ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 320/2520/20
адміністративне провадження № К/990/33439/22, К/990/36361/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 320/2520/20
за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень та вимоги про сплату боргу,
за касаційними скаргами Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду (суддя Басай О. В.) від 15 червня 2022 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Сорочко Є. О., Коротких А. Ю., Федотов І. В.) від 01 листопада 2022 року та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Сорочко Є. О., Коротких А. Ю., Федотов І. В.) від 22 листопада 2022 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2020 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати:
- повідомлення-рішення від 07 жовтня 2019 року № 002353304, № 0002403304, № 0002393304, № 0002383304;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 жовтня 2019 року № 0002373304;
- рішення від 07 жовтня 2019 року № 0002363304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення про застосування штрафних санкцій є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивач не порушував вимог податкового законодавства, на які вказує податковий орган, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які засвідчують належне виконання ним вимог податкового законодавства України.
Позивач вважає, що оскаржувані акти індивідуальної дії, прийнятті відповідачем за результатами перевірки, проведеної з порушенням вимог статей 75, 77, 81 Податкового кодексу України (далі - ПК України), є самостійною підставою для скасування таких актів. Також позивач наголошує, що висновки відповідача сформовані на підставі власних припущень перевіряючих, без дослідження бухгалтерських документів та виписок з банківських рахунків.
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року, позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 07 жовтня 2019 року № 002353304, № 0002403304, № 0002393304, № 0002383304.
Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 жовтня 2019 року № 0002373304.
Визнано протиправним та скасовано рішення від 07 жовтня 2019 року № 0002363304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Стягнуто на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області судовий збір у розмірі 10 510 грн.
Стягнуто на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17 000 грн.
4. 07 листопада 2022 року представником позивача подано до Шостого апеляційного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення, у якій він просить стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. Вказана заява мотивована тим, що при ухваленні постанови судом апеляційної інстанції не було вирішене питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
5. Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року заяву про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області понесені у суді апеляційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн.
6. Не погоджуючись з вказаними судовими рішення судів першої та апеляційної інстанцій, 29 листопада та 22 грудня 2022 року Головне управління ДПС у Київській області звернулося до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просило скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ФОП ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог та стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу.
7. Ухвалами Верховного Суду від 12 та 29 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами Головного управління ДПС у Київській області, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
8. 02 січня 2023 року до Верховного Суду від ФОП ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року залишити без змін.
9. Також 13 січня 2023 року до Верховного Суду від ФОП ОСОБА_1 надійшов відзив на іншу касаційну скаргу, в якому останній просить касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року залишити без змін.
10. 06 червня 2023 року до Верховного Суду від ФОП ОСОБА_1 надійшла заява про стягнення з Головного управління ДПС у Київській області судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 10 000 грн.
11. 15 червня 2023 року до Верховного Суду від Головного управління ДПС у Київській області надійшли письмові заперечення щодо судових витрат.
12. Ухвалою Верховного Суду касаційні скарги Головного управління ДПС у Київській області об`єднано в одне провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 27 січня 2004 року зареєстрований фізичною особою-підприємцем та є платником податку на додану вартість з 12 лютого 2004 року.
14. Наказом Головного управління ДФС у Київській області від 02 серпня 2019 року № 1607 на підставі пункту 77.1 статті 77 ПК України, пункту 2 частини першої статті 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", відповідно до затвердженого ДФС України плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік, було наказано провести документальну планову виїзну перевірку позивача, тривалістю 10 календарних днів, за період діяльності з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року з метою перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
15. На підставі вказаного наказу, Головним управлінням ДФС у Київській області було оформлено повідомлення від 02 серпня 2019 року № 388/10-36-13-03 про початок проведення з 13 серпня 2019 року документальної планової виїзної перевірки позивача.
16. Наказом Головного управління ДФС у Київській області від 27 серпня 2019 року № 1742, на підставі абзацу 2 пункту 82.1 статті 82 ПК України, строк проведення перевірки позивача було продовжено з 28 серпня 2019 року на 5 робочих днів.
