ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 204/647/20
провадження № 51-3037км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1,суддівОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4,засудженоїОСОБА_5,захисника прокурораОСОБА_6, ОСОБА_7,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженої на вирок Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 12 серпня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 червня 2022 року щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Первомайське Шевченківськогорайону Харківської області, жительки м. Дніпра.
Оскаржені судові рішення
1. Оскарженим вироком, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_5 засуджено за частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років. З неї стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди 500 000 грн.
2. Суд визнав доведеним, що вона з 22:18 ІНФОРМАЦІЯ_2 в квартирі АДРЕСА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в ході конфлікту умисно двічі вдарила ножем у живіт ОСОБА_9, заподіявши тому смертельних тілесних ушкоджень.
Вимоги і доводи касаційних скарг
3. Засуджена, посилаючись на частину 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить змінити оскаржені рішення, кваліфікувати її дії за статтею 118 КК, за якою призначити покарання, і зменшити розмір присудженого відшкодування.
4. На її погляд, суди не застосували положень статті 36 КК, хоча вона діяла у стані оборони від посягання з боку потерпілого. Судами не спростовані її твердження, що потерпілий поводив себе агресивно, перешкоджав їй вийти з подвір`я, і завдав їй численних ударів гумовою палицею по різним частинам тіла, а згодом погрожував її вбити ножем. У відповідь на реальну загрозу вона завдала потерпілому по голові два удари гумовою палицею і двічі вдарила потерпілого ножем в живіт.
5. Ці обставини свідчать, що її дії були зумовлені захистом від посягання потерпілого, а посилання у вироку на те, що вона мала можливість покинути приміщення або звернутись за допомогою, є лише припущеннями.
6. Засуджена зазначає, що з урахування обставин справи призначене їй покарання є несправедливо суворим, а розмір відшкодування потерпілому моральної шкоди - завищеним.
Позиції учасників касаційного розгляду
7. Представник потерпілого ОСОБА_8, адвокат ОСОБА_10, надіслав Суду клопотання, в якому просив проводити касаційний розгляд без участі сторони потерпілого, а оскаржені судові рішення залишити без зміни.
8. Під час касаційного розгляду засуджена та захисник підтримали скаргу.
9. Прокурор заперечила проти задоволення скарги, вважаючи судові рішення законними і обґрунтованими.
Оцінка Суду
10. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
11. Згідно з вимогами частини 1 статті 438 КПК неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції.
12. Відповідно до статті 433 КПК Суд не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Проте касаційний суд зобов`язаний перевірити в межах доводів, висловлених у касаційних скаргах, чи було додержано судами першої й апеляційної інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами пред`явленого обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - їх достатності для висновків суду.
13. При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають:
"2. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом…
4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи".
14. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.[1]
15. Доводи касаційної скарги сторони захисту зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не врахували, що вона перебувала у стані оборони від суспільно небезпечного посягання з боку потерпілого, а тому дали неправильну правову оцінку діям засудженої.
16. Відповідно до частини 1 статті 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
17. У разі умисного позбавленням життя особи для правильного визначення, чи діяла особа в стані оборони та чи залишалися її дії в межах необхідності для оборони або перевищили ці межі, суд має оцінити наявність чи відсутність суспільно небезпечного посягання і, в разі його наявності, - якщо характер посягання не підпадає під ознаки, зазначені у частині 5 статті 36 КК, - оцінити відповідність захисту небезпечності посягання.
18. Під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій засуджена стверджувала, що безпосередньою причиною завдання нею ударів ножем стало суспільно-небезпечне посягання з боку потерпілого, пов`язане з жорстоким її побиттям та погрозою вдатися до ще більш небезпечного насильства.
19. Твердження засудженої про пережите насильство підтверджуються висновком судової медичної експертизи від 09 грудня 2019 року, відповідно до якого у неї виявлені ушкодження у вигляді забійних ран голови, синців та саден на обличчі, тулубі, верхніх і нижніх кінцівках, що виникли від більш ніж 45 травматичних впливів. Такі ушкодження свідчать про тривале і наполегливе побиття, яке, хоча і не призвело до тяжких наслідків для здоров`я засудженої, спричиняло їй інтенсивний біль і страх за своє здоров`я, а тому має кваліфікуватися як суспільно-небезпечне посягання в термінах статті 36 КК.
20. Тому у цій справі питання полягало у тому, чи були дії засудженої зумовлені необхідністю захисту від такого посягання та чи відповідали ці дії небезпечності посягання та обстановці захисту.
21. Суди попередніх інстанцій відхилили заяву засудженої щодо перебування в стані оборони, оскільки дійшли висновку, що смертельні поранення потерпілому вона спричинила через кілька годин після того, як зазнала побиття.