Постанова
Іменем України
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 712/4341/16-ц
провадження № 61-3302св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - керівник Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Кам`янецький Володимир Володимирович,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1, подану представником ОСОБА_4, і ОСОБА_2, на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 липня 2021 року та додаткове рішення цього суду від 27 вересня 2021 року у складі судді Пироженко В. Д. і постанови Черкаського апеляційного суду від 27 січня 2022 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року керівник Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради звернувся до суду позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та скасування її державної реєстрації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2015 року у справі № 712/11272/13-ц позовні вимоги прокурора до Черкаської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_3, треті особи: Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області, Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Черкаської міської ради від 24 березня 2006 року № 9-279 "Про передачу громадянам земельних ділянок у власність ( ОСОБА_6 та інші)" та п. 4 додатку до цього рішення в частині безоплатної передачі громадянину ОСОБА_5 земельної ділянки, площею 1000 кв. м, по АДРЕСА_1 . Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 1000 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер 7110136700:02:009:0016. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 липня 2017 року рішення апеляційного суду залишено без змін.
З метою виконання рішення апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2015 року Соснівським районним судом м. Черкаси 24 вересня 2015 року було видано виконавчий лист. В ході підготовки матеріалів справи до виконання прокуратурою м. Черкаси 17 вересня 2015 року в управлінні Держземагентства у Черкаському районі Черкаської області замовлено витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 7110136700:02:009:0016, з якого було встановлено, що спірна земельна ділянка відчужена на користь ОСОБА_1, який в подальшому, на підставі договору дарування № 59 від 16 лютого 2016 року відчужив 3/4 частку у праві власності на спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_2 .
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 56624054 від 04 квітня 2016 року встановлено, що на підставі договору дарування № 508 від 28 серпня 2015 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Кам`янецьким В. В. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на 1/4 частку у праві власності на земельну ділянку під кадастровим номером 7110136700:02:009:0016 за ОСОБА_1 (номер запису: 10963491), на підставі договору дарування № 59 від 16 лютого 2016 прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на 3/4 частки у праві власності на цю земельну ділянку за ОСОБА_2 (номер запису: 13275098). Спірна земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності, де ОСОБА_1 є власником 1/4 частки, а ОСОБА_2 є власником 3/4 частки у праві власності на цю земельну ділянку.
Нинішні власники вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є родичами ОСОБА_3, співвідповідача у справі № 712/11272/13-ц, в межах якої було встановлено факт незаконності передачі у власність спірної земельної ділянки. Зазначені обставини свідчать, що ОСОБА_1 міг знати про той факт, що законність передачі спірної земельної оскаржується в судовому порядку та ОСОБА_3 має перешкоди щодо її відчуження. Зважаючи на те, що земельна ділянка під кадастровим номером 7110136700:02:009:0016 вибула з володіння власника - територіальної громади м. Черкаси не з його волі, має бути витребувана із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради.
Черкаська міська рада, як орган який уповноважений приставляти інтереси територіальної громади м. Черкаси у сфері земельних відносин з моменту вступу рішення апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2015 року в законну силу не вжила достатніх та належних заходів щодо повернення спірної земельної ділянки до комунальної власності та не звернулась до суду з позовом про витребування цієї земельної ділянки з чужого незаконного володіння нових власників.
З урахуванням уточнених позовних вимог прокурор просив суд:
витребувати у ОСОБА_1 1/4 частину земельної ділянки від загальної площі 0,1 га, вартістю 69 045 грн, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 під кадастровим номером 7110136700:02:009:0016, яка належить останньому на підставі договору дарування № 508 від 28 серпня 2015 року, на користь Черкаської міської ради;
витребувати у ОСОБА_2 3/4 частини земельної ділянки від загальної площі 0,1 га, вартістю 207 135 грн, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 під кадастровим номером 7110136700:02:009:0016, яка належить останній на підставі договору дарування № 59 від 16 лютого 2016, на користь Черкаської міської ради;
скасувати державну реєстрацію права власності на 1/4 частину земельної ділянки від загальної площі 0,1 га (кадастровий номер 7110136700:02:009:0016) за ОСОБА_1 та припинити за ним набуте право приватної власності на вказаний об`єкт нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
скасувати державну реєстрацію права власності на 3/4 частини земельної ділянки від загальної площі 0,1га (кадастровий номер земельної ділянки 7110136700:02:009:0016) за ОСОБА_2 та припинити за нею набуте право приватної власності на вказаний об`єкт нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 липня 2021 року позов задоволено.
