Постанова
Іменем України
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 1512/2-1526/11
провадження № 61-1714св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Київська районна адміністрація Одеської міської ради,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
третя особа із самостійними вимоги щодо предмету спору -ОСОБА_2,
треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору:Одеська міська рада, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2008 року Київська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: Одеська міська рада, ОСОБА_2, про приведення об`єкта до попереднього стану, про приведення земельної ділянки у попередній стан шляхом знесення будівлі.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 (правонаступником після смерті якої за заповітом є ОСОБА_1 ) на зазначеній земельній ділянці на АДРЕСА_1 без отримання дозволів на виконання робіт здійснювала самочинне будівництво двоповерхової будівлі. Протягом 2006-2007 років Київською районною адміністрацією Одеської міської ради виносилися приписи про припинення будівельних робіт. Крім того, будівництво здійснювалося на межі земельної ділянки, яка належить ОСОБА_5, з недотриманням відстаней між будівлями та протипожежних розривів.
Ураховуючи наведене, з урахуванням уточнень, Київська районна адміністрація Одеської міської ради просила суд зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок привести у попередній стан 31/1000 частину об`єкту нерухомого майна, яке розміщено на АДРЕСА_1, шляхом знесення прибудови літ. А1 та літ. б та приведення у попередній стан будівлі літ. Б та літ. А.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 29 вересня 2009 року до участі у справі залучено ОСОБА_1 як правонаступника ОСОБА_3 .
У березні 2010 року третя особа ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою на АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести самочинно зведену будівлю та привести у попередній стан 31/1000 частину об`єкту нерухомого майна на АДРЕСА_1 .
Позовна заява мотивована тим, що станом на березень 2010 року ОСОБА_1 побудував чотирьох поверхову будівлю, що розміщується на межі земельної ділянки, якою вона користується; будівництвом самочинної будівлі створюються перешкоди у потраплянні сонячних променів на земельну ділянку та до її житлового будинку, здійснення аерації. П`ять вікон самочинної будівлі виходять у двір ОСОБА_2, з чим вона не погоджується.
Ухвалою Київський районний суд м. Одеси від 13 травня 2010 року позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду з первісним позовом.
У жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності на дачний будинок на АДРЕСА_1 . Після уточнення позовних вимог просив відмовити у задоволенні первісного позову та позовних вимог третьої особи.
Зустрічний позов мотивований тим, що готовність будівлі становить 100 %, що підтверджується технічним паспортом; дачна будівля є єдиними цілісно-майновим комплексом з єдиною системою електро-, водопостачання, водовідведення та опалювання, єдиним входом, кухнею та ванною кімнатою. Приведення дачної будівлі в попередній стан призведе до порушення цілісності будинку та його комунікацій, унеможливить проживання у будинку, чим порушиться його право на житло. Також зазначав, що після притягнення його до адміністративної відповідальності, він не може більше відповідати за самочинне будівництво.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2014 року задоволено позови Київської районної адміністрації Одеської міської ради та ОСОБА_2 . Зобов`язано ОСОБА_1 знести чотирьох-поверховий будинок літ. А1, прибудову літ. б, що розміщені на АДРЕСА_1 ; привести до попереднього стану дачну будівлю літ. Б та дачну будівлю літ. А; стягнено з ОСОБА_6 на користь Київської районної адміністрації Одеської міської ради судові витрати у розмірі 7,50 грн; стягнено з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 7 232,00 грн.
Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що висновком судової будівельно-технічної експертизи встановлено невідповідність об`єктів нерухомого майна на АДРЕСА_1 архітектурно-будівельним нормам і правилам, що негативно впливає щодо провітрювання території, недотримано нормовані розриви з дачним будинком, розміщеним на АДРЕСА_1 . Наявність самочинних будівель порушує права суміжних землекористувачів, перебудова зазначених будівель без знесення технічно неможлива.
