1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

25 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 692/864/19

провадження № 61-9033 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - адвокат Полуніна Катерина Анатоліївна,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - Драбівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Київського апеляційного суду від 02 травня 2023 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А., та касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Полуніної Катерини Анатоліївни, на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року у складі судді Таран Н. Г., додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 16 січня 2023 року у складі судді Таран Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 02 травня 2023 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та ухвалених судових рішень

У червні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2, третя особа - Драбівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану, про встановлення факту батьківства

та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, в якому просила суд: встановити факт батьківства ОСОБА_4, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1, відносно сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов`язати Драбівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного станувнести відповідні зміни до актового запису

про народження ОСОБА_1 ; видати нове свідоцтво про народження.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_3

вона народила сина - ОСОБА_1 . Запис про батька дитини

у книзі реєстрації актів про народження вчинено за її заявою відповідно

до частини першої статті 135 СК України.

Його батьком є ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя він визнавав своє батьківство, приймав участь у вихованні сина,

а також надавав матеріальну допомогу. У зв`язку з раптовою смертю, ОСОБА_4 не встиг визнати своє батьківство офіційно. Факт того,

що він є біологічним батьком ОСОБА_1 підтверджується довідкою лабораторії ім. Беттіни Катерман "Eurolab", відповідно до якої ймовірність підтвердження батьківства ОСОБА_4, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1, складає 99,99 %.

Оскільки ОСОБА_4 є батьком її неповнолітнього сина, встановлення факту батьківства їй необхідне для подання заяви про прийняття спадщини та оформлення допомоги в зв`язку з втратою годувальника.

Позивач зазначала, що спадкоємцем ОСОБА_4, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1, є його син - ОСОБА_2, який прийняв спадщину шляхом подання до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черповицького М. Ю. відповідної заяви (спадкова справа № 2/2018).

З урахуванням наведеного, посилаючись на відповідні норми КпШС України, чинного на час спірних правовідносин, ОСОБА_3 просила її позов задовольнити.

Рух справи у судах

Ухвалою Драбівського районного суду Черкаської області від 04 вересня 2019 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року ухвалу Драбівського районного суду Черкаської області від 04 вересня

2019 року про відкриття провадження у цій справі скасовано. Направлено матеріали вказаної цивільної справи за встановленою підсудністю

до Деснянського районного суду міста Києва.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2020 року (провадження

№ 61-22853св19) касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Постанову Черкаського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року залишено без змін.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_3 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України (позивач, належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, повторно не з`явилася

в судове засідання).

Постановою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2020 року скасовано

та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У подальшому, у травні 2022 року від представника ОСОБА_3 - адвоката Полуніної К. А., надійшло клопотання про залучення до участі

у справі позивача, який набув повноліття, - ОСОБА_1, та зміну позовних вимог, у якому просила: встановити факт батьківства

ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю в один місяць з часу набрання рішенням законної сили для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 .

Заява мотивована тим, що з позовом у даній справі ОСОБА_3 зверталася в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_2 . У ході судового розгляду ОСОБА_1 виповнилося 18 років, відтак, він може самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів.

Протокольною ухвалою Деснянського районного суду міста Києва

від 30 травня 2022 року за клопотанням представника ОСОБА_3 - залучено до участі у справі в якості позивача - ОСОБА_1, оскільки він набув повноліття.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року у складі судді Таран Н. Г. позовні вимоги ОСОБА_1 залишено

без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позовних вимог, зокрема подані ОСОБА_3 документи не підтверджують факт

її спільного з ОСОБА_4 утримання та виховання сина, ведення ними спільного господарства до народження сина, а також не підтверджують визнання ОСОБА_4 за свого життя факту батьківства щодо дитини ОСОБА_3 .

При цьому ОСОБА_3 протягом 14 років після народження сина - ОСОБА_1, не порушувала питання про визнання його батьком ОСОБА_4 .

