Постанова
Іменем України
25 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 305/1707/18
провадження № 61-6132св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідачка (позивачка за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Виконавчого комітету Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Ємчук Лідія Вікторівна, на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 02 серпня 2019 року у складі судді Бліщ О. Б. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 березня 2023 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Мацунича М. В., Фазикош Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дітей.
На обґрунтування позову посилався на те, що він з ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі, у якому народились двоє дітей: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Поведінка ОСОБА_2 є неприпустимою у вихованні дітей, оскільки вона не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти.
У житловому будинку, де проживає ОСОБА_2 з дітьми, за його відсутності вона влаштовує вечірки із вживанням алкоголю в компанії чужих чоловіків. Така непристойна поведінка матері проходить на очах малолітніх дітей. У випадку, коли діти роблять зауваження матері, вона вдається до їх побиття.
Вважав, що ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя, ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей.
Крім того, у слідчому відділі Рахівського відділення поліції Тячівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області знаходяться два кримінальних провадження, порушені за фактом спричинення ОСОБА_2 умисних тілесних ушкоджень сину ОСОБА_3 та дочці ОСОБА_4, передбачені статтею 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Факти вчинення ОСОБА_2 побиття та знущання засвідчуються показаннями свідків, зокрема, він та його батьки неодноразово здійснювали виклики на "гарячу лінію" 102 Національної поліції і повідомляли про неприпустиму та аморальну поведінку ОСОБА_2 щодо дітей.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив:
позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
визначити місце проживання дітей разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 .
У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав.
На обґрунтування позову посилалася на те, що у неї з ОСОБА_1 спільне життя не складається, оскільки вони мають різні погляди на сімейне життя. Від початку спільного проживання ОСОБА_1 неодноразово вчиняв щодо неї протиправні насильницькі дії, які виражалися у погрозах, нанесенні їй тілесних ушкоджень, навіть при дітях, постійному пред`явленні необґрунтованих претензій, приниженні її у колі родичів та знайомих.
Також ОСОБА_1 покинув сім`ю і виїхав до Російської Федерації, не думаючи про те, що залишив сім`ю вдома. Він усунувся від виконання обов`язків одягати дітей, годувати та забезпечувати для них тепло та інший необхідний комплексний комфорт життя. Діти від народження проживають з нею та перебувають на її утриманні.
Через те, що подальше проживання з ОСОБА_1 стало нестерпним, вона 12 червня 2018 року звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу. Як тільки ОСОБА_1 довідався про її наміри розлучитися, він почав забирати дітей зі шкільних занять, відвозити їх в будь-який час доби до своїх батьків, порушив дітям режим відпочинку, налаштовує дітей проти рідної матері та робить недоречні намовляння, щоб діти не поважали і не любили свою матір, її батьків та родичів.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просила позбавити ОСОБА_1 батьківських прав.
Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2018 року зустрічний позов об`єднано з первісним позовом в одне провадження на підставі статті 193 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 02 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено місце проживання малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 разом з батьком ОСОБА_1, який має місце проживання та реєстрації, стабільний дохід, найбільше відповідатиме інтересам дітей, де з урахуванням взаємовідносин сторін створено всі необхідні умови для їх належного розвитку, забезпечення всіх їх потреб та з огляду на бажання дітей проживати разом з батьком.
Позовні вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, оскільки позивачем за первісним позовом не надано доказів винної поведінки ОСОБА_2 та свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.
Також позивачем за зустрічним позовом не надано будь-яких переконливих доказів винної поведінки ОСОБА_1 та його свідомого ухилення від виконання ним батьківських обов`язків.
Постановою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що дитина має право бути почутою судом при вирішенні питання про її місце проживання, проте згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо вона не відповідає та не захищає права та інтереси дитини.
