ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 560/156/23
адміністративне провадження № К/990/24512/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.
суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.04.2023 (суддя Матущак В.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 (колегія суддів: Залімський І. Г., Сушко О.О., Мацький Є.М.) у справі №560/156/23 за позовом ОСОБА_1 до Красилівської міської ради Хмельницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Позивач звернувся до суду з позовом до Красилівської міської ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради від 12.07.2022 №739.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради Хмельницької області від 12.07.2022 №739, яким погоджено ОСББ "Добробуд-2010" встановлення шести обмежувачів руху на території, прилеглій до багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки внаслідок його прийняття відбулося порушення його прав, як власника нежилого приміщення (офісу) на першому поверсі вказаного будинку (магазин "Банк пива").
3. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.04.2023, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023, закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.
4. Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати та направити на продовження розгляду.
5. Верховний Суд ухвалою від 27.07.2023 відкрив касаційне провадження.
6. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
7. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами встановлено, що згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 01.02.2023, земельна ділянка з кадастровим номером 6822710100:01:002:0795, яка розташована: АДРЕСА_1, перебуває у приватній власності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут-2010" та має цільове призначення 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, площа 0,3449.
9. Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно ОСОБА_1 має у власності нежиле приміщення - офіс за адресою АДРЕСА_1 .
10. Рішенням Виконавчого комітету Красилівської міської ради №739 від 12.07.2022 "Про погодження ОСББ "Добробуд-2010" встановлення обмежувачів руху по АДРЕСА_1 " погоджено ОСББ "Добробут - 2010" встановлення шести обмежувачів руху на території, прилеглій до багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 .
11. Позивач вважає, що оскаржуваним рішенням порушено його права як члена територіальної громади, внаслідок незаконного облаштування майданчику для паркування біля житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Крім того позивач вказує на протиправні дії Красилівської міської ради щодо неналежного виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.05.2022 по справі №560/4195/22.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходили з того, що вимоги позивача зводяться до правовідносин, які виникли через невиконання судового рішення у справі №560/4195/22 за наслідками розгляду відповідачем звернення ОСОБА_2 - батька позивача.
Позивач не надав доказів, які б підтвердили його - ОСОБА_1 безпосереднє звернення до відповідача, а також наявність факту порушеню його прав та законних інтересів.
Суди вказали, що із заявами про скасування оскаржуваного рішення позивач до виконкому не звертався, тобто жодних заходів досудового вирішення спору ним не вживалось.
Суди дійшли висновку, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради від 12.07.2022 №739 є правовим актом індивідуальної дії, оскільки відповідає всім його ознакам, а саме: не містить загальнообов`язкові правила поведінки, а передбачає індивідуальні приписи щодо погодження ОСББ "Добробуд-2010" на встановлення шести обмежувачів руху, тобто адресовані конкретному суб`єкту; не регулює певний вид суспільних відносин, а спрямоване на виникнення конкретних правовідносин; не розраховане на багаторазове застосування, а вичерпує свою дію після встановлення обмежувачів.
Суди вважають, що рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради від 12.07.2022 №739 не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні статті 19 КАС, не тягне виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, тому не може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. В касаційній скарзі позивач посилається на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, вказує, що оскаржуване рішення порушує його права та зачіпає інтереси, оскільки стосується благоустрою прибудинкової території, де знаходиться його нерухоме майно.
Зазначає про відсутність обов`язку попереднього звернення до суб`єкта владних повноважень з приводу досудового вирішення спору.
Також вважає, що обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 560/4195/22, в якій безпосередньої участі позивач не брав, є належним правовим обгрунтуванням позовних вимог.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Згідно зі ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
15. Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час розгляду справи судами), є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
16. В контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.
Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.
17. Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
18. За своїм смисловим навантаженням термін "законний інтерес" є тотожним "охоронюваному законом інтересу", оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.
Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
19. Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004. Поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який:
а) виходить за межі змісту суб`єктивного права;
б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;
в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;
г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;
д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;
є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.
Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом".