ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 640/20596/18
адміністративне провадження № К/9901/13212/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Гімона М.М.,
за участю секретаря судового засідання Титенко М.П.,
представника позивача - Болдіна В.В.,
представника відповідача - Крутоузова Д.Ю., Рожкової С.П., Ларіної Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 грудня 2020 року (суддя Смолій І.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року (головуючий суддя Коротких А.Ю., судді: Федотов І.В., Чаку Є.В.) у справі №640/20596/18 за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (правонаступник Офісу великих платників податків ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариства "Укртрансгаз" звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 серпня 2018 року №0009411401, №0009401401.
Позов вмотивовано тим, що господарські операції між позивачем та контрагентами мали реальний характер, що підтверджено належними первинними документами, а Актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог законодавства, яким регламентується порядок формування витрат, податкового кредиту згідно Податкового кодексу України, яке позбавляє права платника відносити суми до витрат, до податкового кредиту за наслідками здійснення оспорюваних господарських операцій.
Стосовно взаємовідносин з ТОВ "Турболінкс" позивач зазначає, що висновок відповідача в Акті перевірки про те, що позивач повинен був збільшити фінансовий результат до оподаткування у липні 2017 року на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 24 липня 2017 року у справі №911/5357/14, в якій зазначено, що ТОВ "Турболінкс" документально не довів поставку товару покупцю за договором №т15- 156/1212000968 від 27 грудня 2017 року, є протиправним. Позивач стверджує, що враховуючи ту обставину, що операції з придбання товарів (вузли до турбін, запасні частини до газоперекачувальних агрегатів) відбулися у період 2013-2014 років, то термін, протягом якого контролюючий орган мав право визначити суму грошових зобов`язань з податку на прибуток за 2013 та 2014 роки сплив 9 лютого 2016 та 9 лютого 2017 відповідно, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні будь-які правові підстави для донарахування позивачу 22 798 574 грн податкових зобов`язань з податку на прибуток, а донарахування таких податкових зобов`язань суперечить вимогам п.102.1 ст.102 ПК України.
Щодо донарахування позивачу податку на прибуток в розмірі 33 369 397 грн по "Невизначеному власнику" позивач зазначив, що між НАК "Нафтогаз України" та ДК "Укртрансгаз" був укладений договір на постачання природного газу. Товариство частково оплатило переданий йому природний газ в сумі 723 297 805,67 грн, а з метою стягнення решти заборгованості в розмірі 292 105 281,40 грн НАК "Нафтогаз України" звернулось до суду. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 липня 2012 року у справі №5011-42/3872-2012 відмовлено у задоволені позовних вимог НАК "Нафтогаз Україна", а тому АТ "Укртрансгаз" у 2012 році здійснило коригування щодо перенесення суми кредиторської заборгованості в розмірі 1 015 403 087,07 грн в аналітичному обліку; суму 830 017 546,42 грн, враховано у складі валових витрат у 2008 році на підставі вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" шляхом її відображення в рядку 03.09 додатку ІД до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства. Позивач доводить, що до моменту ідентифікації фактичного постачальника газу в листопаді-грудні 2007 року (враховуючи, що набутий АТ "Укртрансгаз" у листопаді-грудні 2007 року в обсязі 1 121 645 333 куб. м. може бути витребуваний з володіння АТ "Укртрансгаз") кредиторська заборгованість Товариства у сумі 1 015 403 087,07 грн обліковується як заборгованість перед "Невизначеним власником", а строки позовної давності не сплинули.
Також позивач зазначив про незаконне нарахування податковим органом грошового зобов`язання з ПДВ на суму 481855086 грн за липень-грудень 2015 по операціях із використанням природного газу у неоподатковуваних операціях та неправильне застосування відповідачем ст. 199 ПК України до 01.07.2015 та після внесення змін з 01.07.2015 р.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 8 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року, у задоволенні позову відмовив.
Вирішуючи спір між сторонами, суди установили, що посадові особи Офісу великих платників податків ДПС провели документальну планову виїзну перевірку АТ "Укртрансгаз" податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року.
