 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваної постанови;
- норми статті 86 ГПК України. Суд не дослідив: додаток №1 до акту від 18.07.2018 комісії з перевірки правочинів на предмет нікчемності за період з 05.12.2013 по 05.12.2014 (пункт 17 додатків до позовної заяви), відповідно до якого комісія не виявила ознак нікчемності, встановлених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI в операціях або правочинах, направлених/вчинених на погашення заборгованості за кредитним договором; повідомлення про нікчемність правочину від 27.09.2018 вих.№ 22/1830, що унеможливило встановлення, що саме було визнано нікчемним під час перевірки правочинів Банку за період з 05.12.2013 по 05.12.2014, а також на підставі чого Банк повідомив позивачу недостовірну інформацію щодо вчинених правочинів, які було визнано нікчемними. Наведене є підставою для скасування постанови згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України;
- норми частин п`ятої-сьомої статті 242, статті 256 ГПК України. Суд відкрив апеляційне провадження за скаргою, що подана після спливу строку на апеляційне оскарження за відсутності поважних причин для його поновлення, з огляду на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22.11.2022 у справі № 29/5005/6325/2011(904/7806/21), від 20.01.2023 у справі № 465/6147/18/, від 20.04.2023 у справі № 920/367/17, що в умовах воєнного стану надсилання судових рішень на електронну пошту, яка зазначена учасником процесу в поданих ним документах як власна електронна адреса, є доцільним і спрямованим на досягнення мети, яка полягає у повідомленні учасника процесу про ухвалене судове рішення. Наведене є підставою для скасування постанови згідно з пунктом 3 частини третьої статті 310 ГПК України.
37. НБУ подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення, посилаючись на те, що:
- касаційна скарга не містить посилання на норму права, яка була застосована апеляційним судом без урахування правових висновків Верховного Суду;
- правовідносини у справах, наведених у касаційній скарзі, в яких викладено правові висновки Верховного Суду, не є подібними до справи № 910/9504/21;
- обставини, встановлені рішенням суду у справі № 910/399/20, є преюдиційними у справі № 910/9504/21;
- суд апеляційної інстанції правильно врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.01.2022 у справі № 910/10784/16.