Постанова
Іменем України
25 вересня 2023 року
місто Київ
справа № 760/34690/21
провадження № 61-1315св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: ОСОБА_2, Солом`янська районна в м. Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 червня 2022 року у складі судді Коробенка С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О., Шебуєвої Ю. С.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2, заінтересовані особи: Солом`янська районна в м. Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації.
Заява обґрунтована тим, що з 17 вересня 2011 року він перебував у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_2, який рішенням Баришівського районного суду Київської області від 06 червня 2019 року розірвано.
У шлюбі народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу проживає разом з батьком.
ОСОБА_2 участі у вихованні та утриманні сина не брала, у зв`язку з чим Дніпровським районним судом м. Києва було видано судовий наказ від 23 вересня 2019 року у справі № 760/18907/19 про стягнення зі ОСОБА_2 на його користь аліментів на утримання дитини.
Також він звернувся до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, який перебуває на розгляді в суді.
Розпорядженням голови Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації від 24 березня 2021 року № 204 "Про визначення способів участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною" визначено способи участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_4, а саме: кожного другого та четвертого тижня місяця у п`ятницю з 15:00 год до 18:00 год, у суботу та неділю з 11:00 год до 18:00 год.
Рекомендовано проведення перших п`яти зустрічей матері із сином у присутності психолога кожної п`ятниці місяця з 10:00 год до 12:00 год, а надалі кожного другого та четвертого тижня місяця у п`ятницю з 15:00 год до 18:00 год, у суботу та неділю з 11:00 год до 18:00 год.
28 травня 2021 року відбулася зустріч дитини зі ОСОБА_2 у приміщенні Солом`янського районного у м. Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. Після зустрічі дитина не хотіла більше зустрічатися з матір`ю у зв`язку з наявними страхами.
Малолітній ОСОБА_4 почав часто прокидатися вночі, сильно плакати, кричати, пояснюючи, що йому мариться привид матері, який хоче його вбити.
12 червня 2021 року малолітнього ОСОБА_4 оглянув дитячий лікар-психолог медичного центру "Дитина", який встановив діагноз астено-невротичного синдрому та нічних страхів у дитини і рекомендував пройти з дитиною відповідний консультаційний курс у психолога. Аналогічну консультацію він отримав 16 червня 2021 року у дитячого психолога у клініці "Моя сім`я".
Зважаючи на вказані рекомендації лікарів-психологів, він звернувся до психолога ОСОБА_5, яка на підставі проведених психолого-діагностичних консультацій з дитиною склала та надала інформаційну довідку. У вказаній довідці зазначено, що ОСОБА_4 став жертвою фізичного і емоційного насильства згідно із Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". Перебування дитини у нестабільній сімейній ситуації, а саме: зустрічі з біологічною матір`ю, що супроводжуються інтенсивними емоційно негативними переживаннями, дестабілізують психіку дитини, негативно впливають на психоемоційний стан дитини, спричиняють психологічні стреси і травми.
Психолог рекомендувала спілкування з біологічною матір`ю припинити до покращення емоційного стану дитини і надалі здійснювати виключно за бажанням дитини і виключно в присутності батька.
26 листопада 2021 року ОСОБА_2, яка протягом тривалого часу не з`являлася на побачення з дитиною, вирішила з`явитись на таку зустріч. Водночас син ОСОБА_3 відмовився від зустрічі та спілкуватися з нею, пояснюючи це тим, що він її боїться.
10 грудня 2021 року малолітній ОСОБА_4 у присутності співробітників Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, відмовився спілкуватися з матір`ю та вмовляв його більше не приводити на зустрічі.
Посилаючись на наведене, заявник просив обмежити ОСОБА_2 на шість місяців у спілкуванні з їх малолітнім сином ОСОБА_6 .
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 23 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що ОСОБА_1 не надав беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_2 стосовно малолітнього ОСОБА_4 фізичного та психологічного насильства.
