ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2023 року
м. Київ
справа №640/36441/21
адміністративне провадження №К/990/15242/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою адвокатом Цикалевичем Володимиром Миколайовичем, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2022 року, ухвалене у складі судді Добрівської Н.А., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року, прийняту в складі колегії суддів: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів Ганечко О.М., Василенко Я.М.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Апарату Верховної Ради України (далі - Апарат ВРУ, відповідач), у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Апарату ВРУ щодо відмови у нарахуванні та виплаті їй грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за період роботи з 17 грудня 2014 року по 06 вересня 2018 року;
- зобов`язати Апарат ВРУ нарахувати та виплатити їй грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за період роботи з 17 грудня 2014 року по 06 вересня 2018 року в сумі 26466,98 грн;
- зобов`язати Апарат ВРУ виплатити їй середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні з 06 вересня 2018 року по день фактичного розрахунку.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Апаратом ВРУ не виплачено позивачеві грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за період її роботи з 17 грудня 2014 року по 06 вересня 2018 року на посаді помічника-консультанта народного депутата України, а тому відповідач зобов`язаний виплатити ОСОБА_1 відповідну грошову компенсацію та середній заробіток за весь час затримки виплати цієї компенсації.
ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Апарату ВРУ щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за період роботи з 17 грудня 2014 року по 06 вересня 2018 року. Зобов`язано Апарат ВРУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за період роботи з 17 грудня 2014 року по 06 вересня 2018 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 454 грн за рахунок бюджетних асигнувань Апарату ВРУ.
4. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що: підставою для виплати помічнику-консультанту народного депутата України грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку є звільнення з посади останнього; ОСОБА_1 прийнято на посаду та звільнено з посади помічника-консультанта народного депутата України розпорядженнями Апарату ВРУ і вона перебувала у трудових відносинах саме з Апаратом ВРУ, а не з народним депутатом України; виплата грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні з посади помічника-консультанта народного депутата України відноситься до видатків Апарату ВРУ у межах кошторису витрат на реалізацію повноважень ВРУ; обмежене фінансування не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на отримання виплати грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні з посади помічника-консультанта народного депутата України; невикористані позивачем дні відпусток підлягають компенсації. При цьому визначення конкретної суми грошової компенсації за невикористані календарні дні відпусток, яка підлягає нарахуванню та виплаті позивачеві, є дискреційними повноваженнями відповідача, а тому суд не виявив підстав для задоволення позову у спосіб, обраний позивачем. Разом із тим, на час розгляду справи відсутні підстави вважати, що відповідачем при виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за цим рішенням суду не буде виплачено середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а тому право позивача в цій частині не є порушеним. Заявлені позивачем вимоги у частині позову, що стосується стягнення середнього розміру заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у даному випадку є передчасними, фактично спрямовані на врегулювання тих відносин, які відбудуться в майбутньому, тобто після виконання судового рішення про виплату грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за цим рішенням суду, а тому не підлягають задоволенню.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2022 року - без змін.
6. Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що: оскільки позивач в апеляційній скарзі оскаржує судове рішення у частині незадоволених позовних вимог, то саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції; підставою для виплати помічнику-консультанту народного депутата України грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку є звільнення з посади останнього; суд першої інстанції цілком аргументовано вказав, що на час розгляду справи відсутні підстави вважати, що відповідачем при виплаті позивачеві грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за цим рішенням суду не буде виплачено середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а тому право ОСОБА_1 у цій частині не є порушеним, а такі позовні вимоги є передчасними, позаяк спрямовані на врегулювання тих відносин, які відбудуться в майбутньому, тобто після виконання судового рішення про виплату грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за рішенням суду. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що заявлені позивачем вимоги в частині позову, що стосується стягнення середнього розміру заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у даному випадку є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Адвокат Цикалевич В.М. подав в інтересах ОСОБА_1 до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2022 року в частині незадоволення позовних вимог щодо зобов`язання Апарату ВРУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за період роботи з 17 грудня 2014 року по 06 вересня 2018 року в сумі 26466,98 грн і зобов`язання Апарату ВРУ виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні з 06 вересня 2018 року по день фактичного розрахунку. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
8. Скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, й ця справа становить значний суспільний інтерес.
9. Як підставу оскарження судових рішень скаржник визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вказавши, що суди неправильно застосували норми матеріального права (статті 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України)), без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 березня 2023 року в справі №640/11699/21.
IV. Позиція інших учасників справи
10. Апаратом ВРУ відзиву на касаційну скаргу не подано.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
11. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Радишевської О.Р., Уханенка С.А. ухвалою від 08 травня 2023 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 27 вересня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 28 вересня 2023 року.
VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
13. Відповідно до довідки від 11 листопада 2021 року №20-17/991, виданої Апаратом ВРУ, ОСОБА_1 з 17 грудня 2014 року по 29 червня 2016 року працювала на посаді помічника-консультанта народного депутата України ВРУ восьмого скликання Арешонкова В.Ю. з поширенням дії Закону України "Про державну службу". За вказаний період роботи не використано 09 календарних днів додаткової відпустки згідно зі статтею 35 Закону України "Про державну службу". З 30 червня 2016 року по 06 вересня 2018 року ОСОБА_1 працювала на посаді помічника-консультанта народного депутата України ВРУ восьмого скликання Арешонкова В.Ю. (патронатна служба). За період роботи з 17 грудня 2014 року по 06 вересня 2018 року позивачем не використано 80 календарних днів щорічної основної відпустки. Одночасно зазначено, що відповідно до статті 34 Закону України "Про статус народного депутата України" та статті 4.1 Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого постановою ВРУ від 13 жовтня 1995 року №379/95-ВР із наступними змінами, народний депутат самостійно у межах загального фонду, встановленого йому для оплати праці помічників-консультантів, здійснює розподіл місячного фонду заробітної плати помічників-консультантів та надає грошову компенсацію за невикористану відпустку.
14. Листом Апарату ВРУ від 01 грудня 2021 року №15/26-2021/373164 на заяву ОСОБА_1 щодо надання довідки про розмір заробітної плати за 2017-2018 роки та виплати компенсації за невикористану відпустку повідомлено, що всі виплати помічникам-консультантам здійснюються тільки у межах загального фонду, який встановлюється народному депутату України для оплати праці помічників-консультантів. Місячний фонд оплати праці помічників-консультантів народного депутата України восьмого скликання Арешонкова В.Ю. у 2018 році розподілений у повному обсязі. Бюджетним кодексом України визначено, що розпорядник бюджетних коштів використовує бюджетні кошти тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, встановленими законом України про Державний бюджет України за відповідний рік, та здійснює платежі з бюджету виключно за наявності відповідного бюджетного призначення. У зв`язку із відсутністю економії фонду оплати праці помічників-консультантів зазначеного вище народного депутата України та без внесення змін до закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, здійснити позивачеві нарахування і виплату компенсації при звільненні 06 вересня 2018 року не було правових підстав.
VІІ. Позиція Верховного Суду
15. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
17. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
18. За результатами розгляду справи №640/36441/21 Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 29 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року, позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Апарату ВРУ щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за період роботи з 17 грудня 2014 року по 06 вересня 2018 року. Зобов`язав Апарат ВРУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за період роботи з 17 грудня 2014 року по 06 вересня 2018 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.