ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 444/1657/19
провадження № 51-2102 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 і його захисника ОСОБА_7 на вирок Львівського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140240000387, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовківського районного суду Львівської області від 10 жовтня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України суд звільнив ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, якщо він протягом цього строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Суд задовольнив частково цивільний позов ОСОБА_8 і постановив стягнути з ОСОБА_6 на його користь 17 634,92 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 70 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Також суд прийняв рішення щодо розподілу процесуальних витрат і долі речових доказів.
Львівський апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок від 07 лютого 2023 року, яким призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, звільнив його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 1 рік і покладанням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він, 24 квітня 2019 року близько 20:00, керуючи автомобілем марки "БМВ 530" (н.з. НОМЕР_1 ), рухаючись по автодорозі "Львів - Рава - Руська" на 21 км + 720 м у Жовківському районі Львівської області, порушив вимоги пунктів 1.2; 1.5; 1.10 (у частині значення термінів "безпечна дистанція", "небезпека для руху"); підпунктів "б", "д" п. 2.3; п. 12.3; пп. "б" п. 12.9 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), а також розд. 33 (у частині вимог заборонного дорожнього знака 3.29 "70") і розд. 34 ПДР (у частині вимог дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія), під час руху по смузі руху до м. Рава-Руської проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не врахував дорожньої обстановки і стану керованого ним транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, перевищив дозволену максимальну швидкість 70 км/год, на ділянці дороги, де була нанесена на дорожнє полотно вузька суцільна лінія горизонтальної дорожньої розмітки, перетнув її, без причин технічного характеру, виїхав на смугу зустрічного руху, на якій допустив зіткнення з автомобілем марки "Ауді А4" (р.з. НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_9, котрий виконував маневр повороту ліворуч. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "Ауді А4" ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння (важку поєднану травму тіла, закриту черепно-мозкову травму зі струсом головного мозку, тупу травму живота, розрив селезінки, забій правої нирки; множинні забійні рани на голові, правому плечі, тулубі зліва).
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок апеляційного суду на підставі ст. 414 КПК України та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що висновок цього суду про необхідність призначення ОСОБА_6 додаткового покарання є необґрунтованим і таким, що зроблений без урахування сукупності всіх обставин, які мають правове значення. Зокрема, стверджує, що апеляційний суд призначив таке покарання, пославшись виключно на порушені засудженим вимоги ПДР і наслідки дорожньо-транспортної пригоди, водночас не врахував позитивних даних про особу ОСОБА_6, обставин, що пом`якшують покарання, а також перебування на його утриманні дружини, яка є особою з інвалідністю, і двох малолітніх дітей.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить змінити вирок апеляційного суду і виключити призначене додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Стверджує, що апеляційний суд не роз`яснив йому право заявляти клопотання про дослідження даних про його особу та, відповідно, не врахував їх під час призначення додаткового покарання. Вважає, що конкретні обставини кримінального правопорушення, визнання ним своєї вини, сімейні обставини і часткове відшкодування шкоди потерпілому в сукупності свідчать про можливість не застосовувати до нього додаткового покарання, оскільки в разі позбавлення його права керувати транспортними засобами він втратить можливість їздити на роботу до м. Львова, що на відстані 80 км від місця його проживання, утримувати родину, возити дружину до медичних закладів і надалі відшкодовувати заподіяну потерпілому шкоду.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 просив задовольнити касаційні скарги сторони захисту на викладених у них підставах.
Прокурор ОСОБА_5 вважала, що підстави для задоволення касаційних скарг сторони захисту відсутні, оскільки вирок апеляційного суду є законним і обґрунтованим.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 286 КК України, а також вид і розмір призначеного йому основного покарання в касаційних скаргах не оспорюються.
Згідно з положеннями статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності і даним про особу винного.
Норми закону України про кримінальну відповідальність наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Так, санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років або без такого. Це положення закону України про кримінальну відповідальність має альтернативний характер застосування, а доцільність призначення додаткового покарання вирішується судом у кожному конкретному випадку.
За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказаним приписам повинен відповідати і вирок апеляційного суду, а також, згідно з положеннями ч. 2 ст. 420 КПК України, загальним вимогам до вироків. Крім цього, у ньому має бути зазначено мотиви ухваленого рішення, статті закону, які порушено судом першої інстанції, і в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку суду першої інстанції.