ОСОБА_1 не довів наявності обґрунтованих ризиків настання тяжких наслідків для малолітнього ОСОБА_4 у зв`язку з відмовою суду у видачі обмежувального припису.
Крім того, у провадженні різних судів на вирішенні перебувають кілька спорів між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, предметом доказування в яких є, серед іншого, виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2, зокрема:
справа №355/1580/19 (у провадженні Березанського міського суду Київської області), в якій об`єднані позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком; ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення матері батьківських прав стосовно сина ОСОБА_6 ; ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір`ю; ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батька батьківських прав відносно сина ОСОБА_6 ;
справа № 761/45558/21 (у провадженні Шевченківського районного суду міста Києва) за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2, третя особа: Солом`янський районний у м. Києві центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді про скасування розпорядження від 24 березня 2021 року № 204 "Про визначення способів участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною";
справа № 320/17280/21 (у провадженні Київського окружного адміністративного суду) за позовом ОСОБА_1 до Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, Виконавчого органу Київської міської ради, Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2, Солом`янський районний у м. Києві центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, про зобов`язання Служби у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації скласти стосовно ОСОБА_2 протокол про вчинення адміністративного правопорушення у зв`язку з невиконанням розпорядження від 24 березня 2021 року № 204 "Про визначення способів участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною".
Встановлення певних фактів у цій справі (вчинення насильства стосовно дитини) мало б преюдиційне значення для вирішення спорів в межах інших проваджень між тими ж сторонами, а отже, задоволення заяви за вказаних обставин не спрямоване на захист прав дитини.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У січні 2023 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відмовляючи у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису, суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, не встановили, яким формам домашнього насильства піддався малолітній ОСОБА_4, а також наявність ризиків продовження домашнього насильства у майбутньому.
Помилковим є висновок судів обох інстанцій про те, що він не надав беззаперечних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства стосовно малолітнього ОСОБА_4, оскільки на підтвердження вказаних обставин він надав медичні довідки, висновок психолога, а також відеозаписи, які суди проігнорували.
Крім того суд апеляційної інстанції не надав відповідної оцінки скаргам заявника щодо відсутності у матеріалах справи оригіналу його заяви про видачу обмежувального припису. Зазначене, на його переконання, є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 524/992/20, від 11 лютого 2021 року у справі № 335/5477/20, від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19, від 19 травня 2020 року у справі № 404/5203/19, від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 990/55/22; недослідження зібраних у справі доказів, зокрема, медичних довідок, висновків психолога та відеозаписів, якими підтверджується психологічні (емоційні) страждання дитини.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року відкрито касаційнепровадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 17 вересня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, мають спільну дитину - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 06 червня 2019 року шлюб між сторонами розірвано. Місце проживання дитини визначено разом з батьком ОСОБА_1 .
Надалі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник спір щодо способів участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною, у зв`язку з чим мати зверталася до органу опіки та піклування - Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про встановлення регламенту побачень.
Розпорядженням Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації від 24 березня 2021 року № 204 "Про визначення способів участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною" визначено способи участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме, кожного другого та четвертого тижня місяця у п`ятницю з 15:00 год до 18:00 год, у суботу та неділю з 11:00 год до 18:00 год.
Листом від 12 квітня 2021 року Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації повідомила ОСОБА_1 про те, розглянувши питання про визначення способів участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_4 комісія з питань захисту прав дитини при Солом`янській районній в м. Києві державній адміністрації урахувала, що малолітній ОСОБА_4 не пам`ятає матір і йому необхідний певний час для встановлення довірливих відносин, налагодження позитивного контакту з нею та рекомендувала проведення перших п`яти зустрічей матері з сином у присутності психолога кожної п`ятниці місяця з 10:00 год до 12:00 год.
28 травня 2021 року відбулася перша і єдина зустріч ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_4 у межах визначеного регламенту побачень.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (далі - Закон). Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.