Постанова
Іменем України
26 вересня 2023 року
місто Київ
справа № 205/4070/20
провадження № 61-4430св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
заявник - Дніпровська міська рада,
заінтересована особа - Друга Дніпровська державна нотаріальна контора,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Халаджи О. В., Канурної О. Д., Космачевської Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявника
Дніпровська міська рада у травні 2020 року звернулася до суду із заявою, в якій просила визнати відумерлою спадщину після ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що складається із квартири АДРЕСА_1, та передати її у власність територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради.
Заявник обґрунтовував вимоги пред`явленої заяви тим, що Комунальне підприємство "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради листом від 26 березня 2020 року № 4085 повідомило Дніпровську міську раду, що на підставі свідоцтва про право власності від 28 січня 1994 року право власності на нерухоме
майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням від 16 жовтня 2018 року у справі № 205/3952/18, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - Друга дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
Дніпровська міська рада стверджувала, що на момент звернення із заявою до суду відомостей про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за іншими особами ніж спадкодавець немає.
Оскільки з часу відкриття спадщини минуло більше одного року, спадкоємців немає, тому відповідно до статей 334-338 ЦПК України заявник вважав за обґрунтоване визнати спадщину відумерлою та передати у власність територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради зазначене нерухоме майно, у зв`язку з чим звернувся до суду.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 18 грудня 2020 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська задовольнив заяву Дніпровської міської ради.
Суд визнав відумерлою спадщину після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що складається із квартири АДРЕСА_1, та передав її у власність територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради.
Задовольняючи заяву Дніпровської міської ради, суд першої інстанції зазначив, що після смерті ОСОБА_2 немає спадкоємців, які у встановленому законом порядку прийняли спадщину, а тому наявні всі правові підстави для визнання спадщини відумерлою.
ОСОБА_1, як особа, яка не брала участі у розгляді справи, вважаючи, що рішення суду першої інстанції порушує її права та інтереси, звернулася до суду апеляційної інстанції із відповідною апеляційною скаргою.
Постановою від 22 лютого 2023 року Дніпровський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасував рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2020 року, ухвалив нове рішення, яким залишив без розгляду заяву Дніпровської міської ради.
Суд роз`яснив Дніпровській міській раді право подати позов на загальних підставах.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи заяву Дніпровської міської ради без розгляду, апеляційний суд зазначив, що усупереч наявним доказам, які були у матеріалах справи, зокрема спадковій справі, суд першої інстанції безпідставно не залучив до участі у справі ОСОБА_1 та не звернув уваги на те, що вирішення цієї справи безпосередньо впливає на її права і обов`язки, оскільки на її користь складено заповіт, коли вона ще була малолітньою. Суд передусім не врахував, що ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання саме у спірній квартирі, інформації про інше житло матеріали не містять і судом не було встановлено.
Тож апеляційний суд під час розгляду справи встановив наявність спору про право, який повинен вирішуватися в порядку позовного, а не окремого провадження, що зумовлює залишення пред`явленої заяви без розгляду.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Дніпровська міська рада 25 березня 2023 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2020 року залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначив як підстави касаційного оскарження згаданого судового рішення те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20), у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 752/22859/18 (провадження № 61-2785св20), щодо порядку визнання спадщини відумерлою.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду від інших учасників справи не надходили.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 30 березня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі та витребував справу із суду першої інстанції.
За правилами частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені
пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив висновки, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2, актовий запис про смерть від 19 листопада 1996 року № 2768.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, яке складається із квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28 січня 1994 року, зареєстрованого в Комунальному підприємстві "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради, записаного в реєстрову книгу № 94п за реєстровим № 57.
Відповідно до спадкової справи № 96/2018, відкритої після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, яка надана Другою дніпровською державної нотаріальної контори на запит суду, ОСОБА_1 13 лютого 2018 року звернулася із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак постановою державного нотаріуса Циганко Є. Л. від 13 лютого 2018 року № 596/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку із пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Рішенням від 16 жовтня 2018 року у справі № 205/3952/18, яке постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року залишено без змін, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - Друга дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом.
Згідно з відомостями, що містяться у паспорті громадянина України, серія НОМЕР_1, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до акта про встановлення факту проживання від 23 січня 2023 року, складеного головою ОСББ - директором ТОВ "СП Наше Місто" Грабельниковим О. В., та у присутності сусідів, ОСОБА_1 проживає у квартирі на АДРЕСА_3, з 1993 року і до нинішнього часу.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За пунктом 8 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.
Відповідно до статті 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.
Згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.