УХВАЛА
12 вересня 2023 року
м. Київ
Справа № 4/333
Провадження № 12-13звг23
Велика Палата Верховного Суду у складі
головуючого судді-доповідача Уркевича В. Ю.,
суддів Банаська О. О.,Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
за участю секретаря судового засідання Денисевич К. Ю.,
представників:
позивача - Данканич Б. С. (самопредставництво),
відповідача - не з`явився,
третьої особи-1 - не з`явився,
третьої особи-2 - не з`явився,
розглянула у відкритому судовому засіданні
заяву Закарпатської обласної спілки споживчих товариств про перегляд за виключними обставинами постанови Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року,
у справі № 4/333
за позовом Закарпатської обласної спілки споживчих товариств
до Акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк" (Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "Коопінвестбанк")
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Комунального підприємства "Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації", Товариства з обмеженою відповідальністю "Латуж"
про визнання договору недійсним
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2002 року Закарпатська обласна спілка споживчих товариств (далі - Облспоживспілка) звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "Коопінвестбанк" (далі - Банк), згідно з яким, уточнивши під час розгляду справи позовні вимоги, просила визнати недійсними договори купівлі-продажу частини будинку на вул. Гойди, 10 в місті Ужгороді від 04 березня 1996 року № 1 та від 02 грудня 1996 року № 1 на підставі статті 48 Цивільного кодексу Української РСР з поверненням сторін у попередній стан і визнати недійсним свідоцтво про право власності на 24/100 частини будинку, видане на підставі договору купівлі-продажу від 04 березня 1996 року № 1.
2. Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 11 листопада 2008 року прийняв до спільного розгляду з первісно заявленими вимогами вимогу Облспоживспілки про визнання права власності Облспоживспілки на адмінбудівлю, що розташована за адресою: будинок № 10 на вул. Гойди в місті Ужгороді.
3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договори підписані головою правління Облспоживспілки Микайло Л. Л. з перевищенням наданих йому на те повноважень на порушення вимог Статуту Облспоживспілки, затвердженого другими зборами ради Облспоживспілки 10 скликання 04 серпня 1989 року, зареєстрованого рішенням виконкому Ужгородської міської ради від 26 грудня 1991 року № 272 (далі - Статут) та чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, що регулювало питання розпорядження майном споживчої кооперації.
Короткий зміст судових рішень
4. Справа розглядалась судами неодноразово.
5. Господарський суд Закарпатської області рішенням від 10 лютого 2009 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29 липня 2009 року, у задоволенні позовних вимог Облспоживспілки до Банку про визнання права власності на 24/100 частки адмінбудівлі відмовив; у частині визнання права власності на 76/100 частки адмінбудівлі - провадження у справі припинив на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України; в частині позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 04 березня 1996 року № 1 та від 02 грудня 1996 року № 1 з поверненням сторін у попередній стан, а також визнання недійсним свідоцтва про право власності на 24/100 частки цієї адмінбудівлі, яке видано на підставі договору купівлі-продажу від 04 березня 1996 року № 1 - відмовив.
6. Судові рішення мотивовані тим, що обмеження повноважень правління Облспоживспілки щодо укладення договорів чи угод Статутом не встановлені, тому твердження Облспоживспілки щодо відсутності в голови правління на момент укладання спірних договорів купівлі-продажу належних повноважень на їх вчинення є необґрунтованими.
7. Крім того, постановою правління Облспоживспілки від 12 грудня 1996 року № 199 було затверджено договір купівлі-продажу від 02 грудня 1996 року № 1, що також підтверджує наміри Облспоживспілки відчужити на користь Банку належне їй на праві власності майно.
8. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо відсутності правових підстав для визнання спірних договорів купівлі-продажу недійсними та повернення сторін у попередній стан, а також відмовили Облспоживспілці в задоволенні вимог про визнання за нею права власності на 24/100 частки спірного приміщення та визнання недійсним відповідного свідоцтва про право власності, яке видано на підставі спірного договору.
9. Крім того, врахувавши те, що Облспоживспілкою заявлено вимогу про визнання права власності на всю будівлю в м. Ужгороді на вул. Гойди, 10, а вказаний спір виник щодо права власності останньої лише на 24/100 частки цього приміщення, власність позивача на 76/100 частки приміщення ніким у зазначеній справі не оспорюється, суди дійшли висновку про припинення провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
10. Вищий господарський суд України постановою від 03 грудня 2009 року касаційну скаргу Облспоживспілки залишив без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29 липня 2009 року у справі № 4/333 залишив без змін.
Короткий зміст рішення Європейського суду з прав людини
11. У жовтні 2010 року Облспоживспілка звернулася до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) із заявою № 65719/10, яку обґрунтовувала порушенням державою Україною пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
12. Облспоживспілка зазначила, що 29 грудня 2009 року вона подала до Верховного Суду України через Вищий господарський суд України касаційну скаргу на постанову Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року. 31 травня 2010 року Вищий господарський суд України повернув касаційну скаргу Облспоживспілки із зазначенням, що Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11 березня 2010 року № 8-рп/2010 встановив, що конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів. Отже, постанови (ухвали) вищого спеціалізованого суду касаційному оскарженню не підлягають.
13. 15 вересня 2022 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі "Закарпатська обласна спілка споживчих товариств та інші проти України" (за заявою № 65719/10 та 2 інші заяви), яким оголосив прийнятною заяву № 65719/10, зокрема, постановив, що: було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з правом на доступ до Верховного Суду України організації-заявниці у заяві № 65719/10; не було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з необґрунтованою тривалістю провадження у заяві № 65719/10; немає необхідності розглядати скаргу організації-заявниці за статтею 13 Конвенції у заяві № 65719/10; упродовж трьох місяців з дати, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач повинна сплатити 1 500 (одна тисяча п`ятсот) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися організації-заявниці у заяві № 65719/10, в якості компенсації судових та інших витрат, понесених під час провадження у Суді; відхилив решту вимог організації-заявниці щодо справедливої сатисфакції.
14. Зазначене рішення ЄСПЛ набуло статусу остаточного 15 грудня 2022 року.
Короткий зміст вимог поданої заяви про перегляд судового рішення
15. 09 березня 2023 року Облспоживспілка звернулася до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року у справі № 4/333 за виключними обставинами з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України.
16. Облспоживспілка просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року у справі № 4/333 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
17. Обґрунтовуючи наявність наведеної підстави для перегляду судового рішення, Облспоживспілка посилається на рішення ЄСПЛ, ухвалене 15 вересня 2022 року.
18. До заяви Облспоживспілка додала клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, оскільки стислий виклад рішення ЄСПЛ Облспоживспілка отримала лише 09 лютого 2023 року.
Рух заяви про перегляд судового рішення
19. Відповідно до частини шостої статті 321 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судового рішення з підстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 320 цього Кодексу, подається до Верховного Суду і розглядається у складі Великої Палати Верховного Суду.
20. Ухвалою від 22 березня 2023 року суддя Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 323 та статті 174 Господарського процесуального кодексу України залишив без руху вказану вище заяву та надав строк на усунення недоліків у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 322 цього Кодексу.
21. 12 квітня 2023 року від Облспоживспілки надійшла заява на виконання вимог ухвали про усунення недоліків, до якої додано клопотання про витребування від органу, відповідального за координацію виконання рішень міжнародної судової установи, копії рішення ЄСПЛ у справі "Закарпатська обласна спілка споживчих товариств та інші проти України" (за заявою № 65719/10 та 2 інші заяви), ухваленого 15 вересня 2022 року.
22. Ухвалою від 13 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду поновила Облспоживспілці строк на подання заяви про перегляд за виключними обставинами постанови Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року у справі № 4/333, відкрила провадження в цій справі за виключними обставинами та призначила розгляд цієї заяви в судовому засіданні, витребувала матеріали справи із суду першої інстанції та із Секретаріату Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини - копію рішення ЄСПЛ у справі "Закарпатська обласна спілка споживчих товариств та інші проти України" (за заявою № 65719/10 та 2 інші заяви) від 15 вересня 2022 року з його автентичним перекладом українською мовою.
