Постанова суду № 757/68030/17-ц від 27.09.2023 про строковий банківський вклад з щомісячною виплатою відсотків від 25 листопада 2014 року № ДФ-119226-2612, припиненим з 03 лютого 2015 року

Постанова

Іменем України

27 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 757/68030/17

провадження № 61-10023св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Енергобанк",

відповідачі: ОСОБА_1, Київська міська рада (Київської міської державної адміністрації) в особі Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Енергобанк" на постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., та за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Павлишина Андрія Петровича на постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У листопаді 2017 року публічне акціонерне товариство "Енергобанк" (далі - ПАТ "Енергобанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві), яке ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06 липня 2018 року замінено як неналежного відповідача на Київську міську раду (Київську міську державну адміністрацію) в особі Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просило суд:

- визнати правовідношення між ПАТ "Енергобанк" та ОСОБА_1, що виникло з договору про строковий банківський вклад з щомісячною виплатою відсотків від 25 листопада 2014 року № ДФ-119226-2612, припиненим з 03 лютого 2015 року;

- визнати припиненою з 03 лютого 2015 року іпотеку, що виникла з нотаріально посвідченого договору іпотеки від 26 листопада 2014 року із змінами, внесеними договором про внесення змін від 26 грудня 2014 року до договору іпотеки;

- зобов`язати Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві зняти обтяження, накладені 26 листопада 2014 року записами № 10736948 та № 10736772 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та внести записи про припинення іпотеки на нерухоме майно.

Позовна заява ПАТ "Енергобанк" мотивована тим, що між ним та ОСОБА_1 укладено ряд договорів про строковий банківський вклад з щомісячною виплатою відсотків, а саме: 28 липня 2014 року - договір № ДФ-113062-2612, 22 серпня 2014 року - договір № ДФ-114252-2612, 28 липня 2014 року - договір № ДФ-113108-2612, 28 липня 2014 року - договір № ДФ-113109-2612 та 25 листопада 2014 року - договір № ДФ-119226-2612.

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаними договорами 26 листопада 2014 року між ПАТ "Енергобанк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л. В., зареєстрований в реєстрі за № 2314. Предметом іпотеки за вказаним договором є квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

06 грудня 2014 року між сторонами укладено договір про внесення змін до договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л. В., зареєстрований в реєстрі за № 2647, відповідно до якого основним зобов`язанням визначено лише договір про строковий банківський вклад з щомісячною виплатою відсотків від 25 листопада 2014 року № ДФ-119226-2612.

При цьому ПАТ "Енергобанк" повністю виконано свої зобов`язання перед ОСОБА_1 за договором від 25 листопада 2014 року № ДФ-119226-2612, а саме 03 лютого 2015 року ПАТ "Енергобанк" перерахувало всю суму депозитного вкладу на поточний рахунок ОСОБА_1 з призначенням платежу "повернення депозиту угода № ДФ-119226-2612".

Отже, зобов`язання за договором іпотеки також припинились 03 лютого 2015 року, однак в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься запис про іпотеку.

Справа судами переглядалась неодноразово.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року позов ПАТ "Енергобанк" задоволено частково.

Визнано правовідношення між ПАТ "Енергобанк" та ОСОБА_1, що виникли з договору № ДФ-119226-2612 про строковий банківський вклад з щомісячною виплатою відсотків від 25 листопада 2014 року припиненими з 03 лютого 2015 року.

Визнано іпотеку, що виникла з договору іпотеки від 26 листопада 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л. В., зареєстрованого в реєстрі за № 2314, із змінами, внесеними договором про внесення змін від 26 грудня 2104 року до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л. В., зареєстрованого в реєстрі за № 2647, припиненою з 03 лютого 2015 року.

Судове рішення є підставою для внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення іпотеки, внесеної записами № 10736948 та № 10736772 від 26 листопада 2014 року.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки 03 лютого 2015 року ПАТ "Енергобанк" належним чином виконав свої зобов`язання перед ОСОБА_1 щодо повернення депозиту у формі перерахування суми вкладу на розрахунковий рахунок ОСОБА_1, то правовідношення між ПАТ "Енергобанк" та ОСОБА_1, що виникли на підставі договору про строковий банківський вклад від 25 листопада 2014 року № ДФ-119226-2612, договору іпотеки від 26 листопада 2014 року, та договору про внесення змін до договору іпотеки від 26 грудня 2014 року, припинились.

