ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 520/7440/21
адміністративне провадження № К/990/6466/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В. М.,
суддів: Кравчука В. М., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства охорони здоров`я України
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2023 (головуючий суддя Рєзнікова О.О., судді Бегунц А.О., Курило Л.В.)
у справі № 520/7440/21 за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров`я України,
третя особа - Харківська медична академія післядипломної освіти,
про визнання протиправним та скасування розпорядження,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - КМ України, КМУ, відповідач-1), Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України, відповідач-2), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд визнати протиправним та скасувати розпорядження КМ України від 08.02.2021 № 103-р "Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти" (далі - Розпорядження).
У вказаному Розпорядженні КМ України погодився з пропозицією МОЗ України щодо реорганізації Харківської медичної академії післядипломної освіти (далі - ХМАПО) шляхом її приєднання до Харківського національного медичного університету.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Розпорядження прийняте з порушенням законодавства, зокрема, порушена процедура його прийняття, не вчинено дій, передбачених Регламентом КМ України, що є обов`язковими для видання будь-яких актів КМ України, зокрема індивідуального характеру, яким і є спірне Розпорядження.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2021 позов задоволено.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2022 ХМАПО залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2023 скасовано зазначене рішення та ухвалено постанову, якою позовні вимоги задоволено:
- визнано протиправним та скасовано Розпорядження КМ України від 08.02.2021 № 103-р "Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти".
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставин, які мають значення для справи, а також порушено норму процесуального права, а саме адміністративний позов всупереч частини 1 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглянуто одноособово.
Суд апеляційної інстанції, задовольняючі позовні вимоги, дійшов висновку про те, що ХМАПО є науковою установою в розумінні пункту 16 частини 1 статті 1 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" від 26.11.2015 № 848-VIII (далі - Закон України № 848-VIII) і до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок утворення, реорганізації та ліквідації державних наукових установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2018 № 529 (далі - Порядок № 529).
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційних скарг:
Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, КМ України подано касаційну скаргу на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2023 у справі № 520/7440/21, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до допущення судом апеляційної інстанції порушень норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
У касаційній скарзі КМ України, як на підставу для касаційного оскарження ухваленого у цій справі судового рішення, посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування положення пункту 16 частини 1 статті 1 Закону України № 848-VIII, статті 31 Закону України "Про вищу освіту" від 01.07.2014 № 1556-VII (далі - Закон України № 1556-VII), пунктів 1, 3 Порядку № 529.
В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ХМАПО є науковою установою в розумінні пункту 16 статті 1 Закону України № 848-VIII і до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок № 529.
На підтвердження своїх доводів вказує, що ХМАПО не є науковою установою, оскільки науковою установою відповідно до пункту 16 частини 1 статті 1 Закону України № 848-VIII може бути лише та установа, для якої наукова та (або) науково-технічна діяльність є основною. Зазначає, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ХМАПО є інші види освіти н.в.і.у КВЕД 85.59. Відповідно до Класифікації видів економічної діяльності (Національний класифікатор України, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457) належність закладу до закладу освіти визначається наступними видами економічної діяльності за кодами, починаючи із 85. Натомість, здійснення наукової та (або) науково-технічної діяльності визначаються за кодами 69 - 74.
Зазначає, що ХМАПО є вищим навчальним закладом та наполягає на процедурі реорганізації, визначених статтею 31 Закону України № 1556-VII та Регламентом КМ України, затвердженим постановою КМ України від 18.07.2007 № 950 (далі - Регламент) та Законом України "Про Кабінет міністрів України" від 27.02.2014 № 794-VII (Закон України № 794-VII).
Вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності у позивача права на оскарження Розпорядження, оскільки воно є актом індивідуальної дії і такий акт можуть оскаржити особи, щодо яких цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів яких він стосується, проте ОСОБА_1 до вказаних осіб не належить.
Скаржник також стверджує про неправильне застосування норм процесуального права судом апеляційної інстанції, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу (пункт 4 частини 4 статті 328, пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України).
На переконання відповідача-1 суд апеляційної інстанції встановив право представництва та захист позивачем трудових прав та інтересів профспілки на підставі недопустимих доказів, а саме: копії Колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом Харківської медичної академії післядипломної освіти на 2022-2026 роки, копії Статуту професійної спілки працівників охорони здоров`я України (нова редакція), затвердженого постановою Ради Профспілки від 17.06.2021 № Р8-3-1ог відповідно до постанови VIII З`їзду Профспілки від 08.12.2020 №3-УІІІ-6, копії свідоцтва про належність Первинної профспілкової організації Харківської медичної академії післядипломної освіти до Профспілки працівників охорони здоров`я України та довідки від 09.12.2022 № 13.
Зазначає, що статтею 19 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15.09.1999 № 1045-XIV (далі - Закон України № 1045-XIV) визначено, що у питаннях індивідуальних прав та інтересів своїх членів профспілки здійснюють представництво та захист у порядку, передбаченому законодавством та їх статутами.
Звертає увагу, що у матеріалах справи відсутній саме Статут Первинної профспілкової організації ХМАПО, що унеможливлює встановлення повноважень позивача, як члена цієї профспілки, на звернення до суду з цим позовом, а також повноваження діяти в інтересах профспілки.
Окрім того, наголошує, що судом апеляційної інстанції не досліджено наявну в матеріалах справи виписку із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо інформації про основний вид діяльності ХМАПО.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу КМУ, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2023 залишити без змін.
Також МОЗ України подало касаційну скаргу на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2023, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Аргументи МОЗ України на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до допущення судом апеляційної інстанції порушень норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
Загалом вимоги скарги, підстави для відкриття касаційного провадження, а також доводи на обґрунтування касаційної скарги є подібними до вимог, підстав та доводів, викладених у касаційній скарзі КМ України.
Окрім того, відповідач-2 зазначив, що суд апеляційної інстанції не розглянув та не надав оцінку доводам МОЗ стосовно необхідності розгляду цієї справи Окружним адміністративним судом міста Києва за правилами виключної підсудності відповідно до приписів статті 27 КАС України, оскільки, на думку МОЗ, предметом розгляду у цій справі є оскарження Розпорядження яке є нормативно-правовим актом;
Позивач подав відзив на касаційну скаргу МОЗ, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2023 залишити без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційних скарг з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1 та 2 статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Предметом розгляду цієї справи є розпорядження КМ України від 08.02.2021 № 103-р "Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти".
Щодо доводів, викладених в касаційних скаргах КМ України та МОЗ України, стосовно відсутності у позивача права на оскарження Розпорядження.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень..
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 КАС України (тут і надалі в редакції, чинній на час ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення) позивач -особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом.
Тож завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов`язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Проте, суд апеляційної інстанції при розгляді цієї адміністративної справи взагалі не встановив сферу дії оскаржуваного Розпорядження в контексті впливу на права, свободи або законні інтереси позивача, не дослідив наявності порушеного права позивача та, відповідно, обґрунтованості підстав звернення останнього до суду, обмежившись зазначенням того, що позивач є членом Первинної профспілкової організації ХМАПО, що підтверджується довідкою від 09.12.2022 № 13 та відповідно до мети та завдань Статуту Професійної спілки працівників охорони здоров`я України має право на представництво та захист трудових прав та інтересів членів профспілки.