ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 520/15773/2020
касаційне провадження № К/9901/32433/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року (головуючий суддя - Спірідонов М.О.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кононенко З.О.; судді: Калиновський В.А., Мінаєва О.М.)
у справі № 520/15773/2020
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕФ СИСТЕМ"
до Головного управління ДПС у Донецькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕФ СИСТЕМ" (далі - ТОВ "АЛЕФ СИСТЕМ", позивач, платник, товариство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 травня 2020 року № 0000930402, № 0000940402, № 0000950402, № 0000960402.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2021 року, позов задоволено.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, що підтверджено оформленими первинними документами податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Донецькій області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з визначеними в акті перевірки контрагентами. Наголошує, що судовими інстанціями не враховані правові висновки Верховного Суду щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладені у постановах від 30 серпня 2019 року у справі № 2а-12436/11/2670, від 12 березня 2019 року у справі № 826/14489/16, від 16 квітня 2020 року у справі № 810/734/17, від 16 квітня 2020 року у справі № 520/1536/19, від 26 березня 2019 року у справі № 826/5263/14, від 31 березня 2020 року у справі № 824/434/15.
Ухвалою від 22 жовтня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Донецькій області.
24 січня 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судовими інстанціями норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Cудами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "АЛЕФ СИСТЕМ" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за декларацією за січень 2020 року, за результатами якої складено акт від 29 квітня 2020 року № 381/05-99-04-02/43039282.
Відповідно до висновків названого акта перевірки відповідачем встановлено порушення платником статті 44, пункту 46.5 статті 46, пункту 48.1 статті 48, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, підпункту "а" підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.10, 201.15 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме:
- ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку;
- завищення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, на 408 173,00 грн (січень 2020 року);
- заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, яке сплачується до державного бюджету, (рядок 18) на 398 233,00 грн;
- завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, (рядок 21) на суму 2 072 107,00 грн (січень 2020 року);
- відсутність реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на дату виникнення податкових зобов`язань на загальну суму 137 908,07 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом 22 травня 2020 року прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ 0000930402, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку на 408 173,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 102 043,25 грн;
№ 0000940402, яким платнику зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 2 072 107,00 грн;
№ 0000950402, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 398 233,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 99 558,25 грн;
№ 0000960402, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 68 954,04 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (пункт 198.3 статті 198 ПК України).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.