Витребувано у ОСОБА_1 1/4 частину земельної ділянки від загальної площі 0,1 га, розташовану в АДРЕСА_1, кадастровий номер 7110136700:02:009:0016, яка зареєстрована на підставі договору дарування № 59 від 16 лютого 2016 року на користь Черкаської міської ради.
Витребувано у ОСОБА_2 3/4 частини земельної ділянки від загальної площі 0,1 га, розташовану в АДРЕСА_1, кадастровий номер 7110136700:02:009:0016, яка зареєстрована на підставі договору дарування № 59 від 16 лютого 2016 року на користь Черкаської міської ради.
Скасовано державну реєстрацію права власності на 1/4 частину земельної ділянки від загальної площі 0,1 га, кадастровий номер 7110136700:02:009:0016, розташовану по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та припинено за ним набуте право приватної власності на вказаний об`єкт нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Скасовано державну реєстрацію права власності на 3/4 частин земельної ділянки від загальної площі 0,1 га, кадастровий номер 7110136700:02:009:0016, розташовану по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та припинено за нею набуте право приватної власності на вказаний об`єкт нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Стягнуто з відповідачів на користь Черкаської обласної прокуратури сплачений судовий збір на загальну суму 7 930,25 грн, по 3 965,13 грн з кожного.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, отримуючи спірну земельну ділянку у власність на підставі договору дарування після рішення апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2015 року могли усвідомлювати, що її надання у власність є порушенням норм земельного законодавства, остільки указана земельна ділянка витребувана від ОСОБА_3 рішенням апеляційного суду на користь територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради. Відчуження спірної земельної ділянки ОСОБА_3 на користь відповідачів відбулося після набрання рішення Апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2015 року законної сили. ОСОБА_3 на виконання рішення суду мав би повернути земельну ділянку територіальній громаді м. Черкаси в особі Черкаської міської ради, а не відчужувати на користь відповідачів, тому таке відчуження ОСОБА_3 відбулося незаконно, оскільки останньому достеменно було відомо про наявність вказаного рішення Апеляційного суду Черкаської області.
Крім того, в матеріалах справи наявне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 серпня 2017 року, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_2, Черкаська міська рада про визнання недійсним договору дарування від 28 серпня 2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Також в матеріалах справи міститься рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 червня 2020 року, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання удаваним договору дарування № 59 від 16 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
У разі, коли між особами відсутні договірні відносини або відносини пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України. Відповідно до статей 330, 387, 388 ЦК України право власності на земельну ділянку, яку було відчужено поза волею власника, не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника у такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року
№ 3-604гс16, від 30 березня 2016 року у справі № 6-265цс16.
В цьому випадку державна реєстрацію права власності на частку земельної ділянки за ОСОБА_1 та на 3/4 частки за ОСОБА_2 відбулася з порушенням законодавства України, оскільки порушує інтереси та права територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради, як власника вказаної земельної ділянки.
Представники відповідачів подали до суду заяву про застосування позовної давності вказуючи, що початок перебігу позовної давності за позовом відраховується від 24 березня 2006 року, тобто від дня прийняття Черкаською міською радою рішення № 90279, за яким спірна ділянка вибула з володіння територіальної громади м. Черкаси з відома Черкаської міської ради. Суд приходить до висновку, що позовна давність на момент звернення позивача 12 квітня 2016 року до суду не закінчилася, оскільки в межах розгляду даної справи перебіг позовної давності щодо витребування земельної ділянки під кадастровим номером 7110136700:02:009:0016, які перебувають у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із скасуванням державної реєстрації відповідних прав розпочався 19 лютого 2015 року, а саме після набрання законної сили рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2015 року, яким визнано незаконним та скасовано рішення Черкаської міської ради від 24 березня 2006 року № 9-279 "Про передачу громадянам земельних ділянок у власність ( ОСОБА_6 та ін.)" та п. 4 додатку до цього рішення в частині безоплатної передачі громадянину ОСОБА_5 земельної ділянки площею, 1000,00 кв. м по АДРЕСА_1, тому заява про застосування позовної давності не підлягає задоволенню.
