ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 420/10012/22
касаційне провадження № К/990/32076/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 (суддя Завальнюк І.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2022 (головуючий суддя - Косцова І.П., судді - Осіпов Ю.В., Скрипченко В.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєоком" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лєоком" (далі - позивач, Товариство, платник), звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення про відповідність / невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 06.07.2022 №37791, зобов`язати відповідача виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.
25.07.2022 до суду позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 06.07.2022 №37791.
В обґрунтування заяви наведено доводи щодо неправомірності оскаржуваного рішення, відсутності законних підстав для віднесення платника до ризикових платників податку на додану вартість, як ознаки очевидної необґрунтованості спірного рішення. Заявник зауважував, що внаслідок дії оскаржуваного рішення контрагенти позивача відмовляються співпрацювати з ним, адже по взаємовідносинам з ним вони позбавлені можливості формувати податковий кредит; у зв`язку із нереєстрацією податкових накладних позивач отримав від контрагентів відмови від подальшої співпраці. По вже проведених господарських операціях контрагенти відмовляються оплачувати товари та послуги, зважаючи на відсутність реєстрації податкових накладних, внаслідок чого позивач знаходиться в тяжкому фінансовому становищі і позбавлений можливості оплачувати оплати по власним рахункам. Заявник вважає, що дія оскаржуваних рішень призводить до погіршення ділової репутації, а також до прямих і непрямих збитків підприємства, шляхом виставлення штрафних санкцій контрагентами позивача. За вказаних обставин Товариство не отримує прибуток, відсутні кошти на оплату оренди, виплати заробітної плати працівникам, сплати митних та податкових платежів, що, як наслідок, може призвести до припинення діяльності товариства. На думку позивача, дії контролюючого органу спрямовані на повне блокування роботи позивача. Позивач зазначає, що оскаржуване рішення може привести до визнання позивача неплатоспроможним, включення платника податків до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку тягне за собою правові наслідки у вигляді зупинення реєстрації усіх без виключень податкових накладних/розрахунків коригувань, поданих платником. На переконання позивача, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення істотно ускладнює ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності, а саме: право здійснювати самостійно без обмежень господарську діяльність, оскільки зупинення реєстрації податкових накладних призводить до негативних наслідків для товариства, зокрема, до неможливості здійснення господарської діяльності через зупинення реєстрації податкових накладних, можливого розірвання ділових відносин з контрагентами, покладення додаткового обов`язку на позивача щодо подання документів та погіршення ділової репутації.
Також позивач зазначав, що в разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення заподіяна позивачу шкода внаслідок блокування господарської діяльності товариства у зв`язку з неможливістю реєстрації податкових накладних при реалізації товарів та відмовою контрагентів від співпраці буде значно більшою, оскільки відновлення ділових зв`язків та нормалізація ведення господарської діяльності з урахуванням введення по усій території воєнного стану призведе до значних зусиль та витрат.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 26.07.2022, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2022, заяву позивача про забезпечення позову задовольнив. Зупинив дію рішення Управління про відповідність / невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 06.07.2022 №37791 до набрання рішенням по даній справі законної сили.
Задовольняючи вказану заяву суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що заявником доведено існування реальної загрози завдання шкоди його правам, в тому числі й матеріальним, внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у цій справі, оскільки контрагенти позивача відмовляються оплачувати отримані товари і послуги, зважаючи на відсутність реєстрації податкових накладних, внаслідок чого позивач знаходиться в тяжкому фінансовому становищі і позбавлений можливості оплачувати оплати по власним рахункам.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, контролюючий орган 17.11.2022 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
В обґрунтування наведених у касаційній скарзі доводів скаржник зазначає про відсутність достатніх доводів і підстав на підтвердження поданої зави про забезпечення позову. Вважає, що сама лише незгода платника з прийнятим контролюючим органом рішенням не може бути розцінена судом як належна підстава для вжиття заходів забезпечення позову. Скаржник вважає недоведеним існування очевидної загрози заподіяння шкоди правам, свободам чи інтересам позивача до ухвалення судового рішення по суті позовних вимог. Також скаржник зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішило спір по суті, що суперечить меті застосування положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.11.2022 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.09.2023 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 27.09.2023.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частинами першою та другою статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або