ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 750/3350/21
провадження № 51-4203км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Чернігівського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року у кримінальному провадженні, дані про яке було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020270010004980, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у м. Чернігові, проживає на АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 квітня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням положень ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Прийнято рішення щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у незаконному придбанні, зберіганні психотропної речовини, обіг якої обмежено, з метою збуту та її збуті, вчинених повторно, за таких обставин.
Так, ОСОБА_7, в грудні 2020 року, діючи умисно, за допомогою інтернет мережі незаконно придбав та зберігав з метою подальшого збуту психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін.
Надалі, 23 грудня 2020 року о 15:25 ОСОБА_7, діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи в будинку АДРЕСА_2, незаконно збув ОСОБА_8, анкетні дані якої було змінено та яка діяла під контролем правоохоронних органів, психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін, загальною масою 0,4826 г, за що отримав грошову винагороду в сумі 300 грн.
Крім того, ОСОБА_7 19 січня 2021 року за допомогою інтернет мережі, діючи умисно, повторно, незаконно придбав та зберігав з метою подальшого збуту психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін.
21 січня 2021 року в проміжок часу з 13:58 по 15:15 під час санкціонованого обшуку, проведеного правоохоронними органами за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_7, в квартирі було виявлено та вилучено порошкоподібну речовину, загальною масою 9, 74675 г, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін, що є великим розміром.
Чернігівський апеляційний суд 23 лютого 2023 року скасував вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 квітня 2021 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання та ухвалив новий, за яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням положень ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців з конфіскацією усього належного йому майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців з конфіскацією усього належного йому майна.
В решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного ОСОБА_7 судом покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів й особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду щодо останнього скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що всупереч ч. 2 ст. 439 КПК суд апеляційної інстанції не виконав вказівок суду касаційної інстанції, надані ним після скасування попередньої ухвали апеляційного суду, новий розгляд справи здійснив формально та не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора, що в свою чергу призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме: незастосування відносно ОСОБА_7 положень ст. 75 КК. Також зазначає, що судом апеляційної інстанції не було належним чином враховано всі обставини кримінального провадження, дані про особу винного, поведінку ОСОБА_7, після скоєння злочинів та обставини, які пом`якшують покарання, внаслідок чого останньому було призначено покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів й особі засудженого через суворість.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали доводи касаційної скарги, просили їх задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення касаційної скарги сторони захисту та просив залишити її без задоволення, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думки прокурора, захисника та засудженого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Висновки судів попередніх інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК, правильність кваліфікації його дій, у касаційній скарзі захисника не оспорюються.
З приводу доводів касаційної скарги захисника ОСОБА_6 про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції при перегляді в апеляційному порядку вироку місцевого суду, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме: незастосування відносно ОСОБА_7 положень ст. 75 КК, не виконання вказівок Верховного Суду та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів й особі засудженого через суворість, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до загальних засад призначення покарання (ст. 65 КК), суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
При цьому, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення (ч. 1 ст. 69 КК).
За правилами ч. 1 ст. 75 КК (в редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, що діяла на момент вчинення злочину) у разі якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням положень ст. 69 КК, а також вирішуючи питання про можливість звільнення останнього від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, із встановленням іспитового строку, врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які за приписами ст. 12 КК відносяться до тяжких, дані про особу винного, котрий раніше не судимий, є особою молодого віку, стан здоров`я та ставлення до вчинених злочинів.
Водночас при ухваленні вироку взято до уваги, що ОСОБА_7 щиро розкаявся та активно сприяв слідству, що у відповідності до ч. 2 ст. 66 КК судом визнано обставинами, які пом`якшують покарання.