ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/10699/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
позивача: Заяць К.В. (в режимі відеоконференції), Голубничий О.І.,
відповідача: Суплік М.В., Ремарчук В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023
та рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2022
у справі № 910/10699/21
за позовом Приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Крентон Україна"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу рухомого майна від 06.02.2020,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2021 року Приватне підприємство "Контейнерний термінал Іллічівськ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Крентон Україна" про визнання недійсним договору купівлі- продажу рухомого майна від 06.02.2020.
В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що оспорюваний договір підписаний з боку позивача неуповноваженою особою, а саме директором Чмиховим Сергієм Сергійовичем, який відповідно до вимог п.7.1.7 та п. 8.6.17 Статуту не мав повноважень укладати правочин з розпорядження майном підприємства на суму більше 1 000 000,00 грн без відповідного погодження (письмового рішення) учасника позивача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021, у позові відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 21.12.2021 касаційну скаргу Приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у справі №910/10699/21 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Верховний Суд зазначив, що як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка є загальнодоступною, станом на час укладення оспорюваного договору, в розділі наявності обмеження представництва юридичної особи зазначено, що у директора Чмихова Сергія Сергійовича наявні обмеження щодо представництва та підписання договорів від імені юридичної особи згідно Статуту. Викладене повністю спростовує висновки судів попередніх інстанцій, що відповідачу не було та не могло бути відомо про наявні обмеження повноважень представника позивача. Також не можна вважати правочин схваленим особою, від імені якої його укладено, якщо дії, що свідчать про прийняття його до виконання, вчинено особою, яка і підписала спірну угоду за відсутності належних повноважень. Судами першої та апеляційної інстанцій вищевказаного не враховано, не з`ясовано та не зазначено ким саме вчинені дії, які свідчать про схвалення правочину позивачем. Оспорювані судові рішення не містять посилань на докази, які підтверджують вчинення таких дій саме учасником позивача до компетенції якого статутом віднесено повноваження з погодження (шляхом видання письмового рішення) укладення договору про відчуження майна підприємства, якщо залишкова вартість такого майна перевищує 1 000 000 (один мільйон) грн.
За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 (суддя Грєхова О.А.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 (колегія судді у складі: Майданевич А.Г. - головуючий, Коротун О.М., Сулім В.В.), у задоволенні позову відмовлено повністю.
Судами встановлено, що відповідно до положень пункту 7.1.17 Статуту Приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ" в редакції чинній на момент укладення спірного договору, до компетенції учасника підприємства відноситься питання як погодження (шляхом видання письмового рішення) укладення договору про відчуження майна підприємства, якщо залишкова вартість такого майна перевищує 1 000 000 (один мільйон) гривень. Дане обмеження не розповсюджується на випадки передачі майна в оренду (чи інше володіння та/або користування).
Пунктом 8.6.17 Статуту передбачено, що директор укладає договори про відчуження майна підприємства, якщо залишкова вартість такого майна не перевищує 1 000 000 (один мільйон) гривень. Дане обмеження не розповсюджується на випадки передачі майна в оренду (чи інше володіння та/або користування).
06.02.2020 між Приватним підприємством "Контейнерний термінал Іллічівськ" (продавець) в особі директора Чмихова Сергія Сергійовича, який діє на підставі Статуту та ТОВ "Компанія Крентон Україна" (покупець) укладено договір купівлі-продажу рухомого майна, на підставі якого позивач продав, а відповідач придбав рухоме майно - технологічні транспортні засоби (обладнання), яке було у користуванні у кількості 63 одиниці на загальну суму 37 650 000,00 грн (у т.ч. ПДВ - 6275000,00 грн), що в еквіваленті в доларах США становить 1 500 000,00 дол. США, у т.ч. ПДВ - 250000 дол. США), що також підтверджується актом приймання-передачі рухомого майна від 06.02.2020.
27.02.2020 між сторонами укладена додаткова угода №1 від 27.02.2020 до договору.
Зазначена додаткова угода №1 від 27.02.2020 до договору з боку відповідача підписана директором Кулешовим Олексієм Володимировичем, з боку позивача підписана директором Чмиховим Сергієм Сергійовичем, який діє на підставі Статуту.
