ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 296/5606/20
провадження № 51-3223 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Житомирського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12020060020002438 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 05 грудня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Вказаним вироком вирішено питання щодо судових витрат та долі речових доказів.
Відповідно до вироку ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 21 травня 2020 року приблизно о 20:30, перебуваючи неподалік будинку № 22 по вул. Київське шосе у м. Житомирі, переслідуючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, шляхом буксирування заволодів мопедом марки "Viking" моделі "VM50QT-12D", д.н.з. НОМЕР_1, з місця вчинення злочину зник, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 4532,58 грн.
Вироком Житомирського апеляційного суду від 14 березня 2023 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 задоволено, а вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 05 грудня 2022 року в частині призначеного покарання скасовано.
Ухвалено новий вирок, яким призначено ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 289 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
Ухвалено строк відбування покарання обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
Ухвалено виконувати самостійно вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2022 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить переглянути вирок апеляційного суду та застосувати що нього більш м`яке покарання не пов`язане з позбавленням волі. На обґрунтування своїх вимог вказує, що апеляційний суд, призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі, не звернув уваги, що злочин ним вчинено не під час випробувального терміну, та не в період воєнного стану, не врахував наявність пом`якшуючих покарання обставин, таких як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданого збитку, перебування на утриманні матері інваліда, а також відсутність обставин, які б обтяжували покарання. Крім того, вказує, що поза увагою апеляційного суду залишилося те, що судовий розгляд проведено без потерпілого, який не подавав заяви про розгляд кримінального провадження у його відсутність, що є порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційної скарги засудженого, просив оскаржуваний вирок суду апеляційної інстанції залишити без зміни.
Інші учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не направляли.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК, й правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі засудженим не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Що стосується тверджень засудженого про те, що апеляційний суд не надав належної оцінки обставинам, які пом`якшують покарання, а також відсутності обставин, які обтяжують покарання, у результаті чого призначив йому занадто суворе покарання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статей 404, 407 КПК апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням вимог ст. 409 КПК.
Вирішуючи питання про скасування або зміну вироку місцевого суду, суд апеляційної інстанції має керуватися положеннями статей 408, 420 КПК.
Зокрема, положеннями ч. 2 ст. 420 КПК передбачено, що вирок суду апеляційної інстанції має відповідати загальним вимогам до вироків, визначеним ст. 374 КПК.
Тобто вимоги кримінального процесуального закону у їх взаємозв`язку передбачають, що апеляційний суд зобов`язаний перевірити всі доводи, наведені в апеляційних скаргах, врахувати позицію сторін кримінального провадження і учасників судового розгляду, дати у своєму рішенні на них вичерпну відповідь та у випадку незгоди з ними зазначити підстави їх необґрунтованості.
Скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначеного покарання, апеляційний суд вказав, що доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині є слушними.
Так, відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Тобто, призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме виправленню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
Разом з тим, з огляду на дискреційні повноваження суд також вправі звільнити особу від відбування призначеного покарання з випробуванням за наявності для цього підстав.
Як убачається з мотивувальної частини вироку, обґрунтовуючи висновок щодо виду і розміру покарання ОСОБА_6, призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин, також врахував його вік, стан здоров`я, склад сім`ї, поведінку до вчиненого злочину. Крім того, місцевий суд взяв до уваги, що ОСОБА_6 раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, працює не офіційно, проживає з матір`ю, яка є інвалідом ІІ групи.
Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_6, судом визнано щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданого збитку. Обставин, які б обтяжували покарання засудженому, в ході судового розгляду не встановлено.
З огляду на викладене, а також враховуючи тяжкість вчиненого злочину, його наслідки, відсутність будь-яких матеріальних чи моральних претензій з боку потерпілого, місцевий суд дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання та можливість його виправлення у разі здійснення за ним контролю органом пробації.
Перевіряючи вирок суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням не буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Так, апеляційний суд зазначив, що місцевий суд залишив поза увагою той факт, що ОСОБА_6 неодноразово судимий, до нього застосовувались положення ст. 75 КК, однак засуджений вчинив новий злочин, що свідчить про його стале небажання стати на шалях виправлення.