За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт №2284/28-10-14-01/30019801 від 31 липня 2018 року, яким встановлено порушення:
пп.50.1 ст.50, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 "Дохід", п.12 П(с)БО 9 "Запаси" від 20.10.1999 №246 із змінами та доповненнями, п.4.25 "Концептуальної основи складання та прибуток всього у сумі 1965345367 грн, у тому числі: занижено податок на прибуток за 2015 рік у сумі 34909242 грн; занижено податок на прибуток за 2017 рік у сумі 1932129692 грн; завищено податок на прибуток за 2014 рік у сумі 223005грн; завищено податок на прибуток на прибуток за І квартал 2016 року у сумі 899906грн; завищено податок на прибуток за півріччя 2016 року у сумі 1015527грн; завищено податок на прибуток за три квартали 2016 року у сумі 1136416грн; завищено податок на прибуток за 2016 рік у сумі 1470562грн,
п.198.1, п.198.3 ст.198, ст.199.1 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 61789169грн, в т.ч. по періодах: за серпень 2015 року на суму 40544002грн; за вересень 2015 року на суму 84161711грн; за жовтень 2015 року на суму 126794013грн; за листопад 2015 року на суму 104544658грн; за грудень 2015 року на суму 95391720грн; за лютий 2016 року на суму 140562351грн; за квітень 2016 року на суму 76490грн; за жовтень 2016 року на суму 133728грн; за лютий 2017 року на суму 493388грн; за червень 2017 року на суму 157395грн; за липень 2017 року на суму 2477173грн; за жовтень 2017 року на суму 325063грн,
На підставі встановлених порушень податковим органом 28 серпня 2018 року винесено податкові повідомлення-рішення:
№0009401401, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток в сумі 63990436 грн (в тому числі 57835484 грн за основним платежем та 6154952 грн штрафу);
№0009411401, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 768461012 грн (в тому числі 614768810 грн за основним платежем та 153692202 грн штрафу).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи не відповідають вимогам Податкового кодексу України та не підтверджують реальність господарських відносин з контрагентами.
Суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення позову, оскільки взяв до уваги позицію відповідача щодо відсутності у контрагента-постачальника законних джерел походження ідентифікованого товару (активу), щодо неможливості здійснення постачальниками та їх контрагентами господарської діяльності, відсутність матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення виробництва; щодо наявності кримінального провадження стосовно контрагента.
Щодо строків позовної давності при визначенні суми грошових зобов`язань по взаємовідносинам з ТОВ "Турболінкс", суд першої інстанції зазначив, що у разі якщо товари, які в межах терміну позовної давності не були поставлені, факт придбання таких товарів, як це передбачено пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, також відсутній, та, відповідно, відсутнє право платника на податковий кредит за такими товарами. Факт відсутності поставки товарів та безпідставного формування податкового кредиту встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 липня 2017 року №911/5357/14, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем завищено витрати на суму податкового кредиту в розмірі 3 122 882 грн.
Стосовно наявності кредиторської заборгованості по "Невизначеному власнику - зовнішньому" на загальну суму 1015403087 грн, суд першої інстанції відзначив, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 липня 2012 року по справі №5011-42/3872-2012 встановлено наступне: "факт споживання AT "Укртрансгаз" природного газу для власних виробничо-технологічних потреб свідчить про використання ним ресурсів газу іншого, аніж ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ЗАТ "Укргаз-Енерго" власника. Суд дійшов висновку, що з дати набрання законної сили постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 липня 2012 року по справі №5011-42/3872-2012 розпочався перебіг строку позовної давності, який за правилами Цивільного кодексу України сплив у 2015 році, у зв`язку із зазначеним, суд виснувався, що AT "Укртрансгаз" в порушення вимог п.5, п.15 П(с)БО 15 "Дохід", п.5 П(с)БО 11 "Зобов`язання", п.8, п.12 П(с)БО 9 "Запаси", пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України не включено до складу доходів у 2015 році суму 185 385 541 грн.
Апеляційний суд повністю погодився з такими висновками суду першої інстанції, додатково зазначивши про не прийняття як доказу висновків проведеної у справі судово-економічної експертизи.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скаржник наголосив, що суди попередніх інстанцій взагалі не дослідили надані ним докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та призвело до ухвалення незаконних судових рішень, а саме не було досліджено первинні документи, надані позивачем (копії яких наявні в матеріалах справи), що є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть вищевказаних господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення. Крім того, судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні заяви про виклик та допит свідків, які могли повідомити відомі їм обставини, що мають значення для справи щодо фактичної поставки/приймання товарів та надання послуг за договорами з ТОВ "Рітейл-Харків", ТОВ "Промтек-Гідро", ТОВ "Спецдіагностика", ТОВ "Квант-Сервіс", ТОВ "Альфа Тьюб", ТОВ "Київтехімпорт". Скаржник зазначає, що це процесуальне порушення призвело до неналежного встановлення обставин справи щодо реальності спірних господарських правовідносин. Суд апеляційної інстанції також залишив поза увагою відповідні доводи позивача в цій частині.
Крім того, скаржник вважає, що судові рішення підлягають скасуванню з підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
В касаційній скарзі позивач з посиланням на постанову Верховного Суду від 18 грудня 2020 року у справі №460/1798/19, доводить про те, що ПК не зобов`язує платника податку нараховувати податкові зобов`язання одночасно з включенням до податкового кредиту відповідної суми ПДВ нарахованої (сплаченої) постачальниками товарів (послуг), які використовуються частково в оподатковуваних операціях, а частково - ні, тобто за першою подією визнання податкового кредиту, дата визначення якої передбачена вимогами п.198.2 ст. 198 ПК України. Зазначає, що норми п. 199.1 ст. 199 ПК України пов`язують обов`язок нарахування податкових зобов`язань із фактом використання товарів, робіт, послуг у неоподатковуваних операціях, підтвердженого первинними документами, податковими регістрами, фінансовою звітністю, а не фактом придбання, як стверджує відповідач. Копії первинних документів, які підтверджують використання природного газу наявні в матеріалах справи, проте судами попередніх інстанцій не були досліджені та оцінку таким не надано.
Також позивач стверджує, що природний газ у кількості 1 121 645 333 куб. м. щодо якого виник спір був отриманий і використаний AT "Укртрансгаз" на виробничо-технологічні витрати ще в листопаді-грудні 2007 року. Відповідно до строків давності, передбачених п.102.1 ст.102 ПК України, відповідач протиправно здійснив самостійне донарахування податкових зобов`язань за такою операцією, оскільки 1095-денний строк на момент перевірки сплинув. Звертає увагу на ту обставину, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 липня 2012 року по справі №5011-42/3872-2012 було встановлено, що "НАК "Нафтогаз України" не була власником використаного позивачем на виробничо-технологічні витрати в листопаді-грудні 2007 року 1 121 645 333 куб.м. природного газу. Вважає, що момент набрання законної сили цією постановою не може вважатись початком перебігу строку позовної давності для іншого власника природного газу, який не був стороною у справі. Тому, станом на момент перевірки (2018 рік) у відповідача були відсутні підстави та право для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток, оскільки це є порушенням вимог п.102.1 ст.102 ПК України.
Крім того, скаржник наполягає, що в порушення норм ст. 108 КАС України оскаржуване рішення суду першої інстанції не містить жодного посилання на висновок проведеної в рамках вирішення спору по справі №640/20596/18 судово-економічної експертизи від 17 травня 2019 року №ОАС-221218, який повністю підтверджує обґрунтованість доводів позивача.
Скаржник наголосив, що в порушення пункту 3 частини четвертої статті 246 КАС України судові рішення не містять мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного позивачем.
Верховний Суд ухвалою від 20 квітня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вже зазначалось, предметом даного спору є податкові повідомлення-рішення від 28 серпня 2018 року:
№0009401401, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток в сумі 63990436 грн (в тому числі 57835484 грн за основним платежем та 6154952 грн штрафу);
№0009411401, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 768461012 грн (в тому числі 614768810 грн за основним платежем та 153692202 грн штрафу).
