ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа №380/7816/22
касаційне провадження № К/990/2090/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Пасічник С.С.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Миколаївського комунального підприємства "Житлово-комунальне управління" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2022 (головуючий суддя - Гінда О.М., судді - Ніколін В.В., Пліш М.А.) у справі за позовом Миколаївського комунального підприємства "Житлово-комунальне управління" до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Миколаївське комунальне підприємство "Житлово-комунальне управління" (далі - позивач, Підприємство, платник) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення від 13.02.2019 форми "Ш" №0013945412, від 29.05.2019 форми "Ш" №0053805412, від 07.08.2019 форми "Ш" №0077495412, форми "Ш" №0077495412, від 16.10.2019 форми "Ш" №0168515704, від 30.01.2020 форми "Ш" №0012965704, від 18.03.2020 форми "Ш" №0031315704, від 25.08.2020 форми "Ш" №0066275704, від 17.12.2019 форми "Ш" №0201055704, від 21.01.2020 форми "Ш" №0006245704, від 18.02.2020 форми "Ш" №0020245704.
Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 19.10.2022, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 15.12.2022, позовну заяву залишено без розгляду.
Залишаючи позов без розгляду, суди виходили з того, що Підприємством пропущено строк звернення до суду та не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі позивач доводить, що застосування нової судової практики щодо скорочення строку звернення до суду з цим позовом, є неприпустимим, оскільки на момент подання позову та відкриття судом провадження у справі сталою була судова практика щодо тривалості строку звернення до суду з позовом про скасування рішень про визначення грошових зобов`язань у 1095 днів.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.02.2023 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.09.2023 призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 27.09.2023.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як установлено судами попередніх інстанцій, позивачем отримані оскаржувані податкові повідомлення-рішення 13.09.2020 згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення. Позивач із даним позовом звернувся до суду через засоби поштового зв`язку 23.05.2022.
Надаючи оцінку правомірності залишення позову без розгляду у даній справі за спірними правовідносинами, Верховний Суд виходить із такого.
За правилами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац 1 частини 2 статті 122 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.
Предметом оскарження у цій справі є податкові повідомлення-рішення від 13.02.2019 форми "Ш" №0013945412, від 29.05.2019 форми "Ш" №0053805412, від 07.08.2019 форми "Ш" №0077495412, форми "Ш" №0077495412, від 16.10.2019 форми "Ш" №0168515704, від 30.01.2020 форми "Ш" №0012965704, від 18.03.2020 форми "Ш" №0031315704, від 25.08.2020 форми "Ш" №0066275704, від 17.12.2019 форми "Ш" №0201055704, від 21.01.2020 форми "Ш" №0006245704, від 18.02.2020 форми "Ш" №0020245704.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України, якою передбачено, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.