ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 922/2417/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" (далі - ТОВ "Овіс Трейд", позивач) - не з`явився,
відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Групп Нафта" (далі - ТОВ "Прайм Групп Нафта", відповідач, скаржник) - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Прайм Групп Нафта"
на рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2023 (суддя - Аюпова Р.М.),
постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 (головуючий - суддя Здоровко Л.М., судді: Бородіна Л.І., Лакіза В.В.)
та додаткову постанову Східного апеляційногог господарського суду від 16.08.2023 (головуючий - суддя Здоровко Л.М., судді: Лакіза В.В., Плахов О.В.)
у справі № 922/2417/22
за позовом ТОВ "Прайм Групп Нафта"
до ТОВ "Прайм Групп Нафта"
про стягнення 1 409 544, 78 грн.
ВСТУП
Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення основної суми заборгованості та нарахованих штрафних санкцій (пені та штрафу), 3 % річних та інфляційних втрат за неналежне виконанням умов договору купівлі-продажу (поставки) у частині своєчасної та повної оплати за постановлений товар.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ТОВ "Овіс Трейд" звернулося до суду з позовом до ТОВ "Прайм Групп Нафта" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу (поставки) у розмірі 1 409 544, 78 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення умов укладеного між сторонами договору не здійснив своєчасної та повної оплати за поставлене позивачем паливо, чим допустив прострочення зобов`язання. Тому позивач у відповідності до умов договору та приписів чинного законодавства нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.04.2023, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.08.2023, у справі №922/2417/22 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Прайм Групп Нафта" на користь ТОВ "Овіс Трейд" заборгованість за договором поставки у розмірі 1 409 544, 78 грн, судовий збір у розмірі 21 143, 17 грн та витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката, у розмірі 122 000, 00 грн.
2.2. Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 у справі №922/2417/22 стягнуто з ТОВ "Прайм Групп Нафта" на користь ТОВ "Овіс Трейд" 24 000, 00 грн витрат на оплату правничої допомоги адвоката в суді апеляційної інстанції.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями Господарського суду Харківської області від 27.04.2023, постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.08.2023, а також із ухваленими додатковими судовими рішеннями про стягнення судових витрат, ТОВ "Прайм Групп Нафта" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати повністю рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 у справі №922/2417/22 як такі, що ухвалені із порушенням норм права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та за результатами розгляду скарги ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі. Судові витрати розподілити згідно до положень діючого законодавства. В касаційній скарзі (уточненій) скаржник, не погоджуючись також із зазначеними вище судовими рішеннями, просив Суд скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 у справі №922/2417/22 та розподілити судові витрати.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи осіб, які подали касаційні скарги
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ТОВ "Прайм Групп Нафта" із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права - статті 76, 77 ГПК України, без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування положень даних статей, викладеного у постанові від 29.06.2021 у справі №910/23097/17 щодо оцінки доказів.
4.2. В описовій частині касаційної скарги (уточненої) скаржник також зазначає, зокрема, про те, що не згодний з додатковими рішеннями про стягнення судових витрат, які є похідними від рішення, що є предметом оскарження у цій скарзі.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. ТОВ "Овіс Трейд" 21.09.2023 через "Електронний суд" подало до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без розгляду, а оскаржувані судові рішення без змін.
5.1.1. Крім того, ТОВ "Овіс Трейд" просило Суд стягнути з ТОВ "Прайм Групп Нафта" судові витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 34 000 грн. До відзиву на касаційну скаргу додані наступні документи: доказ направлення відзиву на касаційну скаргу відповідачу; деталізація наданих послуг від 20.09.2023; акт прийому-передачі наданих послуг від 20.09.2023; рахунок від 20.09.2023.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Між ТОВ "Овіс Трейд" (постачальник) та ТОВ "Прайм Групп Нафта" (покупець) укладено договір поставки від 06.09.2021 №858 (далі - Договір), згідно з умовами якого позивачем поставлявся відповідачу бензин автомобільний (товар).