Районний суд не взяв до уваги як належний доказ на підтвердження батьківства ОСОБА_4 дослідження, проведене в лабораторії

ім. Беттіни Катерман "Eurolab", оскільки це не є експертним висновком.

Крім цього, у судовому засіданні ОСОБА_3 пояснила, що ні вона,

ні її син до міста Києва на забір матеріалів для даного дослідження

не приїздили.

Суд урахував, що ОСОБА_4 24 січня 2017 року склав заповіт, за яким включив до заповіту: ОСОБА_6 (дружина), ОСОБА_7 (донька), ОСОБА_2 (син).

Оскільки вимога ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини є похідною від вимоги про визнання батьківства,

яка є безпідставною, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вказаної вимоги.

27 грудня 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Міщенко С. В., звернувся до суду першої інстанції з заявою про стягнення судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення.

Додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києва

від 16 січня 2023 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Міщенка С. В., задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що понесені ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу

є документально підтвердженими, розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним зі складністю справи. Врахувавши надані докази, керуючись положеннями статей 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд першої інстанції стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 02 травня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Полуніної К. А., задоволено частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову

ОСОБА_1 відмовлено з інших правових підстав.

Додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 16 січня 2023 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що пред`явлені у цій справі вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які є спадкоємцями за заповітом після померлого ОСОБА_4, й не можуть бути розглянуті судом без залучення останніх до участі у справі в якості співвідповідачів. Апеляційний суд не наділений повноваженнями на стадії апеляційного розгляду залучати до участі

в справі інших осіб, а тому відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

У цій частині послався на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду.

Враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, вимоги пропорційності та розумності, суд апеляційної інстанції погодився з висновком районного суду про наявність правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх надходження

У червні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду

із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду

від 02 травня 2023 року, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити

в силі.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, зокрема: застосування судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; апеляційним судом належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також установлено обставини,

що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1,

4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2023 року, після усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі від 27 червня 2023 року, відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 . Витребувано цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк

для подання відзиву на касаційну скаргу.

У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

У серпні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Полуніна К. А., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року, додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 16 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 травня

2023 року, в якій просить оскаржувані судові рішення судів першої

та апеляційної інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд

до суду першої інстанції.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження

або огляд доказів або інше клопотання (заяву) заявника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2023 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Полуніної К. А., про поновлення строку на касаційне оскарження. Поновлено заявнику строк на касаційне оскарження судових рішень. Відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката

Полуніної К. А. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_2 зводиться до незгоди з висновком апеляційного суду про відмову у задоволенні позову з підстав незалучення до участі у справі усіх спадкоємців померлого ОСОБА_4 . Вважає,

що він є належним відповідачем у даному спорі, його права та обов`язки,

як відповідача, не можуть бути нерозривно пов`язані з правами

та обов`язками інших спадкоємців. При чому скасування законного рішення районного суду надає позивачу можливість повторного звернення до нього з цими самими позовними вимогами. Посилається на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.

Позивач не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, визначених статтею 53 КпШС України, для встановлення батьківства. Відтак, районний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову з підстав його доведеності.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Полуніної К. А., мотивована тим, що законним представником ОСОБА_1 - його матір`ю ОСОБА_3, а потім і самим ОСОБА_1 після досягнення ним

18 років, неодноразово подавалися клопотання про призначення у справі відповідної судової експертизи, а також про виклик свідків, у задоволенні яких було безпідставно відмовлено.

У матеріалах справи наявні достатні доказ, що в своїй сукупності підтверджують факт визнання померлим ОСОБА_4 батьківства відносно ОСОБА_1 . Проте, районний суд позбавив позивача права

на справедливий, повний та об`єктивний розгляд справи, не надав можливості у реалізації його права на доказування.

Доводів щодо неправильного вирішення районним судом питання

про стягнення витрат на професійну правничу допомогу касаційна скарга

не містить.

Відзиви на касаційні скарги до Верховного Суду не надійшли.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права


................
Перейти до повного тексту