ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 826/12476/17
адміністративне провадження № К/9901/5389/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2018 року (суддя Огурцов О.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року (головуючий суддя Костюк Л.О., судді: Бужак Н.П., Кузьменко В.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкю Віжн" до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 вересня 2017 року №00006731402 та №00006721402,
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Айкю Віжн" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві (далі - Управління. відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 вересня 2017 року №00006731402 та №00006721402.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалось на безпідставність та поверхневість висновків Управління про порушення ним положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентами (ТОВ "Горсан", ТОВ "Профпідряд", ТОВ "Палантир Центр", ТОВ "Орентал", ТОВ "Перший бізнес-центр", ТОВ "Латель", ТОВ "ЕКОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ"), які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними, а їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів (первинних документів).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року, адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Управління від 22 вересня 2017 року №00006731402 та №00006721402.
Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, дійшов переконання, що операції між позивачем та його контрагентами фактично проведені, належним чином документально оформлені та мали ділову мету; Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування даних податкового обліку, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки, а також неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій позивача із контрагентами ТОВ "Горсан", ТОВ "Профпідряд", ТОВ "Палантир Центр", ТОВ "Орентал", ТОВ "Перший бізнес-центр", ТОВ "Латель", ТОВ "ЕКОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ", на підставі яких ним формувались дані податкового обліку, а також про непідтвердження платником податку їх фактичного здійснення належними і допустимими доказами, оформленими у відповідності до вимог нормативних актів; крім того вказує, що судами залишено поза увагою його посилання на те, що контрагенти позивача фігурують в низці кримінальних проваджень, пов`язаних зі здійсненням фіктивного підприємництва, а також на два вироки судів про визнання засновників і директорів ТОВ "Горсан" і ТОВ "Профпідряд" винними у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Суди з`ясували, що у період з 28 серпня 2017 року по 01 вересня 2017 року посадовою особою Управління проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань, що стали предметом оскарження, за період з 27 лютого 2015 року по 31 березня 2017 року, за результатами якої складено акт від 08 вересня 2017 року №356/26-15-14-02-04/39665616, яким встановлено порушення підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 528 444,00 грн.; підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 ПК України, у зв`язку із чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 519 052,00 грн.
До таких висновків податковий орган дійшов, вказуючи на нереальність господарських операцій Товариства з ТОВ "Горсан", ТОВ "Профпідряд", ТОВ "Палантир Центр", ТОВ "Орентал", ТОВ "Перший бізнес-центр", ТОВ "Латель", ТОВ "ЕКОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ", оскільки вони фігурують в низці кримінальних проваджень, пов`язаних зі здійсненням фіктивного підприємництва; крім того останні не подають податкової звітності, не мають основних засобів та інших необоротних активів, необхідних для провадження господарської діяльності; також до перевірки не надано первинних та інших документів, які б підтверджували фактичне отримання послуг від контрагентів, а саме: звітів про виконані роботи (надані послуги) із зазначенням суті наданих послуг, часу, місця, тривалості (обсягу, кількості) їх надання, ціни за одиницю виміру та загальної вартості; подані ж акти виконаних робіт не містять всіх необхідних реквізитів, що передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).
22 вересня 2017 року на підставі висновків акту перевірки Управлінням прийнято податкові повідомлення-рішення №00006731402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 648 815,00 грн., у тому числі: 519 052,00 грн. - за основним зобов`язанням і 129 763,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та №00006721402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 594 532,00 грн., з яких: 528 444,00 грн. - за основним зобов`язанням і 66 088,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, входять: витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачалось, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.
Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначалось, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.