В акті перевірки зазначено, що підставою для нарахування грошових зобов`язань з податку на додану вартість були такі факти податкових правопорушень: відсутність реальних господарських операцій позивача з ТОВ "Рітейл-Харків", ТОВ "Промтех-Гідро", ТОВ "Турболінкс, ТОВ "Спецдіагностика", ТОВ "Квант-Сервіс", ТОВ "Альфа Тьюб", ТОВ "Київтехімпорт"; заниження суми ПДВ по операціям з використанням природного газу в неоподатковуваних операціях у другому півріччі 2015 року згідно з п.п.198.1 ст. 198, п.п.199.1 ст. 199 ПК України, завищення податкового кредиту в січні 2016 року.
Підставою для нарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток в акті перевірки зазначено: відсутність реальних господарських операцій позивача з ТОВ "Рітейл-Харків", ТОВ "Промтех-Гідро", ТОВ "Турболінкс"; не включення суми 185385541 грн до складу фінансового результату до оподаткування за 2015 рік як отриманого безоплатно від "Невизначеного власника".
Щодо нарахування грошових зобов`язань з податку на додану вартість і податку на прибуток по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Рітейл-Харків", ТОВ "Промтех-Гідро", ТОВ "Спецдіагностика", ТОВ "Квант-Сервіс", ТОВ "Альфа Тьюб", ТОВ "Київтехімпорт".
В Акті перевірки порушення відповідач обґрунтовує нереальністю господарської операції позивача по придбанню фільтроелементів від ТОВ "Рітейл-Харків", введення в обіг якого не підтверджується фактом (законним джерелом) реального їх походження (відсутнє дійсне формування активу) у попередніх ланках ланцюга його придбання; відсутністю достатньої чисельності працюючих для здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Рітейл-Харків" та його постачальників; відсутністю основних засобів, які б дозволили здійснювати фінансово-господарську діяльність в задекларованих обсягах; посадові особи ТОВ "Рітейл-Харків" та його постачальників є сторонами кримінальних проваджень, а товариство не знаходиться за юридичною адресою; відсутністю документів, які підтверджують якість поставленого товару. Перевіркою встановлено оприбуткування товару, ідентичного задекларованому, який було використано у господарській діяльності, тобто набуто позивачем безоплатно, оскільки дійсне джерело походження товару невідоме.
По операціям позивача з ТОВ "Промтек-Гідро" відповідачем зазначено відсутність основних фондів та свідченнями посадових осіб контрагента щодо непричетності до ведення фінансово-господарської діяльності та реєстрації даного платника податків.
Підставою зменшення контролюючим органом податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ТОВ "Спецдіагностика" в акті перевірки зазначено відсутність трудових ресурсів та основних фондів для виконання вказаним контрагентом власними силами роботи по ремонту УКЗ; по операціям ТОВ "Квант-Сервіс" і ТОВ "Альфа Тьюб" зазначено відсутність джерела походження товару по ланцюгу постачання, порушення відносно посадових осіб контрагентів-постачальників кримінальних проваджень. По операціями з ТОВ "Київтехімпорт" в акті перевірки відповідач вказав, що згідно проведеного аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено відсутність придбання чи імпорту ТОВ "Київтехімпорт" товарів, не надано сертифікатів відповідності та якості товару, технічних паспортів на агрегати.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій висновувались на нереальності господарських операцій, з огляду на відсутність у контрагентів законних джерел походження ідентифікованого товару (активу); неможливість здійснення постачальниками та їх контрагентами господарської діяльності, відсутність матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення виробництва; щодо наявності кримінальних проваджень стосовно контрагентів. Суди попередніх інстанцій вважали недостатніми надані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які б підтверджували реальність спірних господарських операцій.
Проте, у розрізі наявних у справі первинних документів, висновків податкового органу, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, та враховуючи мотиви, якими суди керувались при ухваленні судових рішень, суд касаційної інстанції вважає такі висновки передчасними та такими, що сформовані без безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи із застосуванням формального підходу до вирішення справи.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК України).