23. 25 квітня 2023 року від в. о. Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини надійшла копія зазначеного рішення ЄСПЛ з його автентичним перекладом українською мовою.
24. 01 травня 2023 року до Великої Палати Верховного Суду надійшли матеріали справи № 4/333.
25. У судовому засіданні представник Облспоживспілки просила заяву задовольнити.
26. У відзивах на заяву Облспоживспілки про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року у справі № 4/333 за виключними обставинами Товариство з обмеженою відповідальністю "Латуж" (далі - ТОВ "Латуж") та Банк просять у задоволенні цієї заяви відмовити, а постанову Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року у справі № 4/333 залишити без змін.
27. ТОВ "Латуж" та Банк зазначають, що ЄСПЛ у рішенні у справі "Закарпатська обласна спілка споживчих товариств та інші проти України" (за заявою № 65719/10 та 2 інші заяви) не ставив під сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні, рішення ЄСПЛ не містить висновків, що судові рішення у справі № 4/333, у тому числі постанова Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року, суперечать Конвенції, або в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки.
28. ТОВ "Латуж" також вважає, що доводи Облспоживспілки, наведені в заяві, зводяться до переоцінки доказів і встановлених Вищим господарським судом України в постанові від 03 грудня 2009 року обставин.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
29. Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідача, пояснення представника Облспоживпілки, дослідила наведені в заяві доводи та матеріали справи та дійшла висновку, що провадження за заявою Облспоживспілки про перегляд за виключними обставинами постанови Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року у справі № 4/333 підлягає закриттю з огляду на таке.
30. Згідно із частиною першою статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
31. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.
32. За змістом статті 9 Основного Закону України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
33. Конвенцію ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". Для України вона набрала чинності 11 вересня 1997 року і є частиною національного законодавства України.
34. Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у будь-яких справах, у яких вони є сторонами, що закріплено в пункті 1 статті 46 Конвенції. Остаточне рішення ЄСПЛ передається Комітетові міністрів Ради Європи, який здійснює нагляд за його виконанням.
35. Таким чином, ЄСПЛ є належною міжнародною установою, юрисдикція якої визнана Україною. ЄСПЛ наділений повноваженнями встановлювати порушення Україною міжнародних зобов`язань за Конвенцією при розгляді справ судом у розумінні пункту 2 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України.
36. З урахуванням частини першої статті 32 Конвенції щодо поширення юрисдикції ЄСПЛ на всі питання тлумачення і застосування Конвенції, частини другої статті 19 Конституції України щодо обов`язку органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, частин першої та третьої статті 124 Конституції України та частини першої статті 5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" можна зробити висновок, що всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї є компетенцією ЄСПЛ, а застосування норм матеріального і процесуального права та вирішення юридичних спорів при здійсненні правосуддя в Україні є виключними повноваженнями національних судів.
37. Відносини, що виникають у зв`язку з виконанням рішень ЄСПЛ, урегульовано, зокрема, самою Конвенцією, статтями 26, 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, Законом України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
38. Згідно із частиною першою статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" остаточне рішення ЄСПЛ є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції в будь-якій справі, у якій Україна виступає стороною. Разом з тим у частині другій зазначеної статті вказано, що порядок виконання рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.
39. Глава 3 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає необхідність вжиття для виконання рішення ЄСПЛ, який констатував порушення Україною Конвенції, заходів індивідуального та загального характеру.
40. Якщо ЄСПЛ визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї, і якщо внутрішнє право держави, яка була стороною у справі, передбачає лише часткову компенсацію, ЄСПЛ у разі необхідності надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію (стаття 41 Конвенції).
41. За змістом статті 10 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру, якими є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні ЄСПЛ.
42. Згідно із частиною третьою статті 10 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" відновлення попереднього юридичного стану особи здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі.