ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 400/2627/23
адміністративне провадження № К/990/25654/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №400/2627/23
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою представниці ОСОБА_1 - адвокатки Григорян Валентини Сергіївни
на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року (головуюча суддя: Лісовська Н.В.)
і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року (головуючий суддя: Домусчі С.Д., судді: Семенюк Г.В., Шляхтицький О.І.).
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
16 березня 2023 року адвокатка Григорян Валентина Сергіївна, діючи в інтересах ОСОБА_1, пред`явила позов до військової частини НОМЕР_1, подавши його засобами поштового зв`язку, у якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 8 листопада 2022 року №1459 "Про результати проведення службового розслідування" за фактом дезертирства у частинах, які стосуються притягнення до дисциплінарного стягнення (пункт 5 наказу), позбавлення премії за жовтень 2022 року (пункт 6 наказу), позбавлення додаткової винагороди (пункт 7 наказу) командира відділення взводу управління 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта за призовом ОСОБА_1 ;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати й виплатити грошові кошти за жовтень 2022 року (премія та додаткова винагорода) у сумі, у якій не було здійснено виплати командиру відділення взводу управління 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту за призовом ОСОБА_1 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 8 листопада 2022 року №1459 "Про результати проведення службового розслідування" за фактом дезертирства.
В обґрунтування позову представник зазначала, що у зв`язку із уведенням в Україні воєнного стану і мобілізацією ОСОБА_1 з 8 березня 2022 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1, зокрема на Донецькому напрямку. Вказувала, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває дружина та син 2009 року народження, який з дитинства має інвалідність. У липні 2022 року лікар визначив дитині потребу в оперативному втручанні, у зв`язку з чим ОСОБА_1 неодноразово подавав командуванню рапорти про надання йому відпустки за сімейними обставинами відповідно до статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", проте жоден рапорт не був розглянутий. Через це ОСОБА_1 24 жовтня 2022 року вимушено залишив місце розташування підрозділу в Донецькій області на період лікування сина, здавши зброю й повідомивши командира. Надалі за цим фактом командування провело службове розслідування, на основі чого видало наказ від 8 листопада 2022 року №1459, яким позивача позбавили премії й додаткової винагороди за жовтень 2022 року та вирішили притягти його до дисциплінарної відповідальності після повернення до військової частини.
Представниця позивача стверджувала, що цей наказ у частині, що стосується ОСОБА_1, є протиправним, оскільки відповідач не дотримався процедури притягнення особи до дисциплінарної відповідальності та проведення службового розслідування, а позивача було позбавлено основоположних прав.
27 березня 2023 року Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Залишаючи позов без руху, суд виходив з того, що оскаржуваний наказ датований 8 листопада 2022 року, а позов поданий 16 березня 2023 року, а отже ОСОБА_1 пропустив місячний строк звернення до суду, однак не подав заяву про його поновлення з відповідними доказами поважності причин пропуску цього строку.
Крім цього, суд указав на відсутність у позовній заяві актуальних засобів зв`язку відповідача (адреса електронної пошти, номер телефону), що унеможливлює розгляд справи через тимчасове припинення відправки поштової кореспонденції засобами поштового зв`язку згідно з наказом виконуючого обов`язки голови суду №16-о від 29 квітня 2022 року.
Зрештою суд надав позивачу десятиденний строк для усунення цих недоліків у спосіб подання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску; зазначення актуальних засобів зв`язку відповідача (адреса електронної пошти, номер телефону).
У порядку усунення недоліків позовної заяви представниця ОСОБА_1 подала до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду й відповідні докази для підтвердження поважності його пропуску, а також зазначила актуальні засоби зв`язку відповідача.
Заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду була мотивована тим, що про оскаржуваний наказ ОСОБА_1 довідався 6 грудня 2022 року, коли подавав до Миколаївського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки запит щодо отримання інформації про наявність у володінні цього центру відомостей про перебування на його утриманні малолітньої дитини-інваліда, оскільки мав намір демобілізуватися на основі відповідної підстави. Стверджувала, що того ж дня ОСОБА_1 подав звернення до відповідача про надання інформації й документів стосовно видачі оскаржуваного наказу.