6.1.1. У відповідності до пункту 2.5 Договору, факт поставки (передачі у власність) кожної партії товару, в рамках цього Договору, може підтверджуватися або актами приймання-передачі товару або видатковими накладними на переданий товар, підписаними уповноваженими представниками обох сторін. Датою поставки (передачі у власність) партії товару, вважається дата, що вказана у видатковій накладній або в акті приймання-передачі товару. Продавець не несе відповідальність за пошкодження чи втрату партії товару з моменту поставки (передачі) її покупцеві, відповідно до умов цього Договору.
6.1.2. Згідно з пунктом 2.7 Договору, право власності на товар (партію товару) виникає у покупця з моменту його передачі (поставки) та оформлення податкової накладної (акту приймання-передачі), в порядку, передбаченому пунктом 2.5. Договору.
6.1.3. Згідно з пунктом 3.3 Договору партія товару, що була поставлена продавцем покупцю без часткової або повної передплати, підлягає повній та остаточній оплаті в термін, що не перевищує 2-х (двох) календарних днів від дати поставки, вказаній у видатковій накладній.
6.1.4. Пунктом 4.4 Договору сторони узгодили, що покупець повинен повністю розрахуватися (провести повну оплату) з продавцем за передані товари.
6.1.5. Згідно з пунктом 5.2 Договору за несвоєчасну оплату покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу, а у разі прострочення оплати більше ніж на 10 (десять) календарних днів винна сторона зобов`язана сплатити іншій стороні штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.
6.1.6. Договір набирає чинності з дати його укладання (підписання) сторонами та діє до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов`язань за договором (пункт 7.1 Договору).
6.2. Видаткові накладні надані відповідачу при постачанні товару, а також відповідно до умов пункту 8.2 Договору направлені відповідачу в електронному вигляді за допомогою сервісу MEDOC.
6.3. Поставку товару здійснено без попередньої оплати за домовленістю сторін.
6.4. Відповідно до наданих роздруківок податкових накладних, відповідач отримав від позивача податкові накладні по оспорюваних поставках та встановив податковий кредит на суму цих поставок.
6.5. Відповідно до наданих видаткових накладних:
- від 15.02.2022 № 2091 на суму 319 410, 00 грн;
- від 15.02.2022 № 2092 на суму 310 300, 00 грн;
- від 15.02.2022 № 2094 на суму 310 850, 00 грн, відповідач (покупець) отримав від позивача товар (бензин автомобільний Shebel-А-92-Євро5-Е0 та бензин автомобільний Shebel-А-95-Євро5-Е0) на загальну суму 940 560, 00 грн.
6.6. Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, ухвалюючи судове рішення, виходив з такого:
- поставка товару підтверджується договором, видатковими накладними, податковими та акцизними накладними. Відповідачем протилежного не доведено, інших пояснень та доказів, в обґрунтування заперечень, відповідачем до суду надано не було;
- відповідач зареєстровав податкові накладні та акцизні накладні (що ним підтверджується), що свідчить про прийняття товару згідно з видатковими документами;
- відповідач, як розпорядник акцизних складів, виконав вимоги статті 231 ПК України та зареєстрував другий примірник акцизної накладної в ЄРАН, про це свідчать наявні в матеріалах справи акцизні накладні з квитанцією за електронним підписом директора відповідача;
- відповідач, зареєструвавши належним чином другі примірники акцизних накладних (в які корегування не вносив), підтвердив отримання пального на свої акцизні склади;
- обсяги пального, які були передані зі складу позивача співпадають з обсягами отриманими відповідачем на його акцизні склади і ця інформація відповідає даним системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового;
- всупереч вимогам Договору, свої зобов`язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар відповідач не виконав та не надав суду доказів на підтвердження оплати суми боргу, відтак відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати товару за Договором;
- враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивач правомірно нарахував відповідачеві пеню та штраф 10% від суми простроченого зобов`язання. Контррозрахунку суми штрафних санкцій відповідачем до суду надано не було;
- позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих згідно з частиною другою статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання, підлягають задоволенню, як правомірні та обґрунтовані. Здійснений позивачем розрахунок перевірено судом, контррозрахунку відповідачем не надано;
- отже, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем, тому підлягають задоволенню у повному обсязі;
- з огляду на наведені положення процесуального законодавства та надані заявником докази в обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу, враховуючи не заперечення щодо заявлених витрат адвоката відповідачем, суд вважає, що надані ТОВ "Овіс Трейд" докази в обґрунтування понесених витрат на правову допомогу, свідчать про доведеність заявлених до відшкодування та реально понесених витрат на правову допомогу, у зв`язку з чим, зазначена сума підлягає задоволенню та відшкодуванню за рахунок відповідача.
