ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року
м. Київ
Справа № 910/3063/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Булгакової І. В., Колос І. Б.,
секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Черкаса Дмитра Олексійовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 (колегія суддів: Поляков Б. М., Сотніков С. В., Доманська М. Л.) у справі
за позовом Modern Clinics, Inc. (110 Wall Street, New York, NY, USA 10005) до фізичної особи - підприємця Черкаса Дмитра Олексійовича про стягнення 4 497,85 доларів США,
за участю представників:
позивача - Печенюка Р. В.,
відповідача - Максимова М. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та судових рішень судів попередніх інстанцій
У лютому 2023 року компанія Modern Clinics, Inc. звернулася до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Черкаса Д.О. 2350 доларів США збитків (упущеної вигоди) та 2497,85 доларів США компенсації за розголошення конфіденційної інформації.
Позов мотивовано тим, що між сторонами був укладений договір про надання консультаційних послуг, за умовами якого відповідач зобов`язувався надати послуги зі створення об`єктів права інтелектуальної власності та дотримуватися умов нерозголошення конфіденційної інформації. Згодом сторони уклали угоду щодо припинення надання консультаційних послуг та відмови від претензій, проте, як стверджував позивач, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання нерозголошення конфіденційної інформації.
03.03.2023 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
27.03.2023 позивач звернувся до суду із заявою про залишення позову без розгляду.
Ухвалою від 28.03.2023 Господарський суд міста Києва залишив позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Короткий зміст заяви та судових рішень судів попередніх інстанцій
Фізична особа-підприємець Черкас Д.О. звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про прийняття додаткового рішення, в якій просив поновити строк на її подання та стягнути з позивача на свою користь 15 000 грн витрат на правничу допомогу. У заяві відповідач зазначив про те, що докази обґрунтування існування та розміру витрат на правову допомогу містяться у матеріалах справи.
11.04.2023 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023, про відмову в задоволенні цієї заяви.
Ухвалюючи наведені судові рішення, суди попередніх інстанцій зазначили про те, що заява відповідача не містила жодного обґрунтування наявності обставин необґрунтованості дій позивача.
Північний апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові від 27.06.2023 встановив, що ключовим мотивом ухвали Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 є те, що заява фізичної особи-підприємця Черкаса Д.О. не містила доводів необґрунтованих дій позивача, що були ним здійсненні в ході розгляду справи та в чому вони полягали.
Ключовим аргументом апеляційної скарги було те, що за доводами скаржника необґрунтовані дії позивача полягали у подані до суду завідомо безпідставного та необґрунтованого позову (частина п`ята статті 130 ГПК України).
Мотивуючи оскаржуване рішення апеляційний суд, посилаючись на процесуальний обов`язок сторін у господарському процесі доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, вказав на обов`язок відповідача довести суду, які саме необґрунтовані дії позивача були здійсненні ним в ході розгляду справи та в чому вони полягали та виснував, що заява відповідача не містила жодного обґрунтування наявності наведених обставин у діях позивача.
При цьому суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи відповідача про те, що заява про прийняття додаткового рішення у справі підлягає задоволенню, оскільки необґрунтовані дії позивача полягали саме у подані до суду завідомо безпідставного та необґрунтованого позову, вказав, що необґрунтованість дій позивача повинна доводитись відповідачем через встановлені у статті 43 ГПК України критерії зловживання процесуальними правами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування
17.07.2023 фізична особа-підприємець Черкас Д.О. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про прийняття додаткового рішення.
Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину п`яту статті 130 ГПК України, оскільки вважає, що самим фактом звернення до суду із заявою про залишення позову без розгляду позивач визнав передчасність пред`явлення позову до відповідача, а, отже, і необґрунтованість вчинення відповідної процесуальної дії.
Фізична особа-підприємець Черкас Д.О. вважає помилковими посилання суду апеляційної інстанції на положення статті 43 ГПК України, в якості визначення критеріїв необґрунтованості дій позивача, оскільки, на його думку, наведена норма права не підлягала застосуванню до спірних правовідносин.
У касаційній скарзі викладені також міркування скаржника щодо необґрунтованості заявленого позову.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 123 цього ж Кодексу, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
В силу приписів частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, залишення позову без розгляду.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Як вбачається із матеріалів справи, позов у цій справі був залишений без розгляду на підставі відповідної заяви позивача.
Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи саме внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність таких витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і у подальшому з залишенням позову без розгляду.
Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 925/1372/21, від 11.05.2023 у справі № 921/811/21, від 25.04.2023 у справі № 924/341/22).
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що для стягнення компенсації здійснених витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач, на виконання встановленого статтею 74 ГПК України процесуального обов`язку мав довести, а суд встановити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали.
Водночас ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, проте відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17, від 14.03.2023 у справі № 911/1201/22, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Верховний Суд зазначає, що поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожним таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17).
Суд звертає увагу на те, що заявником при зверненні до суду із заявою про прийняття додаткового рішення щодо стягнення з позивача на свою користь 15 000 грн витрат на правничу допомогу була саме фізична особа-підприємець Черкас Д.О.
При цьому судами як першої так і апеляційної інстанцій встановлено, що заява фізичної особи-підприємця Черкаса Д.О. не містила жодних обґрунтувань наявності обставин необґрунтованості дій позивача.