Беручи до уваги той факт, що спірна земельна ділянка була відчужена ОСОБА_3 на користь відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, при цьому достовірно знаючи про рішення Апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2015 року, відповідно до якого спірна земельна ділянка підлягає поверненню ОСОБА_3 в розпорядження територіальної громади м. Черкаси, позов підлягає задоволенню.
Додатковим рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 вересня 2021 року доповнено резолютивну частину рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 липня 2021 року таким змістом: "Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Черкаської обласної прокуратури сплачений прокуратурою судовий збір в сумі 1378 гривень, по 689 гривень з кожного".
Суд вказав, що позивачем сплачувався додатково судовий збір в межах подачі апеляційної скарги на ухвалу Соснівського районного суду від 14 квітня 2016 року в сумі 1 378,00 грн, тому при винесенні рішення не було враховано весь сплачений прокуратурою судовий збір.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 27 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 липня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Черкаської обласної прокуратури судового збору скасовано. В іншій частині рішення залишено без змін. Додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 вересня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Черкаської обласної прокуратури судового збору скасовано. В іншій частині додаткове рішення залишено без змін. Компенсовано Черкаській обласній прокуратурі за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір в сумі 4 654,13 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішеннями у справі № 712/11272/13-ц встановлено, що спірна земельна ділянка на момент здійснення її передачі у приватну власність ОСОБА_5 знаходилася на території зелених насаджень загального користування (територія парків, скверів), тобто є землею загального користування населеного пункту і розміщення на ній індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд не передбачено. Рішення Черкаської міської ради від 24 березня 2006 року № 9-279 фактично було змінено цільове призначення земельної ділянки поза межами своїх повноважень. Вказаними рішеннями, які мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи встановлено факт незаконного розпорядження земельною ділянкою площею 1000 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер 7110136700:02:009:0016 та витребувано на користь територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради.
Право держави витребувати земельну ділянку з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене в чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони вказаної категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними. Повернення в державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом державної влади, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема особливим статусом земельної ділянки, як це було встановлено судовим рішенням, яке має преюдиційне значення у даних правовідносинах. За таких обставин апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що відповідачі, отримуючи спірну земельну ділянку на підставі договору дарування могли усвідомлювати, що її надання у власність є порушенням норм земельного законодавства, оскільки дана земельна ділянка вже витребувана рішенням апеляційного суду на користь територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради.
Щодо доводів скаржників про пропуск позовної давності, то відповідачі набули право власності на спірну земельну ділянку 28 серпня 2015 року та 16 лютого 2016 року, тому раніше до них такий позов не міг бути пред`явлений, оскільки у них ніяких прав щодо земельної ділянки не виникало. Окрім цього рішення апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2015 року, яким спірну земельну ділянку було витребувано на користь територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради, набрало законної сили 19 лютого 2015 року. З цим позовом прокурор звернувся до суду у квітні 2016 року, тобто в межах позовної давності.
З довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією вбачається, що ОСОБА_2 є інвалідом 1 групи з 01 березня 2017 року безтерміново. Тому згідно статті 5 Закону України "Про судовий збір"сума судового збору, частка якої припадала на відповідача ОСОБА_2, має бути компенсована позивачу державою.
