ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/581/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Вронська Г.О., Кондратова І.Д.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на ухвалу Господарського суду міста Києва
у складі судді Головіної К. І.
від 17.01.2023 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А., Разіна Т.І.
від 01.03.2023
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; Товариства з обмеженою відповідальністю "Техсаніт"; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_16
про солідарне стягнення 8 407 496 795,62 грн.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 29.2-02/2753 від 25.09.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/581/23 у зв`язку із відпусткою судді Студенця В.І.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2023 для розгляду справи № 910/581/23 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н. М., судді: Вронська Г.О., Кондратова І.Д.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; Товариства з обмеженою відповідальністю "Техсаніт"; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_16 про стягнення солідарно шкоди в розмірі 8 407 496 795,62.
Позов обґрунтовано тим, що заявлена шкода виникла внаслідок прийняття, з порушенням своїх фідуціарних обов`язків, відповідачами, що є пов`язаними особами банку (Акціонерного товариства "Імексбанк"), в розумінні статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", управлінських рішень під час кредитування групи позичальників - юридичних осіб, які прямо суперечили інтересам банку.
2. Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі № 910/581/23, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023, позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повернуто без розгляду на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що:
- предметом спору в поданому позові є прийняття відповідачами більше 200 управлінських рішень, що стосуються укладення 50 окремими суб`єктами господарювання кредитних договорів та договорів забезпечення;
- у даному випадку заявлені позивачем вимоги про стягнення шкоди, хоч і стосуються одних і тих самих відповідачів, однак, ці вимоги за своєю правовою природою не є пов`язаними між собою, оскільки стосуються 50 різних суб`єктів господарювання, щодо яких відповідачами прийнято більше 200 окремих управлінських рішень стосовно укладення кредитних договорів та договорів забезпечення, якими завдано шкоду на загальну суму 8 407 496 795,62 грн;
- кожне з цих рішень та правочинів є самостійною підставою виникнення цивільних прав і обов`язків у контрагентів банку, кожне з них тягне настання самостійних цивільно-правових наслідків, що мають бути перевірені судом за кожним фактом порушення, що спричинило завдання банку шкоди та в якій частині;
- таким чином вимоги про відшкодування шкоди за окремими управлінськими рішеннями відповідачів, що стосуються різних кредитних договорів та договорів забезпечення, укладених з 50 окремими суб`єктами господарювання, є самостійними вимогами, які не пов`язані між собою ні підставами виникнення, ні поданими доказами. Також такі вимоги не є основними і похідними одна від одної, оскільки одна вимога не залежить від задоволення іншої, а відтак позивачем порушено правило об`єднання позовних вимог у одному позові, що є підставою для повернення позовної заяви
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023, та направити справу на розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій:
- неправильно застосовано положення статей 541, 1166, 1190 Цивільного кодексу України, статей 2, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність";
- порушено статті 2, 5, частину 1 статті 173, пункт 2 частини 5 статті 174, статтю 236 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, постановах Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 910/12955/20, від 28.07.2021 у справі № 910/682/20, від 05.08.2021 у справі № 910/19584/20, від 24.11.2020 у справі № 910/3748/20, від 10.05.2018 у справі № 918/1/18, від 10.05.2019 у справі № 905/2043/18; від 13.09.2019 у справі № 905/909/19, від 14.11.2019 у справі № 910/9302/19, від 28.01.2019 у справі № 905/1729/18, від 20.09.2022 у справі № 903/43/22.
Відповідачі відзиви на касаційну скаргу не надали, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.
4. Позиція Верховного Суду
Імперативними приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога позивача, як заінтересованої особи та зміст порушеного права і характер правопорушення, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. При цьому однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
При цьому об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2023 у справі № 916/1522/22, від 04.04.2023 у справі № 911/1757/21, від 30.03.2023 у справі № 910/4501/22, від 19.12.2022 у справі № 921/318/22, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18.
За змістом частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги; (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.
Крім того, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах 4, 5 вказаної статті (об`єднані вимоги підлягають розгляду в порядку різного судочинства, щодо об`єднаних вимог законом визначена виключна підсудність різним судам).