Оскільки право застави ОСОБА_1 на нерухоме майно відповідно до договору іпотеки, із змінами, внесеними згідно з договором про внесення змін до договору іпотеки, припинено, то судове рішення є підставою для внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення іпотеки, внесеної записами від 26 листопада 2014 року № 10736948 та № 10736772.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ "Енергобанк" скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ "Енергобанк", апеляційний суд виходив з того, що відповідач заперечувала проти надання згоди позивачеві для перерахування коштів на рахунок у банку позивача, який згідно з умовами договору був відкритий для обліку нарахованих відсотків, з якого відповідач не мала можливості зняти депозитні кошти та розпорядитись ними.

Позивач не надав доказів, які свідчать про досягнення сторонами домовленості щодо порядку виконання договірних зобов`язань банку про повернення вкладу ОСОБА_1 шляхом переказу їх з депозитного рахунку на поточний рахунок у цьому ж банку.

Крім того, суд врахував, що відповідач набула право власності на предмет іпотеки відповідно до іпотечного застереження у позасудовому порядку, що встановлено рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 червня 2017 року у справі № 757/3057/17-ц за позовом ПАТ "Енергобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" до ОСОБА_1, третя особа - Міністерство юстиції України, про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності щодо спірних іпотечних квартир, за результатом розгляду якого у задоволенні позову було відмовлено.

Реєстрація права власності ОСОБА_1 на предмет іпотеки вчинена державним реєстратором (нотаріусом) саме на підставі документів, що підтверджують порушення зобов`язань за договором іпотекодателем, що також спростовує наведені позивачем у позові обставини про належне виконання банком основного зобов`язання.

Оскільки позивач не надав достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження обставин про припинення основного зобов`язання станом на 03 лютого 2015 року саме внаслідок його належного виконання, то суд дійшов висновку, що відсутні підстави для визнання припиненими правовідношення між ПАТ "Енергобанк" та ОСОБА_1, що виникли на підставі договору від 25 листопада 2014 року № ДФ-119226-2612, та укладеного в його забезпечення договору іпотеки від 26 листопада 2014 року (зі змінами від 26 грудня 2014 року), саме внаслідок належного виконання зобов`язань сторонами.

Залишаючи рішення суду без змін в частині вимог про зобов`язання зняти накладені 26 листопада 2014 року записами № 10736948 та № 10736772 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження та внести записи про припинення іпотеки на нерухоме майно, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підставою для внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення іпотеки, внесеної записами від 26 листопада 2014 року № 10736948 та № 10736772, є судове рішення про набуття, припинення чи зміну відповідного права.

Постановою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції, виходив із того, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог статті 55 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) необґрунтовано відмовив ОСОБА_2 у залучені його до участі у справі, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу від 09 грудня 2019 року, укладеного між ПАТ "Енергобанк", від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк", та ОСОБА_2, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В., зареєстрований в реєстрі за № 2494, ОСОБА_2 придбав майнові права на спірне нерухоме майно, зокрема на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Тобто ОСОБА_2 має майнові права на спірні квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3, які є предметом договору іпотеки від 26 листопада 2014 року, та які забезпечували виконання зобов`язань за договором банківського вкладу. Саме припинення іпотеки та зняття обтяжень з іпотечного майна є одним із складових предмета розгляду цієї справи. Отже рішення у цій справі може вплинути на права та інтереси ОСОБА_2, як на власника майнових прав іпотечного майна.

ОСОБА_2 як сингулярний правонаступник ПАТ "Енергобанк" в процесі розгляду справи мав права та обов`язки, передбачені статтею 43 ЦПК України.

Таке залучення не є залученням на стадії апеляційного перегляду нового учасника процесу, процесуальних повноважень на що суд апеляційної інстанції не мав.

Отже, апеляційний суд розглянув справу з порушенням процесуальних прав ОСОБА_2 як сингулярного правонаступника ПАТ "Енергобанк".

На виконання постанови Верховного Суду від 08 грудня 2021 року ухвалою Київського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року частково задоволено клопотання ОСОБА_2, подане представником Павлишиним А. І., про заміну сторони позивача правонаступником. Залучено до участі у розгляді справи ОСОБА_2 в якості третьої особи без самостійних вимог.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року в частині задоволення позовних ПАТ "Енергобанк" скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

У решті рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року залишено без змін.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які свідчать про досягнення сторонами домовленості щодо порядку виконання договірних зобов`язань банку про повернення вкладу ОСОБА_1 шляхом переказу їх з депозитного рахунку на поточний рахунок у цьому ж банку.

Отже, основне зобов`язання щодо повернення коштів вкладнику не може бути припиненим лише шляхом перерахування цих коштів на інший рахунок у цьому ж банку без згоди вкладника, який свої заперечення обґрунтовував відсутністю реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд.

Тому висновок суду першої інстанції про належне виконання ПАТ "Енергобанк" своїх зобов`язань перед ОСОБА_1 щодо повернення депозиту у формі перерахування суми вкладу на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 є помилковим.

Крім того, відповідач набула право власності на предмет іпотеки відповідно до іпотечного застереження у позасудовому порядку, що встановлено рішенням Печерського районного суду міста Київ від 19 червня 2017 року у справі № 757/3057/17-ц за позовом ПАТ "Енергобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" до ОСОБА_1, третя особа: Міністерство юстиції України, про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності щодо спірних іпотечних квартир. Вказаним рішенням у задоволенні позову було відмовлено.

ПАТ "Енергобанк" зверталось до адміністративного суду з позовом до державного реєстратора про скасування рішень про реєстрацію права власності за ОСОБА_1, однак відповідний позов було залишено без розгляду.

Отже, як слідує із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1, як іпотекодержатель, набула права власності на предмет іпотеки, що є самостійною підставою для припинення іпотеки відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку".

Таким чином, позивач не надав суду достатніх, належних та допустимих доказів, на підтвердження обставин про припинення основного зобов`язання станом на 03 лютого 2015 року саме внаслідок його належного виконання, тому відсутні підстави для визнання припиненим правовідношення між ПАТ "Енергобанк" та ОСОБА_1, що виникли на підставі договору від 25 листопада 2014 року № ДФ-119226-2612, та укладеного у його забезпечення договору іпотеки від 26 листопада 2014 року (зі змінами від 26 грудня 2014 року) саме внаслідок належного виконання зобов`язань сторонами.

Апеляційний суд зазначив, що, відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про зобов`язання зняти накладені 26 листопада 2014 року записами № 10736948 та № 10736772 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження та внести записи про припинення іпотеки на нерухоме майно, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підставою для внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення іпотеки, внесеної записами № 10736948 та №10736772 від 26 листопада 2014 року є судове рішення про набуття, припинення чи зміну відповідного права.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів

У липні 2022 року ПАТ "Енергобанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга ПАТ "Енергобанк" мотивована тим, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи помилково зазначив, що рахунок № НОМЕР_1, на який перераховано 03 лютого 2015 року грошові кошти, відкритий ПАТ "Енергобанк" на ім`я ОСОБА_1 для нарахування відсотків за договором від 25 листопада 2014 року № ДФ-119226-2612, оскільки це поточний рахунок ОСОБА_1 відкритий ПАТ "Енергобанк" з призначенням "повернення депозиту, угода № ДФ-119226-2612", а для обліку відсотків було відкрито рахунок № НОМЕР_2 .

Тобто, для обліку відсотків було відкрито рахунок № НОМЕР_2, а грошові кошти перераховані 03 лютого 2015 року на інший, поточний рахунок ОСОБА_1 відкритий в ПАТ "Енергобанк", № НОМЕР_1 .

