1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 120/2431/23

адміністративне провадження № К/990/17856/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Жука А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року (головуючий суддя - Томчук А.В.)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року (головуючий суддя - Капустинський М.М., судді: Ватаманюк Р.В., Сапальова Т.В.)

у справі №120/2431/23

за позовом ОСОБА_1

до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області

про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. У березні 2023 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо того, що в порушення імперативних вимог Закону України "Про захист персональних даних":

а) без згоди суб`єкта персональних даних - ОСОБА_1 - добровільного волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди, відповідач здійснив обробку персональних даних ОСОБА_1 щодо участі її в судах України, де ОСОБА_1 відновлює порушені свої права;

б) було здійснено обробку персональних даних ОСОБА_1 - дії або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем;

в) Жмеринським міськрайонним судом в порушення вимог статті 24 Закону України "Про захист персональних даних" (забезпечення захисту персональних даних) було порушено право ОСОБА_1 щодо захисту її персональних даних, в межах переліку судових рішень, де було зазначено прізвище ОСОБА_1 як позивача;

г) Жмеринським міськрайонним судом в порушення вимог статті 14 Закону України "Про захист персональних даних" було здійснено поширення персональних даних ОСОБА_1, як протиправну дію щодо передачі відомостей про фізичну особу без її згоди як суб`єкта персональних даних;

д) Жмеринським міськрайонним судом, як володільцем (розпорядником персональних даних), було проведено обробку персональних даних ОСОБА_1 не у відповідності до вимог закону, та було здійснено без конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством, а відповідні персональні дані ОСОБА_1 що були оброблені відповідачем були проведені не у формі, що допускає ідентифікацію фізичної особи, якої вони стосуються, не довше, ніж це необхідно для законних цілей;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо:

а) Жмеринським міськрайонним судом не було повідомлено ОСОБА_1 про джерела збирання Жмеринським міськрайонним судом, та місцезнаходження персональних даних ОСОБА_1, мету обробки персональних даних Жмеринським міськрайонним судом, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних;

б) Жмеринським міськрайонним судом не було прийнято рішення про приведення дій до вимог Закону України "Про захист персональних даних" згідно звернень ОСОБА_1 щодо виявлення таких порушень що здійснені з боку відповідача;

- зобов`язати на підставі вимог статті 8 Закону України "Про захист персональних даних" змінити (знищити) персональні дані ОСОБА_1, як розпорядником персональних даних, як такі що були оброблені щодо фізичної особи ОСОБА_1, як такі що є незаконні, та такі що є недостовірними, щодо того що загальновідомим у Жмеринському міськрайонному суді є той факт, що позовні заяви від імені ОСОБА_1, 1939 року народження, інваліда 2 групи пише її син ОСОБА_2, який протягом багатьох років судиться з різними фізичними та юридичними особами.

2. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі у зв`язку з тим, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Роз`яснено позивачу, що згідно з частиною п`ятою статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

3. Позивач подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

4. Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що в розумінні положень КАС України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ.

6. Передбачене у статті 55 Конституції України й конкретизоване у процесуальному законі право на звернення до суду має ґрунтуватися не на уявних, а на реальних порушеннях охоронюваних законом прав та інтересів (з боку суб`єкта владних повноважень). Зміст позовної заяви ніяким чином не пояснює суті правовідносин позивача (наявності публічно-правового спору) з Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області як суб`єктом владних повноважень при здійсненні останнім владних, управлінських функцій (повноважень).

7. Заявлений позов не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства оскільки за своїм змістом та суттю стосується правомірності здійснення правосуддя саме суддею Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області, який у таких правовідносинах не є суб`єктом владних повноважень, що здійснює владні управлінські функції стосовно позивача.

8. КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

9. Оскільки розгляд цього спору перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду, підстави для роз`яснення позивачеві до суду якої юрисдикції належить його вирішення, відсутні.

10. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про необхідність відмови у відкритті провадження у справі.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. Позивач у обґрунтування касаційної скарги зазначала про те, що суд першої інстанції, не відкривши в належний спосіб провадження у справі та не запросивши сторін по справі, в порушення вимог КАС України прийняв рішення про відмову у відкритті провадження у справі.

12. Вказує на порушення судом норм процесуального права, які дають право подати касаційну скаргу з урахуванням пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України.

13. Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

14. Звертає увагу на абзац другий пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 29 грудня 1999 року № 11-рп/99, відповідно до якого право на людську гідність, що є одним з основоположних прав людини, зумовлює можливість реалізації всіх інших прав і свобод людини і громадянина, і не може бути ні обмежене, ні скасоване.

15. Також звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №9901/736/18, в якій викладено висновок про те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

16. Ефективний спосіб захисту порушених прав, який повинен забезпечити поновлення порушеного права, має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

17. Зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій було проігноровано Рішення Конституційного Суду України від 30 жовтня 1997 року № 5-зп, яким віднесено до конфіденційної інформації про фізичну особу відомості про її майновий стан та інші персональні дані, та Рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 1-9/2012, яке дає офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, вказавши що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

18. ОСОБА_1 також подала клопотання, в якому просить через значимість розгляду цієї касаційної скарги щодо застосування норм права та застосування таких висновків в судовій практиці держави Україна, передати на її розгляд Великої Палати Верховного Суду для винесення правової постанови на підставі якої можливо сформувати єдину судову та правозахисну позицію для судів України із питань, що надані у касаційній скарзі та з метою подальшого застосування такої постанови Великої Палати Верховного Суду в практиці судів із урахуванням при цьому вимог статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

19. Відповідач не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

21. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

22. Однією із закріплених у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав.

23. Забезпечення вказаного права в національному законодавстві випливає із положень Конституції України, у частині другій статті 55 якої закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

24. Приписами частини першої статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їхній захист, визначеним у цій статті шляхом.


................
Перейти до повного тексту