ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа №640/10671/22
адміністративне провадження № К/990/12452/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Стрелець Т.Г., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2022 року (ухвалене суддею-доповідачем Вєкуа Н.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Черпіцької Л.Т., судді Глущенко Я.Б., судді Пилипенка О.Є.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати відмову Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, - протиправною;
- зобов`язати Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ видати ОСОБА_1 передбачену Розділом II Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління ПФУ від 25 січня 2008 року № 3-1 (в редакції постанови правління ПФУ № 6-1 від 07 червня 2019 року), довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі положень статей 135, 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова відповідача (лист від 04 липня 2022 року) у видачі запитуваної довідки, з тих підстав, що частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIIІ не визначено базовий розмір посадових окладів суддів ліквідованих вищих спеціалізованих судів (як судів касаційної інстанції), суперечить нормам Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року, адміністративний позов задоволено.
4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у рішенні Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року у справі № 2-рп/2020 (далі - Рішення КСУ № 2-рп/2020) зазначено: щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя, і у разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. На цій підставі, а також враховуючи правовий висновок, викладений у рішенні Верховного Суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі №620/1116/20, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з 19 лютого 2020 року у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII, а тому довідку про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має видати позивачу відповідач, оскільки останній, на час розгляду цієї справи, не ліквідований, так як процедура ліквідації триває, а чинним законодавством не визначений правонаступник цієї установи.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - скаржник, відповідач, ВССУ) звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
6. В обґрунтування касаційної скарги зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення пункту 7 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення", статей 135, 142 Закону №1402-VIII, статті 133, 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI). Скаржник вказує, що задовольняючи позов, суд першої інстанції помилково виходив із того, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-p/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Ця позиція суду ґрунтується на тому, що саме з 19 лютого 2020 року, наступного дня з дати ухвалення відповідного рішення КСУ, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII. До цього ж, скаржник вказав, що суд помилково посилається на аналогічний, на його думку, правовий висновок щодо застосування норм права, який сформовано у рішенні Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 620/1116/20. Крім того, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, апеляційний суд помилково зазначив, що з 19 лютого 2020 року питання щомісячного довічного грошового утримання судді регулюється виключно Законом №1402-VIII, а застосування різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів суперечить положенням законодавства. Скаржник стверджує, що з такими висновками судів погодитись не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права.
7. Разом з тим, ВССУ наголошує, що суд апеляційної інстанції помилково не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 826/13355/17, від 03 червня 2020 року у справі № 826/14879/17, від 14 травня 2020 року у справі № 826/12993/17, від 14 липня 2020 року у справі № 826/13405/17 про неможливість поширення гарантій незалежності судді у вигляді суддівської винагороди, за нормами Закону № 1402-VIII, що не передбачає у судовій системі України Вищого адміністративного суду України.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
8. Касаційна скарга надійшла до Суду 07 квітня 2023 року.
9. Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі №640/10671/22 витребувано адміністративну справу та запропоновано позивачу надати відзив на касаційну скаргу.
10. Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 27 вересня 2023 року.
11. З касаційною скаргою ВССУ подано клопотання про зупинення виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2022 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2023 року.
Позиція інших учасників справи
12. Від позивача відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції. Разом з тим, Суд вказує, що ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження від 23 червня 2023 року оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 26 червня 2023 року.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
13. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 5 липня 2016 року №1434-VIII на підставі заяви про відставку ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
14. 28 червня 2022 року позивач звернувся до відповідача з заявою в якій просив надати йому довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
15. Листом від 04 липня 2022 року № 59/0/4-22 відповідач відмовив позивачу у наданні вказаної довідки посилаючись на те, що частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIIІ базовий розмір посадових окладів суддів ліквідованих вищих спеціалізованих судів (як судів касаційної інстанції) не визначений, оскільки діяльність таких судів цим законом не передбачена, пункт 7 розділу XII Закону визнаний неконституційним лише в частині Верховного Суду України.
16. Не погоджуючись з вказаною відмовою у видачі довідки, позивач звернувся до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
17. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
18. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
19. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
20. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
21. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
22. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2022 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є частково обґрунтованими з огляду на таке.
23. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
24. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон №1402-VIІІ.
26. Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII було запроваджено проведення первинного кваліфікаційного оцінювання суддів з метою прийняття рішень щодо можливості здійснення ними правосуддя у відповідних судах.
27. Особливості нарахування суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання у залежності від проходження суддею кваліфікаційного оцінювання були визначені у пунктами 22-25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII.
28. Положеннями пункту 2 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII також було визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
29. Відповідно до пункту 22 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
За правилами пункту 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.
30. Однак, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, який набрав чинності 07 листопада 2019 року, пункти 22, 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII були виключені.
31. Згідно з пунктом 24 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
32. Пункт 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII передбачав, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
33. Тобто на момент звільнення позивача у відставку розмір щомісячного довічного грошового утримання судді залежав від проходження кваліфікаційного оцінювання та відпрацювання на посаді судді щонайменше трьох років з дня прийняття щодо судді відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В залежності від наведених обставин правовідносини щодо визначення розміру довічного грошового утримання судді регулювалося Законом № 2453-VI або Законом № 1402-VIII.
34. Проте рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 (далі - Рішення № 2-р/2020) положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
В пункті 16 вказаного Рішення № 2-р/2020 Конституційним Судом України зазначено, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
35. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді та пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
36. У зв`язку із наведеним Конституційний Суд України дійшов до висновку, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
37. Таким чином Конституційний Суд України у Рішенні № 2-р/2020 вказав на те, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
38. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці й жоден інший закон не регулює дане питання, в тому числі й Закон № 2453-VI.
39. Таким чином, з 19 лютого 2020 року правовідносини щодо виплати щомісячного довічного грошового утримання судді регулюється виключно Законом № 1402-VIII, а застосування різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів суперечить положенням частини першої статті 126 Конституції України.
Аналогічний висновок сформовано у рішенні Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 620/1116/20.
40. З огляду на це, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у цій частині та зазначає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
41. Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
43. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII).
44. Згідно із частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
45. Частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
46. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.