ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 522/4157/17
провадження № 51-2305 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу судді Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року про повернення апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2017 року про накладення арешту на майно.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2017 року задоволено клопотання слідчого СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП у Одеській області ОСОБА_7 та накладено арешт на приміщення АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1074233351101), власником якого є ОСОБА_6, заборонено будь-яке відчуження вказаного нерухомого майна, а також обмежено право розпорядження нерухомим майном.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року в задоволенні клопотання представника ОСОБА_8 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді відмовлено, а апеляційну скаргу повернуто апелянту.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_6 зазначає, що суд, повертаючи апеляційну скаргу її представника, проігнорував викладені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини щодо поважності його пропущення, а саме те, що оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена без виклику власника майна, а її копію ОСОБА_6 не отримувала.
Крім того, ОСОБА_6 також стверджує, що судом апеляційної інстанції під час постановлення рішення не було враховано правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі № 760/12179/16-к, згідно якого ухвала слідчого судді, яка постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватися з дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.
Водночас ОСОБА_6 вказує, що з огляду на положення ч. 3 ст. 395 КПК України та висновки Верховного Суду, а також враховуючи те, що нею не було отримано копію ухвали слідчого судді від 16 червня 2017 року, строк на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення пропущено не було, оскільки відсутня дата отримання копії судового рішення, від якої має відраховуватися п`ятиденний строк на оскарження ухвали слідчого судді.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу ОСОБА_6 не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримала подану касаційну скаргу, просила її задовольнити та скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі з доповненнями доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисникане підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Як установлено п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначеної у п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися положеннями ст. 412 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституції України.
Водночас Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні у справі "Воловік проти України" зазначає, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, то держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених ст. 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду.
Положеннями ст. 24 КПК України визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Системне тлумачення норм КПК України свідчить про те, що положення процесуального закону про строки регламентують їх тривалість, порядок обчислення та наслідки закінчення цих строків. У кримінальному процесуальному законодавстві України строки встановлюються, продовжуються і поновлюються. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення. При визначенні початку обчислення строку важливо точно знати момент, з якого починається його перебіг.