ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 400/1664/21
адміністративне провадження № К/990/19167/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Ханової Р.Ф., Пасічник С.С.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 (суддя Малих О.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2023 (судді: Шевчук О.А. (головуючий), Бойко А.В., Федусик А.Г.) у справі №400/1664/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївбудцентр" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївбудцентр" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач, контролюючий орган), з урахуванням уточнень позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 08.02.2021 № 00006970703, № 00006980703 та від 02.04.2021 №278114290703.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки про відмову Товариства від надання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку ґрунтуються на не встановленні дійсних обставин із помилковим застосуванням норм Податкового кодексу України.
Відповідачем порушено порядок проведення перевірки, зокрема, позивач не був повідомлений про призначення та проведення перевірки, позбавлений можливості взяти в ній участь та не мав можливості надати первинні документи на підтвердження правомірності формування податкового кредиту, що призводить до недійсності всіх результатів перевірки. Безпідставні висновки відповідача про ненадання позивачем документів під час перевірки та їх відсутність у позивача фактично і стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
Позивач вказує, що норми податкового законодавства не порушував, в нього наявна вся первинна документація, документи бухгалтерського обліку (регістри) відповідають вимогам встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та фактично підтверджують його господарську діяльність та правомірність формування податкового кредиту .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2021, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2023, позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.
4. Рішення судів вмотивовано порушенням контролюючим органом порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, передбаченого пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, а саме проведення перевірки без належного сповіщення позивача про її проведення. Також суди вказали, що недодержання вимог пунктів 78.1, 78.4 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Крім того, враховуючи наявність первинних документів, які були надані позивачем до суду та досліджені, та які підтверджують проведення господарської операцій між позивачем та його контрагентами, а також, враховуючи те, що відповідні документи були також надані і контролюючому органу (разом з запереченнями на акт перевірки), суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, прийняті без урахування усіх обставин, а відповідно такі підлягають скасуванню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2021, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2023 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.
6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 30.12.2020 по 06.01.2021 фахівцями контролюючого органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ"Миколаївбудцентр" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість.
Результати перевірки оформлено актом № 15.01.2021 № 148/14-29-07-03/40984166, за висновками якого встановлено порушення позивачем норм законодавства, а саме:
- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) за жовтень 2020 року на суму 6606867,00 грн;
- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов`язань за жовтень 2020 року на суму ПДВ 6564187,00 грн;
- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення з ПДВ за жовтень 2020 року на загальну суму 4891061,00 грн;
- п. 20.1. ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: не зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму ПДВ 11101739,00 грн.
За висновками акту перевірки позивачем допущено порушення вищезазначених норм права внаслідок не надання до перевірки первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, які підтверджують показники, відображені Товариством у податковій звітності з ПДВ, а тому з урахуванням вимог п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України вважається, що такі документи у платника податків відсутні на час складення відповідної податкової звітності.
Позивачем подано заперечення до акту перевірки № 28/01 від 28.01.2021. Заперечення позивача контролюючим органом до уваги не прийнято.
08.02.2021 відповідачем, на підставі акту перевірки та вказаних висновків прийнято податкові-повідомлення рішення:
- № 00006960703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ за податковими зобов`язаннями на суму 6606867,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1651716,75 грн;
- № 00006970703, яким позивачу зменшено суму податкового зобов`язання з ПДВ на суму 6564187,00 грн.;
- № 00006980703, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення ПДВ на суму 4891061,00 грн.
Позивач не погоджується з рішеннями контролюючого органу та оскаржив їх у судовому порядку.
Одночасно з цим, вже після відкриття провадження у справі, позивачем до Державної податкової служби України було подано скаргу (вх. № 7167/6/99-00-06-01-01-06 від 30.03.2021) на податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС від 08.02.2021 № 00006960703, № 00006970703, № 00006980703.
Рішенням Державної податкової служби України від 30.03.2021 № 7167/6/99-00-06-01-01-06 скаргу позивача задоволено частково, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 08.02.2021 № 00006960703 в частині 991030,05 грн застосованих штрафних санкцій, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення від 08.02.2021 № 00006980703, № 00006970703 залишено без змін.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 08.02.2021 № 00006960703 вважається відкликаним.
02.04.2021 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 278114290703, яким позивачу збільшено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 6606867,00 грн та застосовано штрафні(фінансові) санкції у розмірі 660686,70 грн.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. Підставою касаційного оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суди не врахували відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23.10.2020 у справі №816/2932/15, від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 11.12.2019 у справі №813/3211/16, від 29.05.2020 у справі № 826/27811/15, що свідчить про неправильне застосування пунктів 44.1 та 44.6 статті 44 Податкового кодексу України.
Зокрема, відповідач вказує, що всупереч висновкам Верховного Суду у вказаних справах судами не враховано, що позивачем під час перевірки не було надано первинних документів, які підтверджують задекларовані позивачем показники податкової звітності, а тому вважається, що такі документи були відсутні на момент складення звітності, не надано такі позивачем і в строки визначені пунктом 44.7 статті 44 та пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України. При цьому суди першої та апеляційної інстанції розглянули справу на підставі документів, які під час проведення перевірки до контролюючого органу не надавались та з огляду на приписи пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, вважаються відсутніми у платника податків.
9. Товариство не скористалося своїм правом та не подало відзив на касаційну скаргу відповідаача, що не перешкоджає її подальшому розгляду.
ПОЗИЦІЯ СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій
10. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
Однією з підстав позову щодо протиправності спірних податкових повідомлень - рішень становлять обставини стосовно порядку проведення податкової перевірки Товариства. На думку позивача, той факт, що Товариство не було повідомлено про призначення та проведення позапланової невиїзної перевірки, що позбавило можливості взяти в ній участь та не мало можливості надати первинні документи на підтвердження правомірності формування податкового кредиту, свідчить про протиправність проведення перевірки, а тому прийняті за її результатами акти індивідуальної дії підлягають скасуванню.
У постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Отже доводи щодо невиконання вимог норм Податкового кодексу України щодо процедури призначення та проведення перевірки, як підстави позову, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.
Згідно приписів підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75).
Відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.