Вирішуючи спір, суд має надавати першочергове значення найкращим інтересам дитини та створенню умов для її духовного та фізичного розвитку, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Визначивши місце проживання дітей із батьком, суди не врахували факт проживання дітей з матір`ю з їх народження, факт здійснення матір`ю виховання і розвитку дітей, турботи і догляду за ними, у той час, як батько в силу особливостей своєї роботи перебував тривалий час за кордоном, суд не дав оцінку тій обставині, що батько дітей працює в Товаристві "ONRC" у Румунії, тож нез`ясованим є питання про те, з ким будуть проживати малолітні діти на час відсутності батька в Україні.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 13 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Рахівського районного суду від 02 серпня 2019 року в частині задоволення вимог позову ОСОБА_1 залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з жовтня 2018 року діти сторін ОСОБА_5 та ОСОБА_6 безперервно проживають з батьком і мають чітку, послідовну та усвідомлену позицію про подальше проживання саме з ним, у дітей сформувався і зміцнів стійкий зв`язок з цим середовищем проживання та з цим сімейним колом (батько, дідусь, бабуся), батько дітей ОСОБА_1 проживає постійно в Україні, має тут постійне місце роботи та офіційний дохід.
Мати дітей ОСОБА_2 з лютого 2020 року мала постійну роботу в Україні, проте з лютого 2022 року постійно перебуває за межами України і хоча й має заяву свого батька про надання щомісячного утримання, можливість надання такого утримання цілком залежить від волі та обставин життя іншої людини, таке утримання не є заробітком матері дітей і не може вважатися її самостійним доходом у розумінні частини другої статті 161 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У квітні 2023 року ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Ємчук Л. В., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким залишити дітей проживати з матір`ю.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суди попередніх інстанцій, визнаючи проживання малолітніх дітей з батьком за адресою: АДРЕСА_1, не врахували, що згідно з паспортними даними ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 19 травня 2000 року та те, що чинним законодавством передбачено визначення судом місця проживання дитини з одним із батьків, а не визначення місця проживання дитини із зазначенням конкретного місця проживання (адреси) батьків, оскільки особа має право змінювати постійне місце проживання на свій розсуд.
Суди при вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини з урахуванням обставин справи мають право розглянути питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим з батьків чи застосування спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини у помешканні кожного із батьків за відповідним графіком.
Із народження до жовтня 2018 року діти проживали разом з матір`ю. Проте у жовтні 2018 року батько самовільно змінив місце проживання дітей за адресою проживання своїх батьків без відома та згоди матері, з того часу доступу в матері до дітей не має. Суди безпідставно дійшли висновку, що перебування дітей з батьком є для них звичним середовищем.
Судом першої інстанції прийнята та розглянута заява позивача за первісним позовом від 17 жовтня 2018 року про збільшення позовних вимог у незаконний спосіб, оскільки квитанція про сплату судового збору датована 18 жовтня 2018 року, тобто після звернення до суду з такою заявою, а ухвала про залишення такої заяви без руху судом не постановлялася. Отже, вказані квитанції прийняті судом у позапроцесуальний спосіб.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині визначення місця проживання дітей, тому в іншій частині не є предметом перегляду в касаційному порядку (стаття 400 ЦПК України).
У червні 2023 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Йосипчук О. В., у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що під час нового розгляду справи судом апеляційної інстанції враховано вказівки Верховного Суду, а також отримано нові документи та матеріали.
На час прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови, ОСОБА_5 виповнилося чотирнадцять років, а тому відповідно до вимог частини четвертої статті 160 СК України, він вже може сам визначатися з ким з батьків він буде проживати. Неповнолітній ОСОБА_6 на вказаний час виповнилося дванадцять років.
Діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заявляли, що бажають проживати виключно з батьком і не бажають проживати з матір`ю.
На час прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови діти майже чотири з половиною роки проживали разом з батьком без матері і мають чітку, послідовну та усвідомлену позицію про подальше проживання саме з ним, у дітей сформувався і зміцнів стійкий зв`язок із цим середовищем проживанням та з цим сімейним колом (батько, дідусь, бабуся).