17. За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області складено акт від 10 вересня 2019 року № 54/10-36-33-04/ НОМЕР_1, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а саме:
- пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2 статті 177 ПК України, в частині заниження суми чистого доходу з період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року на загальну суму 2 361 815,25 грн без ПДВ, в т.ч. за 2017 рік в сумі 22 243,08 грн без ПДВ та за 2018 рік в сумі 2 339 572,17 грн без ПДВ, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 425 126,74 грн, в т.ч. за 2017 рік в сумі 4 003,75 грн та 2018 рік в сумі 421 122,99 грн;
- пункту 2 частини першої статті 7, статті 8, частини другої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в частині заниження чистого доходу з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року на загальну суму 2 361 815,25 грн, в т.ч. за 2017 рік в сумі 22 243,08 грн та за 2018 рік в сумі 2 339 572,17 грн (з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску в сумі 572 523,14 грн, в тому числі за 2017 рік - 22 243,08 грн та за 2018 рік - 550 280,06 грн), що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, з яких нараховується єдиний внесок в сумі 125 955,12 грн, в т.ч. за 2017 рік в сумі 4 893,48 грн та за 2018 рік в сумі 121 061,64 грн;
- пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.5, 198.6 статті 198 ПК України, в частині заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 352 210 грн та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду в сумі 21 241 грн;
- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, в частині заниження чистого оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року на загальну суму 2 361 815,25 грн без ПДВ, в т.ч. за 2017 рік в сумі 22 243,08 грн без ПДВ та за 2018 рік в сумі 2 339 572,17 грн без ПДВ, що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності в сумі 35 427,23 грн, в т.ч. за 2017 рік в сумі 333,65 грн та за 2018 рік в сумі 35 093,58 грн.
18. Не погоджуючись з наведеними в акті висновками, позивач подав відповідачу заперечення.
19. Відповідачем на підставі висновків акта перевірки 07 жовтня 2019 року прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0002353304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доході фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 637 690,12 грн, у т.ч. за податковими зобов`язаннями - 425 126,74 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 212 563,38 грн;
- № 0002393304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 440 262,50 грн, у т.ч. за податковими зобов`язаннями - 352 210 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 88 052,50 грн;
- № 0002403304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується з фізичної особи за результатами річного декларування на загальну суму 53 140,85 грн, у т.ч. за податковими зобов`язаннями - 35 427,23 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 713,62 грн;
- № 0002383304, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 21 241 грн.
20. Також, відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 жовтня 2019 року № Ф-0002373304, якою визначено, що станом на 07 жовтня 2019 року заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 125 955,12 грн та, відповідно, прийнято рішення від 07 жовтня 2019 року № 0002363304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 13 084,86 грн.
21. За результатами адміністративного оскарження, рішенням про залишення скарги без розгляду від 29 листопада 2019 року № 11280/6/99-00-08-06-01 Державна податкова служба України залишила без розгляд скаргу позивача в частині оскарження вимоги від 07 жовтня 2019 року № Ф-0002373304 та рішення від 07 жовтня 2019 року № 0002363304, у зв`язку з пропущенням 10-денного строку для подання скарги. Рішенням про результати розгляду скарги від 20 грудня 2019 року № 13921/6/99-00-08-05-04 Державна податкова служба України залишила без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
22. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
23. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що відповідачем протиправно зменшено позивачу задекларовані витрати та завищено оподатковуваний дохід за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, що призвело до донарахування останньому податкових зобов`язань з податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску та військового збору.
24. Такий висновок судів попередніх інстанцій обґрунтовано тим, що первинними документами підтверджується купівля позивачем ТМЦ, їх реалізація та використання у власній господарській діяльності. Відповідачем не наведено обставин (з посиланням на досліджені під час перевірки первинні документи), за яких він дійшов висновку про наявність розбіжностей в обсягах ТМЦ зазначених позивачем та виявлених в ході перевірки.
25. На переконання судів попередніх інстанцій, твердження відповідача про наявність розбіжностей в обсягах ТМЦ зазначених позивачем та виявлених в ході перевірки спростовується також й тим, що під час перевірки відповідач не вимагав від позивача проведення інвентаризації ТМЦ, у зв`язку з виявленими розбіжностями та не складав актів нестачі ТМЦ.
