ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 1-773/2009
провадження № 51-1740 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
особи, яка подала касаційну скаргу ОСОБА_6,
представника особи,
яка подала касаційну скаргу ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_6, про скасування арешту, накладеного Відділом Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві на підставі виконавчого листа № 1-773 від 20 жовтня 2019 року Дніпровського районного суду м. Києва на виконання вироку суду від 03 липня 2009 року в частині конфіскації всього майна засудженого ОСОБА_9 .
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_6 оскаржила його в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України, у зв`язку з тим, що апеляційна скарга подана на рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На підтвердження своїх вимог ОСОБА_6 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, що, на її переконання, полягає у наступному:
- місцевий суд, відмовляючи у задоволенні клопотання її представника про скасування арешту на майно, яке було подано в порядку виконання вироку (ст. 539 КПК України), постановив рішення в порядку ст. 174 КПК України, в якості слідчого судді із використанням його повноважень, чим допустив порушення вимог статей 3, 170-174, 539 КПК України, а також порушення її права на захист, передбаченого п. 13 ч. 1 ст. 7 КПК України;
- в ухвалі суду першої інстанції зазначено, що вона не підлягає оскарженню, що суперечить вимогам КПК України та порушує її право на доступ до правосуддя, передбачене статтями 55, 64, 129 Конституції України та п. 14 ч. 1 ст. 7 КПК України;
- рішення місцевого суду було постановлено незаконним складом суду, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 539 КПК України питання, що виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом, а не слідчим суддею;
- судовий розгляд у суді першої інстанції було здійснено без фактичного проведення судового засідання, з порушенням вимог ст. 27 КПК України щодо гласності та відкритості судового провадження та його повного фіксування технічними засобами, а також порушенням положень статей 342-345, 347, 349, 363, 366, 539 КПК України, які регламентують процедуру судового розгляду, винесення судового рішення і його проголошення;
- журнал судового засідання не відповідає вимогам ст. 108 КПК України (не містить дати та часу проведення судового розгляду); в матеріалах провадженні відсутній технічний запис судового засідання від 06 грудня 2022 року;
- місцевий суд належним чином не обґрунтував своє рішення в частині того, чому розгляд клопотання про скасування арешту на майно, поданого в порядку виконання вироку, не може бути вирішено судом згідно з нормами ст. 539 КПК України;
- висновки суду першої інстанції про те, що ухвала від 06 грудня 2022 року не підлягає оскарженню, суперечать вимогам ч. 6 ст. 539 КПК України;
- посилання в рішенні суду першої інстанції на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 372/2904/17-ц та постанові від 24 квітня 2019 року в справі № 2-3392/11, є недоречними, так як, на переконання ОСОБА_6, клопотання її представника має вирішуватися в порядку ст. 539 КПК України.
Також ОСОБА_6 зазначає, що саме положення ст. 539 КПК України надають їй процесуальну можливість вирішення, на даній стадії кримінального провадження, питання про скасування арешту майна, який був накладений у виконавчому провадженні, розпочатому згідно виконавчого листа від 20 жовтня 2009 року №1-773, виданого на підставі вироку Дніпровського районного суду м. Києві від 03 липня 2009 року.
Крім того, у своїй касаційній скарзі ОСОБА_6 стверджує, що суд апеляційної інстанції, не вдаючись до аналізу правомірності розгляду клопотання про скасування арешту на майно саме суддею суду першої інстанції в якості слідчого судді, не надавши оцінки доводам її апеляційної скарги по суті, формально відмовив у відкритті апеляційного провадження, при цьому послався на положення статей 309, ч. 4 ст. 399 КПК України, що, на її думку, є неприпустимим, оскільки питання про скасування арешту на майно ставилось в порядку виконання вироку, а відповідно до положень ч. 6 ст. 539 КПК України такі судові рішення місцевого суду можуть бути оскарженні в апеляційному порядку. З огляду на зазначене ОСОБА_6 вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з тим, що апеляційна скарга подана на рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, була постановлена з істотними порушеннями вимог КПК України.
Одночасно ОСОБА_6 зауважує, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій перешкоджають кримінальному провадженню.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу ОСОБА_6 не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_7 підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги ОСОБА_6, просила оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 2 ст. 424 КПК України ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.
З урахуванням вищенаведеного предметом розгляду Суду є лише перевірка законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 .
Таким чином не можуть бути предметом касаційного розгляду доводи, зазначені у касаційній скарзі ОСОБА_6 щодо незаконності ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2022 року про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту на майно.
Разом з тим заслуговують на увагу доводи ОСОБА_6 про необґрунтованість ухвали Київського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначеної у п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися положеннями ст. 412 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).