У цьому контексті представниця позивача стверджувала, що лист-відповідь №642/4829 від 12 грудня 2022 року з матеріалами службового розслідування ОСОБА_1 отримав наприкінці грудня 2022 року - на початку січня 2023 року. Копія цього листа була долучена до заяви. Водночас зазначала про втрату конверта зі штрих-кодом, у якому надійшов цей лист.
Також представниця пояснювала, що на момент спливу строку звернення до суду ОСОБА_1 не зміг відшукати адвоката через відсутність достатнього матеріального забезпечення, що обумовлено витратами на лікування дитини. Договір з адвокатом був укладений 3 березня 2023 року, що вимагало в адвоката часу на вивчення справи та підготовку позовної заяви. На цій основі представниця позивача доводила, що відповідний процесуальний строк був пропущений з поважної причини.
Ухвалою від 10 квітня 2023 року Миколаївський окружний адміністративний суд повернув позовну заяву ОСОБА_1 на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - "КАС України").
Місцевий суд виходив з того, що посилання ОСОБА_1 на відсутність у нього достатнього матеріального забезпечення для укладення договору з адвокатом є неповажною причиною пропуску місячного строку звернення до адміністративного суду. Цей висновок суд мотивував тим, що позивач міг звернутися за безоплатною правовою допомогою.
20 червня 2023 року, переглянувши ухвалу про повернення позовної заяви, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду, тому залишив вказану ухвалу без змін.
У цьому контексті суд апеляційної інстанції наголосив на бездоказовості посилань позивача на поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи, які стосуються скрутного матеріального становища позивача, указавши на відсутність доказів його звернення до суб`єктів надання безоплатної вторинної правової допомоги та доказів того, що йому було відмовлено у наданні цієї допомоги.
Водночас апеляційний суд зазначив, що додані до позовної заяви копії документів стосовно дитини-інваліда зайвий раз свідчать про те, що ОСОБА_1 мав статус особи, якій надається безоплатна вторинна правова допомога.
Також суд апеляційної інстанції відхилив довід про відсутність у позивача документально підтвердженого статусу учасника бойових дій, що дає право на безоплатну правову допомогу, мотивувавши тим, що за приписами пункту 9-1 частини першої статті 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають особи, які перебувають під юрисдикцією України і звернулися для отримання статусу особи, на яку поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, - до моменту прийняття рішення про надання такого статусу. У цьому контексті апеляційний суд указав на відсутність доказів звернення ОСОБА_1 до відповідних органів для отримання статусу особи, на яку поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
18 липня 2023 року представниця ОСОБА_1 - адвокатка Григорян В.С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
22 серпня 2023 року Суд відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених частиною другою, абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) та прийнята за результатом її апеляційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції; підставами касаційного оскарження є порушення цими судами норм процесуального права.
Скарга мотивована тим, що судові рішення ухваленні з неправильним застосуванням статті 122 КАС України.
Одночасно з цим, скаржниця стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про пропуск ОСОБА_1 місячного строку звернення до суду без поважних причин та відсутність підстав для його поновлення. У цьому контексті скаржниця зазначає, що суди попередніх інстанцій не повно встановили обставини, які свідчать про поважність причин пропуском ОСОБА_1 відповідного строку.
Скаржниця указує на те, що ОСОБА_1 не мав можливості отримати послуги в місцевому центрі з надання безоплатної правової допомоги, оскільки через бюрократичність процедури не отримав статусу учасника бойових дій. Натомість документи, наявні у ОСОБА_1, могли підтвердити тільки його участь у війні з Російською Федерацією, однак не статус учасника бойових дій.
Крім цього, зазначає, що для підтвердження скрутного матеріального становища центру з надання безоплатної правової допомоги слід було надати довідку про доходи за останні 6 місяців (серпень 2022 року - січень 2023 року). Проте у зв`язку з мобілізацією та безпосередньою участю у бойових діях на фронті дохід ОСОБА_1 за цей період перевищував розмір середньомісячного доходу, розрахованого та підтвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, незважаючи на те, що з жовтня 2022 року дотепер ОСОБА_1 не має доходу.
Зрештою скаржниця зазначає, що за змістом статті 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" батьки дітей-інвалідів не віднесені до переліку суб`єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу.
Військова частина НОМЕР_1 не подала відзиву на касаційну скаргу, копію ухвали про відкриття касаційного провадження отримала 29 серпня 2023 року. Згідно з частиною четвертою статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).