26. Водночас ухвалюючи додаткову постанову про часткове задоволення заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції виходив з того, що огляду складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, та враховуючи принципи розумності і співмірності, загальна сума вартості витрат складає 12 000 грн.
При цьому апеляційний суд зауважив, що витрати адвоката за ознайомлення з апеляційною скаргою та підготовку відзиву є завищеними та такими, що не співвідносяться із характером та обсягом роботи, здійснення якої було необхідним для надання такої послуги.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ
1) Касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року
27. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
28. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
29. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували приписи пункту, 177.4, підпункту 177.5.3 пункту 177.5 статті 177, пункту 44.6 статті 44 ПК України без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 жовтня 2021 року по справі № 801/1463/17-а стосовно факту ненадання платником податків документів до перевірки, та надання їх згодом.
30. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження передбачену пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зауважує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування сукупності норм в нерозривній єдності, а саме: пункту 44.1 статті 44, підпункту 83.1.6 пункту 83.1 статті 83, підпункту 177.5.3 пункту 177.5 статті 177, пункту 177.4 статті 177, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.5, 198.6 статті 198 ПК України.
Зокрема відповідач зазначає, що відсутній висновок щодо можливості використання наданої платником податків інформації щодо обсягів залишків товарів та подальшого визначення обсягів реалізації товарів відповідно до наданої інформації фізичною особою-підприємцем, наявних первинних документів, інформаційних систем податкового органу (ЄРПН), а також щодо можливості визначення обсягу залишків, руху товарів відповідно до даних ЄРПН у зв`язку з наявністю обов`язку щодо реєстрації податкових накладних та відсутності показів платника податків щодо відсутності порушень при реєстрації податкових накладних.
31. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження передбачену пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зауважує про встановлення судами обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, а саме суди встановили обсяги реалізації товарів на підставі актів виконаних робіт, наданих послуг по ремонту та переобладнанню оприскувачів, які до перевірки надано не було.
2) Касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року
32. Головне управління ДПС у Київській області у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині вирішення питання про стягнення судових витрат, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
33. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги, зокрема:
- що в розглядуваних спірних правовідносинах включено до судових витрат на правничу допомогу таку послугу як "Ознайомлення з матеріалами справи № 320/252020 в Шостому апеляційному адміністративному суді";
- не надано оцінки обставинам пов`язаності заявлених до відшкодування витрат з розглядом судом справи, які не відповідають ознакам "неминучості";
- судом апеляційної інстанції не надано правової оцінки доводам відповідача стосовно неспівмірності розміру заявлених витрат зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання цих послуг;
- судом апеляційної інстанції не надано правової оцінки доводам відповідача щодо долученого до заяви про ухвалення додаткового рішення ордеру на надання правничої (правової) допомоги (відсутність в ньому обов`язкових реквізитів: підпису адвоката та назви органу, у якому надається правова допомога).
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
34. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
35. Відповідно до пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
36. Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
37. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункти 44.1, 44.3 статті 44 ПК України).
38. Згідно з підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
39. Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
40. В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
41. Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі Положення № 88), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.
42. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
43. Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
44. Тобто, з урахуванням вказаних положень, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
45. При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону № 996-ХІV, повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.
46. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування врегульовано положеннями статті 177 ПК України.
47. Відповідно до пункту 177.1 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
48. Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
49. Перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем встановлено пунктом 177.4 статті 177 ПК України.
50. Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема:
3) витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що створюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;
4) інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, до котрих належать: витрати на відрядження найманих працівників; та послуги зв`язку та реклами; плата за розрахунково-касове обслуговування; на оплату оренди, ремонт й експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності; на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні й інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів); вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
51. Згідно з підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.
52. Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України, в якій зазначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
53. Тобто, з урахуванням вказаних вище норм, фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування може віднести до складу витрат витрати, якщо вони документально підтверджені первинними документами; пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця; безпосередньо пов`язані з отриманням доходів; фактично сплачені; товари (послуги) фактично отримано фізичною особою-підприємцем.
54. Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
55. Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
56. Згідно з пунктом 199.1 статті 199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.