Відповідно до зазначеної додаткової угоди №1 від 27.02.2020 змінено розділ 3 "Обов`язки сторін" шляхом викладення в новій редакції:
" 3.1. Покупець повинен здійснити оплату за даним договором на розрахунковий рахунок продавця наступним чином:
3.1.1. 7 530 000,00 грн покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця в строк до 10.02.2020.
3.1.2. 11 193 817,50 грн покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця в строк до 07.03.2020.
3.1.3. Покупець перераховує протягом 10 (десяти) робочих днів на розрахунковий рахунок продавця решту коштів за договором згідно п. 2.1., але після надання продавцем за актом приймання-передачі технічних паспортів та відповідної технічної документації на обладнання, що вказане у розділі 1 цього договору, за виключенням позиції № 3 в таблиці "Кран козловий контейнерний пневмоколісний G736, заводський № Т41049, реєстраційний № 12296", та за мінусом його вартості, що становить 2 344 739,65 грн, у тому числі ПДВ включене у вартість крану - 390 789,94 грн.
3.2. Продавець зобов`язується в дату здійснення платежу, вказаного у п.3.1.3. цього договору, зареєструвати податкову накладну в податкових органах на всю суму ПДВ, що залишилась від суми, вказаної у п.2.1. цього договору.
3.3. Продавець сплачує обов`язкові платежі для продавця, покупець сплачує обов`язкові платежі для покупця відповідно до чинного законодавства України."
На виконання умов договору купівлі-продажу відповідачем сплачено позивачу грошові кошти у загальній сумі 37 521 591, 50 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку ТОВ "Компанія Крентон Україна" у ПАТ "КБ "АКОРДБАНК" з 01.02.2020 до 07.12.2020, а саме: 07.02.2020 сплачено 7 530 000,00 грн; 06.03.2020 сплачено 11 193 817,50 грн; 14.05.2020 сплачено 580 000,00 грн; 18.09.2020 сплачено 3 300 000,00 грн; 25.09.2020 сплачено 3 443 344,00 грн; 15.10.2020 сплачено 8 474 430,00 грн; 11.11.2020 сплачено 3 000 000,00 грн.
Отримання вказаних коштів позивачем також підтверджується випискою ПАТ "МТБ Банк" за рахунком позивача за період з 07.02.2020 - 16.11.2020.
Листом вих. № 57-01/05-20 від 18.09.2020 позивач повідомив ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ", що відповідно до умов оспорюваного договору відповідач є власником та законним розпорядником рухомого майна.
У липні 2021 року Приватне підприємство "Контейнерний термінал Іллічівськ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Крентон Україна" про визнання недійсним договору купівлі - продажу рухомого майна від 06.02.2020, який укладений між позивачем та відповідачем.
Відмовляючи у задоволенні позову за результатами нового розгляду справи, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з огляду на встановлені обставини щодо надання єдиним учасником підприємства згоди на укладення та підписання договору купівлі-продажу рухомого майна між ТОВ "Компанія Крентон Україна" та ПП "Контейнерний Термінал Іллічівськ" вартістю 1 500 000,00 доларів США, в еквівалентні в гривні, по курсу НБУ на дату оплати, та уповноваження директора підприємства Чмихова Сергія Сергійовича на укладення і підписання договору купівлі продажу рухомого майна між ТОВ "Компанія Крентон Україна" та ПП "Контейнерний Термінал Іллічівськ" вартістю 1 500 000,00 доларів США, визначення умов договору на власний розсуд, а також здійснення інших необхідних дій для цього, що підтверджується наявним в матеріалах справи рішенням такого учасника від 30.01.2020, обґрунтування наявності суб`єктивного матеріального права позивача, яке б підлягало захисту, відсутнє. Таким чином, оскільки позивачем не доведено порушення його прав укладенням оспорюваного правочину, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог. Додатково суд апеляційної інстанції зазначив, що завірену копію рішення від 30.01.2020 надано слідчим відділом Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві на запит Північного апеляційного господарського суду на підставі ч. 4 ст. 74 ГПК України. З його змісту вбачається, що єдиним учасником юридичної особи - ПП "Контейнерний Термінал Іллічівськ" надано згоду на укладення та підписання договору купівлі-продажу рухомого майна між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Крентон Україна" та Приватним підприємством "Контейнерний Термінал Іллічівськ" вартістю 1 500 000,00 доларів США в еквівалентні в гривні, по курсу НБУ на дату оплати, враховуючи ПДВ, та уповноважено директора Підприємства Чмихова Сергія Сергійовича на укладення та підписання цього договору. Враховуючи наведене, надана слідчим відділом на запит суду копія рішення є належним та допустимим доказом, що спростовує твердження позивача, про порушення судом першої інстанції приписів ч. 6 ст. 75 та ч.1 ст.77 ГПК України.
Що ж до обставин наступного схвалення правочину, суд апеляційної інстанції вказав, що на виконання умов договору купівлі-продажу відповідачем сплачено позивачу грошові кошти у загальній сумі 37 521 591,50 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку ТОВ "Компанія Крентон Україна" у ПАТ "КБ "АКОРДБАНК" з 01.02.2020 до 07.12.2020. Отримання вказаних коштів позивачем також підтверджується випискою ПАТ "МТБ Банк" за рахунком позивача за період з 07.02.2020 - 16.11.2020. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ПП "Контейнерний термінал Іллічівськ" отримавши кошти на свій рахунок у розмірі 37 521 591,50 грн не вчинило дій з повернення цих коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Крентон Україна", як помилково перерахованих. Навпаки, позивач використав їх у власній господарській діяльності, а кошти, які були отримані позивачем на його рахунок, були у свою чергу витрачені шляхом розрахунків за товари та послуги, тобто, на даний час, відсутні на рахунках позивача. Факт укладення договору купівлі-продажу та його схвалення ПП "Контейнерний термінал Іллічівськ" підтверджується також листом вих.№57-01/05-20 від 18.09.2020, який було надіслано ПП "Контейнерний термінал Іллічівськ" на адресу ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ", та у якому ПП "Контейнерний термінал Іллічівськ" повідомляє, що відповідно до умов договору купівлі-продажу ТОВ "Компанія Крентон Україна" є власником та законним розпорядником рухомого майна. Крім того, особи, які є учасниками підприємства на момент подання позову та розгляду даного спору, на час укладення спірного договору не були, ні учасниками підприємства, ні особами відповідальними за прийняття підприємством рішень про відчуження майна. Також учасником ПП "Контейнерний термінал Іллічівське" у квітні 2020 року відчужено 100% частки у статутному капіталі підприємства на користь Компанії "Транспортейшн Інвестмент Лімітед", після чого фізичній особі, далі на користь ТОВ "Вактенс", а після чого на користь іншої фізичної особи. 26.01.2021 дану частку було набуто у власність ще однією фізичною особою за договором купівлі-продажу 100% частки у статутному капіталі Підприємства від 16.01.2021 та за актом приймання-передачі частки у статутному капіталі Підприємства від 26.01.2021. 03.04.2021 50% частки у статутному капіталі Підприємства у власника було придбано іншою фізичною особою за договором купівлі-продажу частки від 03.04.2021 та за актом приймання- передачі частки у статутному капіталі Підприємства від 05.04.2021. Тобто, ні Підприємство, ні колишній учасник Товариства, до виключних повноважень якого входило, зокрема, погодження спірного договору з 06.02.2020 по липень 2021 року, не тільки не оспорювали укладений договір, а й належним чином виконували його, передали майно, змінили умови оплати шляхом укладення додаткової угоди, отримали оплату за договором шляхом прийняття семи платежів (протягом 9 місяців), гроші за якими були використані в господарській діяльності, що фактично свідчить про схвалення укладеного договору та виключає перевищення повноважень представником як підставу для визнання договору недійсним. При цьому, з огляду на обставини справи, колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено, що відповідач, як контрагент позивача діяв недобросовісно або нерозумно, укладаючи спірний договір, а також в матеріалах справи відсутні докази, що учасник Товариства не бажав укладення зазначеного договору від імені Підприємства, не бажав розпорядження майном, належним Підприємству, зокрема, на умовах договору. Наведені обставини в подальшому не перешкоджали йому передати свою частку в Підприємстві іншим особам, а також не перешкоджало новим учасникам набути права учасників такого Підприємства. Колегія суддів зазначила, що сам факт зміни учасників Товариства (підприємства) не може бути підставою для визнання недійсним договорів, укладених Товариством (підприємством) раніше.
Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суди при прийнятті копії рішення від 30.01.2020 як доказу, поданого відповідачем поза строком, встановленим законом, та без належного обґрунтування відповідачем неможливості його подання у визначений законом строк, не врахували доводи позивача щодо невідповідності копії цього рішення стандартам належності, допустимості, достовірності та вірогідності доказів. Крім цього, апеляційний господарський суд не просто не виконав вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.12.2021, а також не врахував висновки Верховного Суду у даній постанові щодо застосування ст. 242 Цивільного кодексу України (щодо дослідження обставин наступного схвалення правочину позивачем).
Скаржником умотивовано подання касаційної скарги на підставі п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - судами не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.12.2021 у справі № 910/10699/21, від 16.10.2019 у справі № 904/5262/18, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.10.2020 у справі № 911/2498/18 (357/6515/20), від 09.04.2019 у справі № 903/394/18, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 25.05.2023 у справі № 909/983/16, від 31.05.2022 у справі № 922/2249/20, від 16.05.2023 у справі № 910/16093/18, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 25.02.2021 у справі № 913/38/20, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 26.02.2021 у справі № 908/2847/19, від 14.04.2021 у справі № 910/7431/19, від 07.10.2020 у справі № 910/20487/13, від 25.04.2023 у справі № 910/6474/20, від 29.04.2020 у справі № 909/685/18, від 09.09.2020 у справі № 905/1347/19, від 06.12.2022 у справі № 904/738/22, від 30.03.2023 у справі № 905/2307/21 (905/496/22). Крім цього, судами встановлені обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, та не досліджені зібрані у справі докази.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.07.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12.09.2023 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 18.08.2023.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 21.08.2023 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий у встановлений в ухвалі від 24.07.2023 строк, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
До Верховного Суду 11.09.2023 надійшли заперечення на відзив на касаційну скаргу.
В судовому засіданні 12.09.2023 оголошено перерву у справі до 26.09.2023.
Переглянувши постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів в касаційному порядку, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)
При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Так, зокрема, скаржник вказує на те, що не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.12.2021 у справі № 910/10699/21, від 16.10.2019 у справі № 904/5262/18, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.10.2020 у справі № 911/2498/18 (357/6515/20), від 09.04.2019 у справі № 903/394/18, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 25.05.2023 у справі № 909/983/16, від 31.05.2022 у справі № 922/2249/20, від 16.05.2023 у справі № 910/16093/18, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 25.02.2021 у справі № 913/38/20, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 26.02.2021 у справі № 908/2847/19, від 14.04.2021 у справі № 910/7431/19, від 07.10.2020 у справі № 910/20487/13, від 25.04.2023 у справі № 910/6474/20, від 29.04.2020 у справі № 909/685/18, від 09.09.2020 у справі № 905/1347/19, від 06.12.2022 у справі № 904/738/22, від 30.03.2023 у справі № 905/2307/21 (905/496/22).
У розглядуваній справі (№ 910/10699/21) Верховний Суд у своїй постанові направляючи справу на новий розгляд вказав на те, що як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка є загальнодоступною, станом на час укладення оспорюваного договору, в розділі наявності обмеження представництва юридичної особи зазначено, що у директора Чмихова Сергія Сергійовича наявні обмеження щодо представництва та підписання договорів від імені юридичної особи згідно Статуту. Викладене повністю спростовує висновки судів попередніх інстанцій, що відповідачу не було та не могло бути відомо про наявні обмеження повноважень представника позивача. Також не можна вважати правочин схваленим особою, від імені якої його укладено, якщо дії, що свідчать про прийняття його до виконання, вчинено особою, яка і підписала спірну угоду за відсутності належних повноважень. Судами першої та апеляційної інстанцій вищевказаного не враховано, не з`ясовано та не зазначено ким саме вчиненні дії, які свідчать про схвалення правочину позивачем. Оспорювані судові рішення не містять посилань на докази, які підтверджують вчинення таких дій саме учасником позивача до компетенції якого статутом віднесено повноваження з погодження (шляхом видання письмового рішення) укладення договору про відчуження майна підприємства, якщо залишкова вартість такого майна перевищує 1 000 000 (один мільйон) грн.
Так позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).