Аргументи учасників справи
У лютому 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 і ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просили скасувати рішення судів першої інстанції і постанови апеляційного суду в частині залишення без змін рішень суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не врахували, що на час подання Черкаською окружною прокуратурою (Черкаською місцевою прокуратурою) вказаного позову спливла позовна давність, передбачена статтями 256, 257 ЦК України. Суди без будь-якого обґрунтування помилково прийшли до висновку, що позовна давність на момент звернення позивача 12 квітня 2016 року до суду не закінчилася, оскільки в межах розгляду цієї справи перебіг строку позовної давності щодо витребування часток спірної земельної ділянки начебто розпочався 19 лютого 2015, а саме після набрання законної сили рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2015 року (позиція суду 1 інстанції), або ж 28 серпня 2015 року та 16 лютого 2016 року, коли відповідачі набули право власності на спірну земельну ділянку (позиція апеляційного суду). Такий висновок є не лише необґрунтованим, а й таким, що протирічить положенням чинного законодавства.
Прокуратура звернулась до суду з вказаним позовом 14 квітня 2016 року. З викладених у позові обставин та положень статей 256, 260, 261 ЦК України випливає висновок про те, що початок перебігу позовної давності за цим позовом відраховується від 24 березня 2006 року, тобто від дня прийняття Черкаської міською радою рішення № 9-279, за яким спірна ділянка вибула з володіння територіальної громади м. Черкаси з відома Черкаської міської ради.
Позивач вважає, що позовна давність у цій справі має обчислюватись з моменту, коли прокуратурі стало відомо про набуття права власності на спірну земельну ділянку саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що відбулося після отримання прокуратурою відповідної інформації з Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку загального доступу, тобто 17 вересня 2015 року та 04 квітня 2016 року. Проте оскільки право власності територіальної громади м Черкаси на спірну земельну ділянку було порушено в момент її вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли Черкаська міська рада довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи. Порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб. Тому неправомірною є позиція, що перебіг позовної давності в спірних правовідносинах починається від дня, коли позивачу стало відомо про рішення суду щодо спірної ділянки в іншій справі або коли позивач дізнався про набуття добросовісним набувачем (відповідачами) права власності на майно. Правильною є позиція, що початок перебігу позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу. Формуючи таку правову позицію, з метою забезпечення єдності судової практики Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, висловлених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 711/802/17 та від 6 червня 2018 року у справі № 520/14722/16-ц, згідно з якими початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковувався з моменту набутгя добросовісним набувачем права власності на майно, а не з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу. Вказані положення про початок перебігу та наслідки спливу позовної давності поширюються не лише на Черкаську міську раду, а також і на Черкаську окружну (місцеву) прокуратуру, оскільки прокурор не має в цивільному процесі та в спірних правовідносинах жодних інших прав, повноважень чи преференцій, ніж сама Черкаська міська рада.
На час звернення прокурора з первинним позовом від 06 вересня 2013 року в інтересах держави (територіальної громади) до Черкаської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним акту на право власності на землю, витребування майна з чужого незаконного володіння, позовна давність вже спливла. На день подання згаданого позову з моменту порушення права територіальної громади м. Черкаси та з моменту, коли про це стало відомо Черкаській міській раді, тобто з 24 березня 2006 року, вже минуло сім з половиною років. Тому з пред`явленням такого позову позовна давність не могла перерватись відповідно до частини другої статті 264 ЦК України, оскільки не може перерватись строк, який вже закінчився.
Також прокуратурою не наведено жодних поважних причин припущення позовної давності на чотири з половиною роки з 24 березня 2009 року до 06 вересня 2016 року.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 267 ЦК України представники відповідачів заявили про застосування позовної давності щодо вказаного позову, тому суди обох інстанцій мали відмовити в позові прокурора в цій справі.
Також суди мотивуючи рішення поклав в його основу недоведені обставини та власні припущення, зокрема в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вказано таке: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, отримуючи спірну земельну ділянку на підставі договору дарування після рішення апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2015 року, могли усвідомлювати, що її надання у власність на підставі договору дарування є порушенням норм земельного законодавства; ОСОБА_3 па виконання рішення суду мав би повернути земельну ділянку територіальній громаді м. Черкаси в особі Черкаської міської ради, а не відчужувати на користь відповідачів, тому таке відчуження відбулося незаконно, оскільки останньому достеменно було відомо про наявність вказаного рішення Апеляційного суду Черкаської області. Всі ці твердження суду не підтверджені жодним доказом, і тому є необґрунтованими твердженнями та припущеннями, що протирічить вимогам статей 76, 89, 229, 263 ЦПК України.