Також, суд апеляційної інстанцій невірно трактував заяву ОСОБА_1 від 02 травня 2015 року про дострокове розірвання депозитних вкладів та договір від 25 листопада 2014 року № ДФ-119226-2612, оскільки ні зазначені документи, ні інші наявні в матеріалах справи докази не містять підтвердження того, що ОСОБА_1 заперечувала проти встановленого в договорі від 25 листопада 2014 року № ДФ-119226-2612 способу повернення коштів шляхом їх перерахування на поточний рахунок.

Крім того, суд апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи, посилаючись на рішення у справах № 757/3057/17-ц та № 826/4988/16, не звернув увагу на те, що у зазначених справах не досліджувалося питання виконання чи невиконання договору вкладу від 25 листопада 2014 року № ДФ-119226-2612 та договору іпотеки від 26 листопада 2014 року № 2314( зі змінами від 06 грудня 2014 року № 2647), який забезпечує основне зобов`язання, правовідносини за яким є предметом цієї справи.

Підставами касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування частини першої статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини першої статті 599 ЦК України, частини першої статті 1058 ЦК України, частини першої, другої статті 1060 ЦК України та частини п`ятої статті 3 Закону України "Про іпотеку" за обставинами, коли вкладник не звертався за отримання грошових коштів, відсутні перешкоди в отриманні вкладником грошових коштів;

- суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу;

- суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У липні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Павлишин А. П. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Павлишина А. П. мотивована тим, що на виконання постанови Верховного Суду від 08 грудня 2021 року суд апеляційної інстанції не повною мірою врахував зазначену постанову Верховного Суду та залучив ОСОБА_2 не в якості сингулярного правонаступника позивача ПАТ "Енергобанк", а в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, чим порушив його процесуальні права, а також і права інших учасників справи.

Також, суд апеляційної інстанції не врахував того, що ПАТ "Енергобанк" перерахувало кошти саме на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1, за яким відсутні обмеження проведення платежів чи переказів коштів, а не на рахунок для обліку відсотків № НОМЕР_2, що має безпосереднє значення для правильного вирішення справи.

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20);

- суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги

У грудні 2022 року Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив суд залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін як таку, що ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року касаційну скаргу ПАТ "Енергобанк" на постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У жовтні 2022 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ "Енергобанк" на постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Павлишина А. П. на постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У жовтні 2022 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Павлишина А. П. на постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Між ПАТ "Енергобанк" та ОСОБА_1 було укладено ряд договорів про строковий банківський вклад з щомісячною виплатою відсотків, а саме: від 28 липня 2014 року № ДФ-113062-2612, від 22 серпня 2014 року № ДФ-114252-2612, від 28 липня 2014 року № ДФ-113108-2612, від 28 липня 2014 року № ДФ-113109-2612 та від 25 листопада 2014 року № ДФ-119226-2612.

Відповідно до пункту 1.2 договору від 25 листопада 2014 року № ДФ-119226-2612, банк зберігає вклад на вкладному рахунку клієнта № НОМЕР_3, відкритому в ПАТ "Енергобанк", та нараховує відсотки за користування вкладом, виходячи з тривалості року 365 (366) календарних днів, за фактичну кількість календарних днів розміщення вкладу на вкладному рахунку клієнта, починаючи від дня, наступного за датою розміщення суми вкладу, до дня, який передує його фактичному поверненню.

Окремо, для обліку нарахованих відсотків банк відкриває клієнту рахунок № НОМЕР_4, згідно із пунктом 1.3 цього договору.

Згідно з пунктом 1.5 договору від 25 листопада 2014 року № ДФ-119226-2612 нараховані відсотки сплачуються клієнту банком щомісячно та по закінченні терміну дії вкладу, або в день дострокового повернення вкладу згідно умов розділу 3 цього договору шляхом виплати готівкою через касу банку або шляхом безготівкового перерахування на рахунок клієнта, в перший банківський день місяця, наступного за місяцем, за який здійснювалося нарахування відсотків.

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 договору від 25 листопада 2014 року № ДФ-119226-2612 банк має право, якщо закінчення терміну дії вкладу припадає на небанківський день, повернути суму вкладу та нараховані відсотки готівкою через касу банку або безготівковим шляхом на будь-який рахунок клієнта у банківський день, наступний за таким небанківським днем.

................

Перейти до повного тексту