Постанова
Іменем України
19 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 682/2631/18
провадження № 61-1113св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 08 листопада 2022 року у складі судді Стасюка Р. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він як фізична особа-підприємець здійснював підприємницьку діяльність з виробництва меблів для ванних кімнат у приміщенні, що знаходиться у АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_2 як фізичній особі.
Вказував, що відповідач з 2009 року на підставі усного дозволу надавав йому приміщення в користування, однак з 03 серпня 2018 року відповідач чинить йому перешкоди у користуванні зазначеною нерухомістю та відмовляється повернути майно, власником якого він є.
Враховуючи наведене просив суд зобов`язати ОСОБА_2 повернути безпідставно набуте належне йому майно згідно переліку, наведеному у додатку № 1 до позову.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 08 листопада 2022 року, залишеною без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 грудня 2022 року, клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі задоволено.
Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Роз`яснено позивачу, що розгляд такої справи віднесено до Господарського суду Хмельницької області. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що нежитлове приміщення, в якому перебуває спірне майно, передано позивачу ФОП ОСОБА_1 на підставі договорів оренди про спільне використання нежитлового приміщення, що укладені між сторонами як фізичними особами-підприємцями, підписи яких скріплені відповідними печатками приватного підприємця ОСОБА_2 та приватного підприємця ОСОБА_1 . Отже, сторони у спірних правовідносинах діяли як фізичні особи-підприємці, тому наявні підстави для закриття провадження у справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У січні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, тому що не дослідили, чи використовувалось спірне майно з господарською метою, ухвалили судові рішення без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 липня 2019 року у вказаній справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що позов пред`явлено до ОСОБА_2 як до власника нерухомого майна - фізичної особи без статусу підприємця.
Предметом спірного договору є врегулювання цивільно-правових відносин між сторонами з приводу повернення безпідставно набутого майна, вказані відносини не є господарськими.
При цьому ОСОБА_2 придбав приміщення як фізична особа і використовував його у відносинах з ОСОБА_1 як фізична особа.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4, у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 08 листопада 2022 року, залишеною без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 грудня 2022 року, клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі задоволено.
Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.