Згідно норм статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Положеннями частини 1 статті 9 вищевказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку або ухвали про закриття кримінального провадження щодо посадової особи контрагента платника податків; лише відсутність у контрагентів платника податків основних засобів, матеріальних та трудових ресурсів для виконання спірних господарських операцій; лише певні недоліки в оформленні первинних документів - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Суди першої та апеляційної інстанції, розглядаючи спір, жодних висновків щодо достовірності чи не достовірності даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, не зробили. Доводи позивача належним чином перевірені не були, а деякі з них взагалі не взяті до уваги.
Суди вказали, що податковою перевіркою встановлено неможливість здійснення задекларованих господарських операцій з огляду на відсутність у товариств матеріально-технічних ресурсів, достатньої кількості кваліфікованого персоналу, основних фондів.
З рішень судів попередніх інстанцій вбачається, що в їх основу були покладені лише мотиви, викладені в акті перевірки. Відтак, господарська діяльність позивача, яка стала підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не досліджувалась судами.
Колегія суддів зауважує, що суд зобов`язаний самостійно встановити фактичні обставини у справі на підставі наданих сторонами доказів, а акт перевірки не є пріоритетним доказом у справі. Разом з тим, у судових рішеннях відсутнє відображення позиції позивача у спірних правовідносинах у розрізі кожної господарської операції. Зокрема, позивач доводив суду, що постачання товарів та надання послуг здійснювалось на підставі договорів, укладених за процедурами публічних закупівель, а фактичний, документальний і фінансовий моніторинг виконання господарських операцій з зазначеними контрагентами здійснювалась Державною фінансовою інспекцією у Львівській області, що підтверджується висновком державних аудиторів, та унеможливлювало будь-які необґрунтовані витрати. Також позивачем надавались під час перевірки і суду первинні документи, які не досліджувались судами попередніх інстанцій.
Стосовно господарської операції з контрагентом ТОВ "Київтехімпорт", а саме: поставка товарно-матеріальних цінностей за договорами від 13 січня 2017 року №1701000404 та від 26 квітня 2017 року №1704000354, судами така операція взагалі не досліджувалась та в мотивувальних частинах рішень не відображена і оцінка не надана.
Верховний Суд дійшов висновку про передчасність висновку судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог позивача, оскільки суди не встановили всі фактичні обставини справи, що мають значення для її вирішення, а відтак судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Стосовно нарахування позивачу податку на прибуток та податку на додану вартість за результатами взаємовідносин позивача з ТОВ "Турболінкс".
Під час податкової перевірки встановлено, що АТ "Укртрансгаз" і ТОВ "Турболінкс" уклали договір №т15- 156/1212000968 від 27 грудня 2012 року про закупівлю товару. На підставі вказаного договору, позивачем в травні, червні 2013, січні 2014 сформовано податковий кредит на суму 24707173 грн., та крім того включено до складу витрат собівартість придбаних товарів.
У зв`язку з несплатою вартості постановленого товару на підставі укладеного договору, в грудні 2014 року ТОВ "Турболінкс" звернулось до господарського суду з позовом до АТ "Укртрансгаз" про стягнення суми заборгованості (148243035 грн сума основного боргу). Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 липня 2017 року у справі №911/5357/14 відмовлено у задоволенні позовних вимог, оскільки судом встановлено факт відсутності реальної поставки товарів (постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 березня 2018 року рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін).
Податковий орган доводив, що позивач повинен був збільшити фінансовий результат до оподаткування відповідно до п.50.1 ст.50 та пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України у липні 2017 року на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 24 липня 2017 року у справі №911/5357/17, в якій зазначено, що ТОВ "Турболінкс" документально не довів поставку товару покупцю (за договором №т15- 156/1212000968 від 27 грудня 2012 року). Крім того, у разі якщо товари, які в межах терміну позовної давності не були поставлені, тобто факт придбання таких товарів, як це передбачено п.п.198.3 ст. 198 ПК України відсутній, та відповідно відсутнє право платника на податковий кредит за такими товарами. При цьому зменшення податкового кредиту у вказаному випадку здійснюється самостійно платником податку на підставі бухгалтерської довідки.