ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа №520/2702/19
адміністративне провадження № К/9901/28378/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Олендера І.Я., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 (суддя Мельников Р.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 (головуючий суддя Лях О.П., судді: Бегунц А.О., Рєзнікова С.С.) у справі за позовом Приватного підприємства "АДОНІС" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2019 року Приватне підприємство "АДОНІС" (далі - Підприємство, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (яке ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 та Верховного Суду від 26.09.2023 замінено правонаступниками - Головним управлінням ДПС у Харківській області та Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, відповідно; далі - Управління, відповідач) про визнання протиправною та скасування письмової індивідуальної податкової консультації Управління №985/ІПК/20-40-12-03-20 від 12.03.2019.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Підприємство зазначало про помилковість висновків контролюючого органу, які викладені в наданій йому індивідуальній податковій консультації, щодо порядку оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівель промисловості; так, на переконання позивача, з огляду на положення підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та ту обставину, що він відноситься до категорії виробничих підприємств і йому на праві приватної власності належить виробничий будинок, то він звільняється від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо такого об`єкту нерухомості; крім того норми податкового законодавства не містять прямих чи опосередкованих застережень про те, що передання будівель промисловості в оренду іншим суб`єктам господарювання тягне за собою визнання їх об`єктами оподаткування вищевказаним податком.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019, позов задоволено: визнано протиправною та скасовано письмову індивідуальну податкову консультацію Управління №985/ІПК/20-40-12-03-20 від 12.03.2019.
Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій визначили, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов - наявність будівель промисловості як таких та їх перебування у власності промислових підприємств, а відтак, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшли переконання, що оскільки позивачу, якого, зважаючи на основний та інші види діяльності за КВЕД, можна віднести до промислових підприємств, на праві приватної власності належить, в тому числі, виробничий будинок "Фабрика по пошиву взуття та верхнього жіночого одягу" за адресою: Харківська область, м.Люботин, вул.Всеволода Нестайка (колишня Котовського), 22а, загальною площею 2 858 кв.м, який, в свою чергу, з огляду на норми Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, є будівлею промисловості, то такий об`єкт нерухомості не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Стосовно ж питання письмової індивідуальної податкової консультації про те, чи є об`єктом оподаткування частина цього виробничого будинку, яка на підставі відповідних договорів здається в оренду іншим суб`єктам господарювання, суди вказали, що стаття 266 ПК України не містить положень про виникнення у промислового підприємства обов`язку по сплаті податку на нерухоме майно при передачі будівлі/будівель промисловості у користування третім особам.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення процесуальних норм, а також неповне з`ясування обставин справи, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
При цьому в касаційній скарзі відповідач зазначав про те, що спірна індивідуальна податкова консультація повністю відповідала вимогам статті 52 ПК України, адже надана саме виходячи з обсягу повідомлених Підприємством в запиті на її надання обставин й доданих до нього доказів; разом з тим зауважив, що позивачем ані до запиту, ані при розгляді справи в судах не було подано документів в підтвердження класифікаційних ознак й функціонального призначення належних йому на праві власності об`єктів нерухомості та їх використання у власній виробничій діяльності, що, в свою чергу, є необхідним для застосування положень підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.
Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Підприємство зареєстровано як юридична особа, перебуває на податковому обліку та згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом його діяльності за КВЕД є 14.13 виробництво іншого верхнього одягу, а інші види діяльності: 13.92 виробництво готових текстильних виробів, крім одягу; 13.99 виробництво інших текстильних виробів, н. в. і. у.; 14.19 виробництво іншого одягу й аксесуарів; 15.12 виробництво дорожніх виробів, сумок, лимарно-сідельних виробів зі шкіри та інших матеріалів; 46.41 оптова торгівля текстильними товарами; 46.42 оптова торгівля одягом і взуттям; 77.40 лізинг інтелектуальної власності та подібних продуктів, крім творів, захищених авторськими правами; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Підприємству на праві власності належать нежитлові будівлі фабрики по пошиву взуття та верхнього жіночого одягу за адресою: Харківська область, м.Люботин, вул.Всеволода Нестайка (колишня Котовського), 22а, загальною площею 2 858 кв.м.
При цьому частину цієї нерухомості Підприємство здає в оренду третім особам на підставі відповідних договорів.
Посилаючись на вказані обставини та зазначаючи, що належна йому нерухомість належить до будівель підприємств легкої промисловості (підклас 1251.4 класу 1251 групи 125 Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000), позивач звернувся до Управління із запитом вих.№3 від 05.02.2019 (отриманий податковим органом 07.02.2019) про надання письмової індивідуальної податкової консультації з питання практичного застосування положень підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, в якому просив повідомити:
- чи є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належний йому виробничий будинок (фабрика по пошиву взуття та верхнього одягу) за адресою: Харківська область, м.Люботин, вул.Всеволода Нестайка (колишня Котовського), 22а, загальною площею 2 858 кв.м;
- чи є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, частина належного йому виробничого будинку (фабрики по пошиву взуття та верхнього одягу) за адресою: Харківська область, м.Люботин, вул.Всеволода Нестайка (колишня Котовського), 22а, яка на підставі договорів оренди здається в оренду іншим суб`єктам господарювання.
До запиту про надання податкової консультації Підприємством додано копію витягу з технічного паспорту об`єкта нерухомості.
Управління надало податкову консультацію №985/ІПК/20-40-12-03-20 від 12.03.2019, в якій вказало, що відповідно до підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України до бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не відносяться будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
При цьому, приналежність платників податку до промислових підприємств визначається за здійсненням процесу промислового виробництва - процесів перероблення, який використовують для виготовлення нової продукції, оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і які класифікують у секціях В "Добувна промисловість та розроблення кар`єрів", С "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", Е "Водопостачання, каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво".
Разом з тим, з метою упередження помилкового визначення податкових зобов`язань з податку на 2019 рік позивачу запропоновано отримати експертний висновок щодо приналежності інвентарно-описаного об`єкта нерухомості до певного класу будівель за Класифікатором та включити отриману класифікацію до записів реєстру майнових прав.
За умови ж належності Підприємства до промислових підприємств (в значенні КВЕД) приналежний йому об`єкт нерухомості не буде об`єктом оподаткування податком за умов, якщо він класифікується у класі 1251 "Будівлі промислові" Класифікатора та використовується Підприємством у власному промисловому виробництві.
Також, податковий орган зауважив, що положення ПК України не передбачають виключення з об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об`єктів нерухомості, переданих у платне користування третім особам.
Не погодившись з вказаною індивідуальною податковою консультацією, Підприємство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно із підпунктом 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
За змістом пунктів 52.1 - 52.4 статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.