На підставі реєстрації 22 березня 2012 року за № ОД18212043445 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (далі - Інспекція ДАБК в Одеській області) Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, 12 липня 2012 року ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право власності на самочинно побудовані об`єкти. У подальшому постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року у справі № 1570/6451/2012 дії Інспекції ДАБК в Одеській області щодо реєстрації зазначеної Декларації про готовність об`єкта до експлуатації визнано протиправними.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 09 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2014 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову Київської районної адміністрації Одеської міської ради відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2014 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 09 листопада 2017 року у частині вирішення позову Київської районної адміністрації Одеської міської ради скасовано, провадження у справі у цій частині закрито.
Рішення Апеляційного суду Одеської області від 09 листопада 2017 року в частині вирішення позову ОСОБА_2 скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-7508св18).
Верховний Суд виходив з того, що вимоги Київської районної адміністрації Одеської міської ради належать до розгляду судами адміністративної юрисдикції, а щодо позову ОСОБА_2, то зазначив, що апеляційний суд допустив неповноту судового розгляду. У решті судові рішення не оскаржувалися.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2014 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 - без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що самовільне будівництво об`єкту, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 і належить на праві приватної власності ОСОБА_1 не відповідає інтересам суспільства та приватним інтересам третьої особи ОСОБА_2, знесення спірних будівель переслідує законні цілі та здійснюється засобами, пропорційними поставленій меті, при цьому дотримується справедливий баланс інтересів як ОСОБА_1, так і третьої особи ОСОБА_2 .
Апеляційний суд урахував положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентну практику Європейського суду з прав людини щодо захисту права власності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, не дослідив та не надав належної правової оцінки доказам у справі.
Судове рішення апеляційного суду про знесення будинку не переслідує законні цілі та здійснюється засобами, непропорційними поставленій меті, при цьому недотримується справедливий баланс інтересів сторін.
Судом не було враховано, що ОСОБА_1 отримав декларацію про завершення будівництва, що вказує на те, що спірний будинок відповідає всім вимогам державних будівельних норм.
Вважає, що позивач не довела, а судом належно не встановлено, що спірний будинок не відповідає суспільним інтересам та приватним інтересам ОСОБА_2 .
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Таранова Н. В., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що наведені в ній доводи є безпідставними і не спростовують правильність оскаржуваної постанови апеляційного суду та наведених у ній правових висновків, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
02 серпня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30 травня 2008 року ОСОБА_3 отримала державний акт на земельну ділянку серії ЯД № 758203, розташовану на АДРЕСА_1 .
Згідно з технічного паспорта від 17 вересня 2009 року на зазначеній земельній ділянці знаходяться два дачні будинки літ. А та літ. Б, при цьому зазначено про самочинне збільшення площі будинку літ. Б та самочинне будівництво будинків літ. б та літ. А-1.
28 вересня 2009 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, згідно з якого успадкував право власності на дачну будівлю, яка становить 31/1000 частини ДБК "Расцвет" за № 29а (29/9), розташованої на АДРЕСА_1, яка складається з двох дачних будинків літ. А та літ. Б, господарських споруд: мостіння, огорожі.
Власником суміжної земельної ділянки на АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю від 10 березня 2000 року серії IV-ОД № 054521.
22 березня 2012 року Інспекцією ДАБК в Одеській області за № ОД18212043445 зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації реконструйованих дачних будинків літ. А, літ. Б, прибудов літ. А1, літ. б, розташованих на АДРЕСА_1 .
12 липня 2012 року ОСОБА_1 замість свідоцтва про право на спадщину від 28 вересня 2009 року отримав свідоцтво про право власності на 31/1000 частину об`єкта нерухомого майна, яка складається з будинків літ. А та літ. Б, розташованих на АДРЕСА_1 .
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року у справі № 1570/6451/2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2015 року, визнано протиправними дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області з реєстрації 22 березня 2012 року за № ОД18212043445 Декларації про готовність об`єкта до експлуатації - реконструйованого дачного будинку, розташованого на АДРЕСА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року у справі № 640/22599/19, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також підставою касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази; необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).