Постанова
Іменем України
28 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 761/39145/20
провадження № 61-884св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Головне управління Національної поліції у м. Києві, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Проскурін Володимир Геннадійович, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 лютого 2022 року, ухваленого у складі судді Притули Н. Г., та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Мережко М. В., Савченка С. І., Ігнатченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Державної казначейської служби України, в якому просив суд стягнути на його користь з Державної казначейської служби України компенсацію у виді моральної шкоди у розмірі 435 000,00 грн за рахунок Державного бюджету шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку у відповідності до вимог Бюджетного кодексу України.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що під час розгляду Дарницьким районним судом міста Києва цивільної справи № 02/2-6518/2011 він виявив факт внесення завідомо неправдивих відомостей та підробку офіційних документів працівниками землевпорядної організації. У зв`язку із зазначеним він звернувся до Дарницького районного управління Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення. 15 серпня 2013 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за № 12013110020009848 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Однак процесуальні слідчі дії не проводяться та підозру на даний час не оголошено.
ОСОБА_1 вважає, що внаслідок незаконних дій працівників слідчих органів, які не проводять ніяких слідчих дій, може бути зруйнованим будинок, в якому проживає його родина, що спричинить йому шкоди щонайменше як на 2 000 000,00 грн.
Отже, такими бездіяльними та неправомірними діями органів досудового розслідування йому завдано моральної шкоди, яка виражається у його душевних хвилюваннях, необхідністю додаткових зусиль для організації життя, витратах часу на доказування своєї правоти.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 10 лютого 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що на підтвердження обґрунтування моральної шкоди позивач не надав суду належних та допустимих доказів невідповідності рішення, дії чи бездіяльності відповідачів вимогам чинного законодавства України чи іншого нормативно-правового акта, тому не було надано докази факту заподіяння позивачу моральних страждань.
Отже, суд позбавлений можливості встановити причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідачів та спричиненням шкоди позивачу, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 лютого 2022 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що позивач на підтвердження обґрунтування моральної шкоди не надав суду належних та допустимих доказів факту заподіяння йому моральної шкоди саме невідповідними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідачів, тому відсутня можливість встановити причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідачів та спричиненням моральної шкоди позивачу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У січні 2023 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Проскурін В. Г., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Проскурін В. Г., мотивована тим, що суд першої інстанції помилково розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки вона підлягала розгляду в порядку позовного провадження, на що не звернув увагу суд апеляційної інстанції.
Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що судом першої інстанції помилково було віднесено справу до категорії малозначних справ.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У лютому 2023 року Головне управління Національної поліції у м. Києві подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу від Державної казначейської служби України не надходив.
У березні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відповідь на відзив Головного управління Національної поліції у м. Києві на касаційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушеннями норм процесуального права, оскільки справу помилково віднесено до малозначних та розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У лютому 2023 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 серпня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 внесена інформація про кримінальне провадження № 12013110020009848 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, щодо факту підроблення акта встановлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (а. с. 9).
Відповідно до відповіді прокурора міста Києва від 03 липня 2015 року № 04/2/2-3945-15 на звернення ОСОБА_1 від 30 квітня 2015 року повідомлено, що слідчим відділом Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 15 серпня 2013 року № 12013110020009848 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 358 КК України щодо можливості підроблення акта встановлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 в натурі від 20 липня 1994 року.
Вивченням матеріалів зазначеного провадження встановлено, що 23 січня 2014 року в Департаменті земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації вилучено оригінал акта встановлення істотних зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 20 липня 1994 року.
При цьому, в матеріалах кримінального провадження вказаний документ відсутній та встановити його місцезнаходження не надалось можливим.
У зв`язку з цим прокуратурою Дарницького району м. Києва 25 червня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 42015100020000104 за частиною першою статті 367 КК України службової недбалості працівників Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян (а. с. 12).
21 вересня 2016 року за заявою ОСОБА_1 про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесена інформація про кримінальне провадження №12016100020010683 та розпочате розслідування, що підтверджує лист Дарницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві від 03 жовтня 2016 року № 20320/125/48/03-2016 (а. с. 35).
16 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав до прокурора Київської місцевої прокуратури № 2 м. Києва клопотання про проведення слідчих дій та встановлення розумного строку досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12013110020009848 (в порядку статей 28, 36, 56, 308 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України)) (а. с. 23).
Відповідно до листа Київської місцевої прокуратури № 2 від 26 лютого 2020 року № 52-9848-13 ОСОБА_1 повідомлено, що слідчим відділом Дарницького управління Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження № 12013110020009848 від 15 серпня 2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України. 14 грудня 2019 року слідчим у вказаному провадженні прийнято рішення про закриття кримінального провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 284 КПК України (а. с. 36).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі наведеної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.