ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 400/2759/21
касаційне провадження № К/9901/39203/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.08.2021 (суддя Марич Є.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2021 (головуючий суддя - Коваль М.П., судді - Кравець О.О., Зуєва Л.Є.) у справі за позовом Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління ДПС у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Металбудсервіс" про стягнення податкового боргу,
УСТАНОВИВ:
Заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури (далі - позивач, прокуратура) в інтересах держави в особі Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - податковий орган) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Металбудсервіс" (далі - відповідач, Товариство), в якому просив стягнути податковий борг в сумі 5733106,70 грн.
Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 12.08.2021, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2021, позов залишив без розгляду.
Залишаючи позов без розгляду, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позовна заява не містить обставин, які б вказували на неможливість подання позову безпосередньо податковим органом, а отже позов подано в інтересах держави без достатніх правових підстав, що стало наслідком порушення принципів рівності та змагальності сторін судового процесу як фундаментальних засад права на справедливий суд.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі позивач доводить, що підставою звернення прокуратури до суду із зазначеним позовом стало встановлення при здійсненні процесуального керівництва у кримінальному провадженні №32017150000000051 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України, факту порушення економічних інтересів держави внаслідок несплати Товариством до Державного бюджету податкової заборгованості у значному розмірі, відносно якої органом Державної податкової служби не вжито належних заходів щодо стягнення у примусовому порядку. Скаржник зазначає, що після набрання законної сили постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2020 у справі №400/3273/19, у податкового органу виник обов`язок, передбачений положеннями статей 20, 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України), та про можливість вжиття заходів щодо стягнення суми податкового боргу до бюджету, податковий орган був обізнаний у серпні 2019 року, проте податковий орган після узгодження податкового зобов`язання та скерування податкової вимоги не звертався до суду з відповідним позовом про стягнення податкового боргу, що свідчить про неналежність вжитих податковим органом заходів щодо стягнення у судовому порядку податкового боргу.
Також, скаржник зауважує, що на його запит від 12.03.2021 щодо вжитих уповноваженим органом заходів до захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, податковий орган 31.03.2021 повідомив позивача про підготовку позову та очікування сплати судового збору, що фактично дублює інформацію від 21.01.2021 та свідчить про відсутність дієвих заходів, вжитих податковим органом упродовж січня-квітня поточного року, при цьому інформації та підтверджуючих документів щодо можливості оплати судового збору та вжитих управлінням заходів до збільшення бюджетних асигнувань на зазначені цілі, не надано. На думку скаржника, невжиття уповноваженим органом належних, ефективних та дієвих заходів до стягнення суми боргу та поповнення бюджету свідчить про неналежне здійснення податковим органом своїх повноважень у спірних правовідносинах.
Скаржник посилається на те, що підставою для звернення прокурора до суду із зазначеним позовом в інтересах держави є загроза порушень економічних інтересів держави в особі податкового органу внаслідок невжиття ним до боржника належних та достатніх заходів, спрямованих на забезпечення погашення податкової заборгованості у судовому порядку, відтак вважає неправомірним залишення позову без розгляду.
Відповідач відзив на касаційну скаргу суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.11.2021 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.09.2023 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 27.09.2023.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як установлено судами попередніх інстанцій, податковим органом на підставі акта перевірки від 15.08.2019 №1148/14-29-14-07/39154207 прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.09.2019: №00000190508, яким позивачу збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток на суму 1995844,00 грн, застосовано штрафні санкції у розмірі 498961,00 грн; №00000200508, яким позивачу збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1226389,00 грн, застосовано штрафні санкції у розмірі 306597,00 грн.
Не погодившись із вказаними рішеннями, Товариство звернулось до суду з позовом про їх скасування, за результатами розгляду якого П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 28.10.2020 у справі №400/3273/19 відмовив у задоволенні позову і сума грошового зобов`язання, визначеного вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, стала узгодженою та набула статусу податкового боргу.
Надаючи оцінку правомірності залишення позову без розгляду у даній справі за спірними правовідносинами, Верховний Суд виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частин третьої, четвертої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, прокурор у визначених законом випадках має право на представництво інтересів держави, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване, проте не на представництво інтересів суспільства в цілому. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Законом, який, окрім іншого, визначає повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій, зокрема, стосовно представництва прокурором інтересів держави в суді, є Закон України "Про прокуратуру".
Згідно частин першої, третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор вправі представляти інтереси громадянина або держави в суді, представництво яких полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких повноважень обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.
Основний Закон та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.