ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 524/3592/15-к
провадження № 51-2000 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
виправданого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 10 березня 2023 року стосовно
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця с. Веселий Поділ Семенівського
району Полтавської області, зареєстрованого
за адресою:
АДРЕСА_1, який проживає за адресою:
АДРЕСА_2,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шишацького районного суду Полтавської області від 17 лютого 2022 року, залишеним без зміни ухвалою Полтавського апеляційного суду від 10 березня 2023 року, ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні ним злочину, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні ним кримінального правопорушення за таких обставин.
Так, ОСОБА_7 05 лютого 2015 року приблизно о 16 год, знаходячись за місцем свого тимчасового проживання - у квартирі АДРЕСА_5, вживав алкогольні напої разом із ОСОБА_8, якому належить квартира, та з ОСОБА_9, який також проживав у даній квартирі.
В період часу з 16 год 05 лютого 2015 року до 02 год 06 лютого 2015 року ОСОБА_7 під час сварки з ОСОБА_8, яка виникла раптово на ґрунті неприязних відносин, маючи умисел на заподіяння смерті останнього, наніс ОСОБА_8 не менше 12 ударів ногами в обличчя, не менше 5 ударів дерев`яною палицею по голові, не менше 3 ударів по голові скляними банками.
Після чого ОСОБА_7, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на позбавлення життя людини, наніс ОСОБА_8 удари ногами по тулубу та кінцівках. В результаті отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_8 втратив свідомість.
У подальшому, 06 лютого 2015 року приблизно о 02 год ОСОБА_7 разом із ОСОБА_9, заздалегідь не домовляючись, з метою приховування слідів злочину, винесли потерпілого на вулицю та відтягли в район будинку АДРЕСА_4, де ОСОБА_8 через деякий час помер. Після цього ОСОБА_7 з місця події зник, а ОСОБА_9, знаходячись за адресою: АДРЕСА_5, з метою знищення слідів злочину замив сліди крові та прибрав на кухні.
Смерть ОСОБА_8 настала від тупої сполученої травми голови, тулуба та кінцівок, яка ускладнилась травматичним шоком.
Вказані дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України - умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Укасаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції безпідставно:
- визнав недопустимими докази, зокрема, протокол затримання ОСОБА_7, протокол огляду місця події від 07 лютого 2015 року, під час якого ОСОБА_7 добровільно видав належний йому одяг, висновок експерта № 214 від 10 березня 2015 року, який є похідним від цього протоколу, протокол огляду місця події від 07 лютого 2015 року, проведеного неповноваженим слідчим ОСОБА_10, а також висновок експерта № 212 від 18 березня 2015 року;
- зазначив про те, що експертом під час складення свого висновку № 212 від 18 березня 2015 року надано відповіді на питання, які не ставились на вирішення слідчим;
- вказав на те, що слідчий експеримент за участі свідка ОСОБА_9 в квартирі по АДРЕСА_5 був проведений з порушенням вимог КПК України, без дозволу слідчого судді;
- послався на суперечності як в показаннях свідка ОСОБА_9, так і даних відеокамери, якою здійснювалось фіксування слідчого експерименту.
Посилається також на те, що суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, не надав належної оцінки доказам сторони обвинувачення, які доводять винуватість ОСОБА_7 в умисному вбивстві ОСОБА_8, а також не врахував показання свідка ОСОБА_9, надані ним в попередньому судовому засіданні, та відсутність заперечень власника квартири ОСОБА_11 на проведення слідчого експерименту в її житлі.
Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції не зважив на те, що затримання ОСОБА_7 в порядку ст. 208 КПК України було правомірним та не зазначив, чиї права були порушені під час проведення огляду місця події неповноважним слідчим, з огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 31 серпня 2022 року (№756/10060/17).
На касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_6 в інтересах виправданого ОСОБА_7 подала письмове заперечення, в якому, із наведенням відповідних аргументів, просила її залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав доводи касаційної скарги, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник та виправданий заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили залишити оскаржуване судове рішення без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
У касаційній скарзі прокурор покликається на істотне порушення кримінального процесуального закону, допущене судом апеляційної інстанції.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Згідно з приписами ст. 418, ч. 2 ст. 419 КПК України судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.