Суд апеляційної інстанції правильно зауважив, що за відсутності для того певних виняткових обставин, яких у цій справі немає, діти (брат і сестра) не повинні розлучатися, а син сторін твердо бажає проживати з батьком і може обрати місце проживання самостійно.
Той факт, що діти проживали з матір`ю зі свого народження і до жовтня 2018 року, мати займалася їхнім вихованням, розвитком та піклуванням, не може бути, з врахуванням усіх обставин у цій справі, підставою для відмови у визначенні місця проживання дітей з батьком.
Крім того, діти зі свого народження і до жовтня 2018 року проживали не лише з матір`ю, як про це стверджує відповідачка. Діти проживали у цей період також разом із батьком в будинку, належному обом сторонам, який також займався їхнім вихованням, розвитком, піклуванням та утриманням, а з жовтня 2018 року і на цей час діти проживають з батьком, без матері.
З лютого 2022 року відповідачка проживає за кордоном куди виїхала не вимушено, а добровільно. Незважаючи на наявність спору щодо визначення місця проживання дітей, вказуючи суду про своє бажання бути з ними поруч, ОСОБА_2 виїжджаючи за кордон поставила вище власні інтереси, а ніж інтереси дітей.
Щодо посилань відповідачки на визначення судом першої інстанції місця проживання дітей з батьком за конкретною адресою, то в цьому випадку це не є порушенням чинного законодавства, оскільки судом прийнято таке рішення виходячи із позовних вимог, які були заявлені позивачем за первісним позовом, тим самим не порушуючи його прав.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2023 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Ємчук Л. В., на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення огляду на таке.
Встановлені судами обставини
20 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 зареєстровано шлюб.
У шлюбі у сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до характеристики, виданої класним керівником ОСОБА_8 щодо учня 4Б класу ОСОБА_5, учень навчається у вказаному класі з першого класу. Дитина комунікабельна, із задоволенням відвідує школу, легко вступає в контакт, правильно сприймає ситуацію, швидко адаптувався в учнівський колектив. Навчається непогано, але не в повну міру своїх можливостей, оскільки на дитину впливає те, що вона виховується в проблемній родині. На уроках активний, відповідальний, але домашні завдання виконує не завжди. Велику роль і авторитет має для дитини батько. Він активно цікавиться і займається вихованням сина, стежить за побутовими умовами, харчуванням, одягом. Батько регулярно відвідує батьківські збори, бере активну участь в житті класу і школи.
Відповідно до характеристики, виданої вчителем ОСОБА_9 щодо учня 4Б класу ОСОБА_5 від 16 липня 2018 року, мати ОСОБА_2 доглядає за дітьми, надає допомогу в навчанні ОСОБА_3, цікавиться життям сина в школі. Син завжди одягнений, нагодований. Мама протягом навчального року старалась співпрацювати з вчителями, регулярно відвідує батьківські збори, бере активну участь в житті класу і школи.
Аналогічну за змістом характеристику вчителем ОСОБА_9 видано і на ученицю 2А класу ОСОБА_6 .
Згідно з довідками від 26 вересня 2018 року № 12-11/29, № 12-11/30, виданими дирекцією Середньоводянської загальноосвітньої школи ІІІІ ступенів, батько учнів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться успіхами та досягненнями дітей.
Відповідно до довідки від 19 липня 2018 року № 01-11/477, виданої службою у справах дітей Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, на адресу служби у справах дітей надійшло звернення від 02 липня 2018 року від громадянина ОСОБА_1 щодо здійснення фізичного насильства над малолітніми дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_5 його невісткою ОСОБА_2 .
Працівники служби у справах дітей спільно з фахівцем соціальної роботи районного центру соціальних служб сім`ї, дітей та молоді здійснено обстеження умов проживання за адресою: