1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023року

м. Київ

справа № 154/2120/18

провадження № 51-3524км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

виправданого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисників ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 11 квітня 2022 року у кримінальному провадженні № 22018030000000084 за обвинуваченням

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ковеля Волинської області та жителя АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обох інстанцій обставини

За вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 28 травня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Рівненського апеляційного суду від 11 квітня 2022 року, ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він будучи службовою особою - головним державним інспектором відділу боротьби з незаконним переміщенням наркотиків та зброї управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Волинської митниці ДФС, вимагав та одержав від громадянки ОСОБА_9 неправомірну вигоду за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої влади та службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, вчиненому повторно.

Згідно з обвинуваченням, ОСОБА_6 близько 23:42 25 лютого 2018 року в м. Устилуг на митному посту "Устилуг" Волинської митниці ДФС використовуючи своє службове становище вимагав та отримав від громадянки ОСОБА_9 300 грн за безперешкодне проходження нею митного контролю і невчинення дій, пов`язаних із перевіркою достовірності поданих нею документів під час митного оформлення автомобіля в режимі "транзит", який вперше в`їжджає на митну територію України, та незатримання автомобіля в зоні митного контролю на час перевірки.

01 березня 2018 року близько 23:45 на митному посту "Устилуг" ОСОБА_6 повторно вимагав та отримав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду в сумі 300 грн за безперешкодне проходження нею митного контролю та невчинення дій, пов`язаних із перевіркою достовірності поданих нею документів під час митного оформлення автомобіля в режимі "транзит", який вперше в`їжджає на митну територію України, та незатримання автомобіля в зоні митного контролю на час перевірки.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_10, який брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

На думку прокурора, при перегляді вироку суд апеляційної інстанції не дотримався засад змагальності кримінального процесу та порушив право сторони обвинувачення на обстоювання своєї правової позиції в суді. Вважає хибною позицію апеляційного суду про необхідність отримання прокурором у порядку ст. 257 КПК ухвали слідчого судді про дозвіл на використання інформації одержаної під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) у іншому кримінальному провадженні.

Так само необґрунтованим вважає і висновок цього суду про невиконання прокурором вимог ст. 253 КПК щодо повідомлення осіб, відносно яких проводились такі дії у кримінальному провадженні, адже здобуті під час їх проведення докази були отриманні у відповідності та в спосіб передбачений законом і при цьому процесуальні права обвинуваченого не порушувались. У свою чергу повідомлення про обмеження конституційних прав особи не є правовою підставою для їх проведення, а відтак і не може бути підставою для визнання цих доказів недопустимими.

Вказує, що суди обох інстанцій не взяли до уваги той факт, що при проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 було вилучено гроші, в тому числі купюру номіналом 200 грн серії УЛ 6013147, яка була надана ОСОБА_9 під час проведення контролю за вчиненням злочину у виді спеціального слідчого експерименту та отримана ним від останньої як неправомірна вимога.

Стверджує, що висновки апеляційного суду не узгоджуються з фактичними обставинами справи та дослідженими у суді доказами, а також із вимогами кримінального процесуального закону та правовими позиціями викладеними у рішеннях Верховного Суду.

На думку прокурора, жодних порушень кримінального процесуального законодавства при складенні протоколів за результатами проведення НСРД не встановлено, адже прокурором у вказаному кримінальному провадженні рішення про припинення проведення негласних слідчих (розшукових) дій не приймалось.

Відтак прокурор вважає, що зібрані в кримінальному провадженні докази є допустимими і достатніми для доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину, а суд апеляційної інстанції при перегляді вироку за апеляційною скаргою сторони обвинувачення не дав вичерпних та обґрунтованих відповідей на викладені в ній доводи чим не дотримався вимог ст. 419 КПК.

Позиція учасників судового провадження в суді касаційної інстанції

Прокурор у судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримала.

Захисники та виправданий ОСОБА_6 вважали, що рішення апеляційного суду є законним, а тому просили відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні та достатні мотиви і підстави для його ухвалення.

Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), що покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів у справі, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.

Згідно з вимогами ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушенням. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути зазначено підстави, на яких її визнано необґрунтованою.

Цих вимог закону суд апеляційної інстанції не дотримався.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погодившись із вироком прокурор подав апеляційну скаргу в якій навів доводи аналогічні тим, що викладені ним у касаційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, крім іншого, підтримав позицію суду першої інстанції про визнання недопустимими усіх наданих стороною обвинувачення доказів, зібраних у ході проведення НСРД щодо ОСОБА_6 в межах іншого кримінального провадження № 42018030000000024. Аргументи судів першої та апеляційної інстанцій щодо цього зводяться до того, що вказані негласні (слідчі) розшукові дії проводились у межах іншого кримінального провадження, а прокурором, усупереч вимогам ст. 257 КПК, не надано ухвали слідчого судді про дозвіл на використання їх результатів у цьому кримінальному провадженні.


................
Перейти до повного тексту