ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 903/657/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАДТРАНС"
на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 (колегія суддів: Розізнана І. В. - головуючий, Грязнов В. В., Бучинська Г. Б.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕФКО УКРАЇНА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАДТРАНС"
про стягнення 8 205,84 євро,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог та судових рішень
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖЕФКО УКРАЇНА" (далі - ТОВ "ЖЕФКО УКРАЇНА") звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАДТРАНС" (далі - ТОВ "ВЛАДТРАНС"), в якій просило стягнути з відповідача 8 205,84 євро, а також судові витрати у справі.
1.2. Рішенням Господарського суду Волинської області від 14.02.2023 (суддя Шум М. С.), залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2023 у справі № 903/657/22, в позові ТОВ "ЖЕФКО УКРАЇНА" відмовлено повністю.
1.3. 26.05.2023 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява представника ТОВ "ВЛАДТРАНС" про ухвалення додаткового рішення, в якій ТОВ "ВЛАДТРАНС" просило стягнути з ТОВ "ЖЕФКО УКРАЇНА" на користь ТОВ "ВЛАДТРАНС" витрати на правову допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи № 903/657/22 у Північно-західному апеляційному господарському суді, в розмірі 25 000,00 грн.
2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали
2.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі № 903/657/22 відмовлено у задоволенні заяви представника ТОВ "ВЛАДТРАНС" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 903/657/22.
2.2. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у договорі про надання правової допомоги № 1/24-03/2023 від 24.03.2023 немає детального опису послуг, які підлягають наданню адвокатом згідно з договором про надання правничої допомоги; в акті прийому передачі послуг за договором про надання правової допомоги немає детального опису виду/назви робіт, послуг, не зазначено час, який адвокатом було витрачено для надання відповідної послуги/виконання роботи, а також їх вартість окремо щодо кожної послуги/роботи. Суд апеляційної інстанції зауважив, що інформація, зазначена в копії детального опису робіт адвоката Симчука Н. В. у справі № 903/657/22, зокрема, загальний перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком, подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що не може визначити на підставі зазначених доказів, які саме роботи (послуги) надавались адвокатом, яка їх вартість, скільки часу ним витрачено, та пересвідчитися, що заявлені витрати та наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критеріям реальності та співмірності таких витрат.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі № 903/657/22, ТОВ "ВЛАДТРАНС" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі № 903/657/22, справу направити до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.
3.2. Скаржник, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, зазначає, що суд апеляційної інстанції з порушенням вимог статей 244, 281 Господарського процесуального кодексу України постановив за результатами розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення ухвалу, проте повинен був ухвалити судове рішення у формі постанови. ТОВ "ВЛАДТРАНС" також зауважує, що оскаржувана ухвала постановлена без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19, від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21, від 03.02.2022 у справі № 910/17183/20 (щодо застосування статей 126- 129 Господарського процесуального кодексу України); від 24.01.2023 у справі № 912/2620/21 (щодо застосування статей 244, 281 Господарського процесуального кодексу України). Крім того, скаржник мотивує доводи касаційної скарги висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Переглянувши оскаржувану у справі ухвалу, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав.
4.2. З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.3. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції, постановлена за результатами розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення витрат на правову допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
4.4. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
4.5. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
4.6. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
4.7. Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
4.8. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
4.9. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
4.10. За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
4.11. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
4.12. Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
4.13. Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
4.14. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.
4.15. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
4.16. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
4.17. Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає гонорар як форму винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
4.18. Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
4.19. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).
4.20. Колегія суддів установила, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2023 у справі № 903/657/22 апеляційну скаргу ТОВ "ЖЕФКО УКРАЇНА" залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.