6.7. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи додаткову постанову у справі, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини справи, дійшов висновку, що відповідно до положень статей 123, 126, 129 ГПК України, за рахунок відповідача мають бути відшкодовані витрати позивача на професійну допомогу в частині надання адвокатом таких послуг, як складання відзиву на апеляційну скаргу (6 годин) та участь в судовому засіданні (1 година), які підтверджені матеріалами справи, а також узгоджений позивачем та адвокатом "гонорар успіху", що в цілому складають 24 000, 00 грн.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань
7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2023 у справі №922/2417/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Малашенкова Т.М., судді: Булгакова І.В., Колос І. Б.
7.2. Ухвалою Верховного Суду від 06.09.2023 відкрито касаційне провадження у справі №922/2417/22 за касаційною скаргою ТОВ "Прайм Групп Нафта" на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7.5. Предметом касаційного оскарження, ураховуючи зміст касаційної скарги та касаційної скарги уточненої, з огляду на описову її частини, мотиви та резолютивні частини у їх сукупності, скерованості, ураховуючи принципи господарського судочинства, в тому числі частину другу статті 2 ГПК України (суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі), є рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2023, постанова Східного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 та додаткова постанова Східного апеляційного господарського суду від 16.08.2023. При цьому, Суд приймає до уваги і розуміння позивача щодо предмету касаційного оскарження, наведені у відзиві на касаційну скаргу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. З огляду на наведене у Розділі 4 цієї Постанови, Верховний Суд відзначає таке.
8.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.5 Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.6. ТОВ "Прайм Групп Нафта", посилаючись, зокрема на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано висновку щодо застосування норми права (статей 76, 77 ГПК України) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/23097/17.
8.7. Так, касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.8. Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.9. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.10. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.10.1. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
8.10.2. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.10.3. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
8.11. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.12. Так, у справі №910/23097/17 (на яку вказує скаржник) ГУ ДФС звернулося до суду в межах провадження про банкрутство із заявою про визнання недійсним договору поставки, укладеного між відповідачами, та застосування наслідків недійсності правочину.
8.12.1. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі №910/23097/17, розглядаючи доводи скаржника (ГУ ДПС) щодо можливості підтвердження факту вчинення правочину складеними та зареєстрованими податковими накладними, відзначила таке:
" 4.21. За загальним правилом, недодержання письмової форми договору (відсутність єдиного документа тощо) не свідчить про недійсність чи неукладеність правочину. Загальним наслідком недодержання вимоги закону про письмову форму правочину є обмеження доказів, які допускається наводити в разі заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин. Допустимими є письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису та інші докази. Недопустимими є свідчення свідків.
4.22. Отже, такі ж докази є допустимими й у випадку спору про недійсність правочину, щодо якого не додержано письмову форму (або текст документа не надано сторонами). Ураховуючи, що при фіктивному правочині майно не переміщається, а кошти не передаються, для вирішення питання про те, чи було укладено правочин, слід у повному обсязі дослідити всі докази, які відображають волю сторін, пов`язану з правочином.
4.23. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано положеннями ПК України.
4.24. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
4.25. Згідно з пунктом 201.1 статті 201, пунктом 187.1 статті 187 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
4.26. Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
4.27. Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
4.28. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
4.29. Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
4.30. Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
4.31. Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
4.32. За частинами першою та другою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
4.33. Законодавчо встановлені вимоги до доказів у господарському судочинстві визначають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 76, 77 ГПК України).