ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 911/1840/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт"
на ухвалу господарського суду Київської області від 27.02.2023 (головуючий суддя Щоткін О.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 (головуючий Тарасенко К.В., судді: Разіна Т.І., Іоннікова І.А.), ухвалені за наслідками розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жарчинського О.А. (далі - Виконавець)
у справі № 911/1840/21
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Неогрупп" (далі - Позивач)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенсвіт" (далі - Відповідач)
про стягнення заборгованості у розмірі 3 060 121,99 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною до Відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 3 060 121,99 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 03.11.2021 позов задоволено повністю. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 2 931 304,67 грн основного боргу, 128 817,32 грн пені.
На примусове виконання вказаного рішення Господарський суд Київської області 14.12.2021 видав наказ.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2021 залишено без змін.
Через канцелярію суду першої інстанції 17.01.2023 Відповідач подав скаргу від 17.01.2023 на рішення Виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, у якій просив суд: поновити пропущений з поважних причин строк на подання цієї скарги; визнати неправомірними дії Виконавця з винесення постанови від 11.01.2022 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з виконання наказу, виданого Господарським судом Київської області 14.12.2021 у справі № 911/1840/21, про примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2021; зобов`язати Виконавця усунути порушення шляхом скасування постанови від 11.01.2022 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з виконання наказу, виданого Господарським судом Київської області 14.12.2021 у справі № 911/1840/21, про примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2021.
Скарга обґрунтована тим, що:
- у зв`язку з не набранням законної сили судовим рішенням, постанова Виконавця від 11.01.2022 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 є неправомірною, а виконавчий документ на підставі частини четвертої статті 4 Закону України ?Про виконавче провадження? мав бути повернутий стягувачу без прийняття до виконання;
- 11.01.2022, на дату відкриття виконавчого провадження, були наявні достатні підстави встановити, що судове рішення у цій справі ще не набрало законної сили, а саме: 13.12.2021 на порталі ?Судова влада України? у розділі ?Стан розгляду справ? була наявна інформація у справі № 911/1840/21 про призначення складу суду за апеляційною скаргою Відповідача; 20.12.2021 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, у якій зазначено, що Відповідач (13.12.2021 згідно з відміткою печатки суду апеляційної інстанції) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.02.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023, відмовлено у задоволенні скарги Відповідача на дії Виконавця.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що судовий наказ видано до того, як Відповідач повідомив суд про оскарження рішення в апеляційному порядку, і станом на момент вчинення оспорюваних дій Виконавця з винесення постанови від 11.01.2022 про відкриття виконавчого провадження апеляційне провадження не було відкрито, а тому були відсутні підстави для повернення виконавчого документа без прийняття його до виконання.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а також на підставу касаційного оскарження судових рішень, визначену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає про те, що питання застосування у подібних правовідносинах пункту 1 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" є неоднозначним, а тому формулювання висновку Верховним Судом у цій справі дозволить сформувати єдину правозастосовну практику, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким скаргу Відповідача на дії Виконавця задовольнити.
Представник Виконавця подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, касаційну скаргу - без задоволення. Також у відзиві наведений попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу (20 000,00 грн) та заявлено про стягнення з Відповідача вказаної суми судових витрат, понесених Виконавцем на правничу допомогу, а також зазначено, що докази оплати послуг на правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів з дня ухвалення постанови Верховним Судом. Вказана заява Судом буде розглянута на підставі поданих Виконавцем доказів, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, відповідно до вимог та строків встановлених статтями 129, 221 ГПК України.
Від Позивача відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Ухвалюючи оскаржувані рішення суди виходили з того, що відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно із статтею 327 ГПК України, зокрема, виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого судом наказу, який є виконавчим документом.
Статтею 1 Закону України ?"Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України ?Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з частинами першою, другою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України ?Про виконавче провадження? передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України ?Про виконавче провадження? виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).
Частиною першою статті 241 ГПК України передбачено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини першої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що повний текст рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2021 у справі № 911/1840/21 складений 22.11.2021, отже, з огляду на приписи частин першої, четвертої статті 116 ГПК України, останній день строку на його апеляційне оскарження припадав на 13.12.2021. Таким чином, вказане рішення мало набрати законної сили 14.12.2021.
У свою чергу, Відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2021 у цій справі 13.12.2021, про що надіслано повідомлення до суду першої інстанції наступного дня - 14.12.2021.
Водночас, як встановлено судами та не спростовано Відповідачем, що на примусове виконання рішення суду першої інстанції Господарський суд Київської області 14.12.2021 видав наказ, який збережено у системі ?Діловодство спеціалізованого суду? 14.12.2021 о 12 год. 13 хв., а повідомлення про подання апеляційної скарги у справі № 911/1840/21 від представника Відповідача надійшло 14.12.2021, яке зареєстровано у системі "Діловодство спеціалізованого суду" о 17 год. 29 хв. Тобто, згідно з відомостями в системі "Діловодство спеціалізованого суду" наказ на примусове виконання зазначеного рішення виданий судом 14.12.2021 за часом раніше, ніж Господарський суд Київської області зареєстрував повідомлення Відповідача про подання апеляційної скарги. Таким чином, на момент видачі наказу на примусове виконання судового рішення від 03.11.2021 суд фактично не був обізнаний про обставини щодо передчасності видачі наказу у цій справі.
Судами враховано, що Відповідач, задля уникнення видачі судом наказу, у зв`язку з набранням рішенням законної сили, не був позбавлений можливості повідомити суд першої інстанції про оскарження ним рішення у справі у день подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, тобто 13.12.2021, що було в інтересах Відповідача та з урахуванням, що 13.12.2021 було останнім днем оскарження відповідного рішення і з наступного дня (14.12.2021) таке рішення набирало законної сили, у разі неподання Відповідачем на нього апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Також судами встановлено, що стягувач (Позивач) пред`явив наказ Господарського суду Київської області від 14.12.2021 до виконання у період до вирішення апеляційним судом питання про відкриття апеляційного провадження.
Матеріали справи не містять доказів, що боржник повідомляв приватного виконавця про наявність обставин, які б перешкоджали вчиненню виконавчих дій.
На стадії відкриття виконавчого провадження виконавець повинен пересвідчитися, зокрема, чи відповідає виконавчий документ і заява про його виконання вимогам Закону України "Про виконавче провадження", чи надано усі документи, відтак, якщо немає підстав для повернення виконавчого документа або відмови у відкритті виконавчого документа, відкриває виконавче провадження (близький за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 750/2414/17).
Виконавець в порядку та у строки визначені частиною п`ятою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" 11.01.2022 відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1, оскільки підстави для повернення без прийняття до виконання отриманого ним наказу Господарського суду Київської області від 14.12.2021 у справі № 911/1840/21 відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" були відсутні, зокрема, наказ містив інформацію про набрання законної сили рішенням, на виконання якого видано наказ.
Відомості щодо оскарження рішення суду були відсутні і в єдиному державному реєстрі судових рішень. Судами оцінювались покликання Відповідача щодо перебування інформації на сайт судової влади суди та відхилені з наведенням мотивів такого відхилення.
Судами встановлено, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2021 у справі № 911/1840/21 залишено без змін, а отже, відповідно до частини другої статті 241 ГПК України вказане рішення набрало законної сили.
Викладені у скарзі Відповідача на дії Виконавця, поданої до суду 17.01.2023 [через рік з моменту відкриття виконавчого провадження (11.01.2022) та майже півроку з моменту набранням рішенням законної сили (27.07.2022)], обставини свідчать про те, що скаржник, незважаючи на закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення ще у січні 2022 року, наполягає на розгляді своєї скарги, посилаючись на неправомірність оскаржуваної постанови, а також на те, що права Відповідача мають бути поновленими.
Згідно з частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Статтею 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.