24 серпня 2022 року заступник керівника Черкаської окружної прокуратури подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що з матеріалів справи вбачається, що нинішні власники спірної земельної ділянки є родичем продавця та співвідповідача за первісним позовом прокурора м. Черкаси у справі № 22ц/793/4/15 ОСОБА_3, в межах якої було встановлено факт незаконності передачі у власність спірної земельної ділянки. Як наслідок, встановлені обставини свідчать, що ОСОБА_1 міг знати про той факт, що законність передачі спірної земельної оскаржується в судовому порядку та продавець ОСОБА_3 має перешкоди щодо її відчуження. В межах розгляду цієї справи перебіг позовної давності за вимогами щодо витребування часток земельної ділянки, яка перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із скасуванням державної реєстрації відповідних прав них розпочався 19 лютого 2015 року, після набрання законної сили рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2015 року у справі № 22ц/793/4/15, яким визнано незаконним та скасовано рішення Черкаської міської ради від 24 березня 2006 року. Відповідна позовна заява в цій справі скерована до суду 12 квітня 2016 року.
29 серпня 2022 року Черкаська міська рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що незаконність передачі у приватну власність спірної земельної ділянки було встановлено у рішенні апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2015 року. ОСОБА_1 та ОСОБА_2, отримуючи спірну земельну ділянку на підставі договору дарування після рішення апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2015 року, усвідомлювали, що її надання у власність на підставі договору дарування є порушенням норм земельного законодавства, оскільки дана земельна ділянка витребувана від ОСОБА_3 рішенням суду на користь територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради. Таким чином, ОСОБА_3 на виконання рішення суду мав би повернути земельну ділянку територіальній громаді м. Черкаси в особі Черкаської міської ради, а не відчужувати на користь відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Державна реєстрація права власності на частки земельної ділянки відбулася з порушенням законодавства України, оскільки порушує інтереси та права територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради, як власника вказаної земельної ділянки. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули право власності на спірну земельну ділянку 28 серпня 2015 року і 16 лютого 2016 року, тому раніше до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такий позов не міг бути пред`явлений, оскільки у них ніяких прав щодо земельної ділянки не виникало. З указаним позовом Черкаська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Черкаської міської ради звернулася до суду у квітні 2016 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, визначеного статтею 257 ЦК України.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, у постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 911/3210/17).
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 листопада 2013 року у справі № 712/11272/13-ц відмовлено в задоволенні позову прокурора міста Черкаси до Черкаської міської ради, ОСОБА_9, ОСОБА_3, треті особи: Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області, Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області, про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на землю, витребування майна із чужого незаконного володіння.
Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 липня 2015 року, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 листопада 2013 року змінено та скасовано в частині відмови в задоволенні позову прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради та в частині витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Визнано незаконним та скасовано рішення Черкаської міської ради від 24 березня 2006 року № 9-279 "Про передачу громадянам земельних ділянок у власність ( ОСОБА_6 та інші)" в частині безоплатної передачі громадянину ОСОБА_5 земельної ділянки, площею 1 000,0 кв. м, по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Визнано незаконним і скасовано пункт 4 додатку до рішення Черкаської міської ради від 24 березня 2006 року № 9-279 "Про передачу громадянам земельних ділянок у власність ( ОСОБА_6 та інші)", щодо безоплатної передачі громадянину ОСОБА_5 земельної ділянки, площею 1 000,0 кв. м, по АДРЕСА_1 . Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради земельну ділянку, площею 1 000,0 кв. м, яка розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер 7110136700:02:009:0016. Додатковим рішенням апеляційного суду Черкаської області від 05 березня 2014 року вказаний абзац доповнено наступним: "на користь територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради".