Постанова
Іменем України
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 483/1220/21
провадження № 61-6035св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Старовойтова Дарина Андріївна, на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 грудня 2022 року у складі судді Шевиріної Т. Д. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 березня 2023 року у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Базовкіної Т. М., Яворської Ж. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики.
Позовна заява мотивована тим, що 23 жовтня 2019 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики у простій письмовій формі, відповідно до якого він передав у позику відповідачу грошові кошти у розмірі 20 000 доларів США, що еквівалентно 544 800 грн.
15 липня 2019 року між ним та відповідачем був укладений договір позики у простій письмовій формі, відповідно до умов якого він передав у позику відповідачу 25 000 доларів США, що еквівалентно 681 000 грн.
26 липня 2019 року між сторонами було укладено договір позики у простій письмовій формі, відповідно до якого він передав у позику відповідачу грошові кошти у розмірі 35 000 доларів США, що еквівалентно 935 400 грн.
29 серпня 2019 року між тими ж сторонами було укладено договір позики у простій письмовій формі, відповідно до якого він передав у позику відповідачу грошові кошти у розмірі 17 000 доларів США, а саме: 25 серпня 2019 року - 2 000 доларів США та 29 серпня 2019 року - 15 000 доларів США, що еквівалентно 463 080 грн.
01 жовтня 2019 року було укладено аналогічний договір позики між тими ж сторонами у простій письмовій формі, відповідно до якого він передав у позику ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 6 000 доларів США, що еквівалентно 163 440 грн.
На підтвердження укладення зазначених договорів позики по кожному з договорів були складені розписки.
Розписки від 15 липня 2019 року, 26 липня 2019 року, 29 серпня 2019 року та від 01 жовтня 2019 року не містять інформації щодо строку виконання зобов`язання. У зв`язку із цим ним через засоби поштового зв`язку була направлена на адресу ОСОБА_2 письмова вимога від 02 липня 2021 року про повернення грошових коштів у розмірі 83 000 долари США, переданих ним у рамках договорів позики: від 15 липня 2019 року, 26 липня 2019 року, 29 серпня 2019 року, 01 жовтня 2019 року.
Однак вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та до теперішнього часу кошти не повернуті.
Ураховуючи наведене, з урахуванням уточнень, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь кошти, отримані ним за вказаними договорами позики, у загальному розмірі 2 805 720 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 грудня 2022 року позовОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 68 000 доларів США. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 грошові кошти за чотирма договорами позики у зазначеному розмірі 68 000 доларів США, яку позивач довів, про що останній написав письмові розписки. Проте в обумовлений у розписці строк та на вимогу позикодавця грошові кошти не повернув, порушив своє грошову зобов`язання, у результаті чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню у визначеній сторонами у договорах валюті - доларах США. Суд послався на відповідну судову практику Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє його представник - ОСОБА_3, залишено без задоволення.
Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 грудня 2022 року в частині розподілу судових витрат змінено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції вважав висновки місцевого суду законними та обґрунтованими, відхиливши доводи апеляційної скарги по суті спору. При цьому, зазначив, що звернення до суду з позовом також є вимогою до позичальника, за межі позову позовних вимог місцевий суд не виходив, а стягнув позику у валюті договору, а доводи відповідача про повернення частини боргу не взяті до уваги, так як банківські квитанції не містять призначення платежу.
При цьому, апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, оскільки судом не враховано, що ОСОБА_2 на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" був звільнений від сплати судового збору, так як з 01 січня 2021 року є особою з інвалідністю 2 групи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2023 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Старовойтова Д. А., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що розписки про отримання коштів у позику не містять дату повернення коштів, а тому мають бути повернуті на вимогу кредитора, проте таку вимогу від ОСОБА_1 ОСОБА_2 не отримував.
Суди також не врахували, що ОСОБА_2 повернув частину коштів ОСОБА_1, про що надав відповідні платіжні документи, яким не було надано належної правової оцінки судами.
Вважає, що судом першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, незаконно було стягнуто заборгованість у доларах США, оскільки суд вийшов за межі позовних вимог, адже позовні вимоги заявлялися у гривні.
Крім того, суд зобов`язаний був зупинити провадження у справі, оскільки ОСОБА_2 у січні 2022 року подав до суду позов до ОСОБА_1 про визнання договорів позики недійсними.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Зотіков С. Є., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що наведені в ній доводи є безпідставними та не спростовують правильність оскаржуваних судових рішень та наведених у них правових висновків, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2023 року зупинено виконання рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 грудня 2022 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 21 березня 2023 року до закінчення касаційного провадження.
01 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у простій письмовій формі уклали договори позики, за якими ОСОБА_1 надавав ОСОБА_2 грошові кошти у доларах США, а останній зобов`язувався їх повернути.
Так, 15 липня 2019 року сторони уклали договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 25 000 доларів, які зобов`язався повернути за вимогою.
29 серпня 2019 року було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 17 000 доларів США, які зобов`язався повернути за вимогою.
01 жовтня 2019 року між сторонами укладено договір позики на суму 6 000 доларів США, які ОСОБА_2 зобов`язався повернути ОСОБА_1 за вимогою.
23 жовтня 2019 року сторони уклали договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 20 000 доларів на строк до 25 листопада 2019 року.
Позивачем суду першої інстанції були надані для огляду в судовому засіданні оригінали боргових розписок, завірені копії яких в порядку, передбаченому статтею 96 ЦПК України, долучено до матеріалів справи.
26 липня 2019 року сторони уклали договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 35 000 доларів США, які зобов`язався повернути за вимогою, однак оригінал відповідної розписки суду не наданий.
02 липня 2021 року через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 на ім`я відповідача було направлено письмову вимогу про повернення запозичених коштів за чотирма розписками, за якими строк виконання умовами договорів позики не визначено. Проте ОСОБА_2 зазначеної вимоги не отримав.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Старовойтова Д. А., посилається на таке: судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, суди необґрунтовано відхилили клопотання Відповідача про зупинення провадження, і це є обставиною, яка має значення для правильного вирішення справи, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми частини другої статті 530 ЦК та частини першої статті 1049 ЦК України в правовідносинах договору позики щодо пред`явлення вимоги у формі подання позову та моменту пред`явлення такої вимоги (пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).