Постанова
Іменем України
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 686/17601/21
провадження № 61-5732св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
позивач - ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2,
відповідач - приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Балац Тетяна Петрівна,
особа, яка не брала участі у справі та подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_3,
розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2, поданою представником ОСОБА_4, на постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 травня 2022 року, у складі колегії суддів: Грох Л. М., Янчук Т. О., Ярмолюка О.І .,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Балац Т. П. (далі - приватний нотаріус) про визнання незаконними та скасування постанов і зобов`язання до вчинення певних дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що батьком її сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати ОСОБА_5 - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько ОСОБА_5 - ОСОБА_7 . Батькам ОСОБА_5 на праві власності належали частки в квартирі АДРЕСА_1 та квартирі АДРЕСА_2 . За життя батьки ОСОБА_5 склали заповіти, якими заповіли належні їм на праві власності по 1/3 частині квартири АДРЕСА_2 на користь сина ОСОБА_3, рідного брата ОСОБА_5
12 липня 2021 року позивач в інтересах свого сина ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса, посилаючись на те, що йому належить право на обов`язкову частку у спадковому майні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за правом представлення після смерті ОСОБА_5 (їхнього сина), який був особою з інвалідністю. 14 липня 2021 року постановами приватного нотаріуса відмовлено у вчиненні нотаріальної дії шляхом видачі свідоцтв про право на спадщину на обов`язкову частку у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не входить до переліку осіб, визначених статтею 1241 СК України. Позивач вважає, що прийняті постанови суперечать нормам частини першої статті 1266, 1241 ЦК України.
Позивач просила:
визнати незаконними та скасувати постанови приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 40/02-31 та № 41/02-31 від 14 липня 2021 року;
зобов`язати приватного нотаріуса видати ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2021 року позов задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано постанови приватного нотаріуса від 14 липня 2021 року вих.
№ 40/02-31 та № 41/02-31 про відмову ОСОБА_1 матері, законному представнику, яка діє від імені малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову частку згідно статті 1241 ЦК України ОСОБА_2 . В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що батьком малолітнього ОСОБА_2 є ОСОБА_5, який помер раніше своїх батьків та був особою з інвалідністю ІІ групи, тому позивач має право на обов`язкову частку в спадщині за правом представлення після смерті своїх баби та діда - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
В іншій частині позовних вимог суд відмовив, оскільки в судовому порядку свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 квітня 2021 року, на підставі яких ОСОБА_3 успадкував спадщину після смерті своїх батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ніким не оспорюються.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 травня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Балац Т. П. задоволено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1, поданим в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до приватного нотаріуса про визнання незаконними і скасування постанов, зобов`язання до вчинення дій. Компенсовано за рахунок держави на користь ОСОБА_3, приватного нотаріуса по 2 724,00 грн понесених ними судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив, проте не дав належної оцінки тій обставині, що на час звернення з цим позовом приватним нотаріусом Балац Т. П. 28 квітня 2021 року вже видано ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6, ОСОБА_7 на 1/3 частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_2 . Отже, пред`явленням вимог про визнання незаконними та скасування постанов приватного нотаріуса та зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позивач фактично оспорює право власності апелянта ОСОБА_3 на набуте ним в порядку спадкування за заповітом майно після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Тому ОСОБА_3 з врахуванням наявного у нього права власності на спадкове майно мав би відповідати за заявленими позовними вимогами, оскільки саме його прав і обов?язків стосується цей спір.
Суд неправильно визначився із суб`єктним складом учасників правовідносин та залишив поза увагою фактичну відсутність спору між сторонами у справі. Незалучення до участі в справі ОСОБА_3, який фактично мав б відповідати за заявленими позовними вимогами, призвело до ухвалення судом рішення про його права та обов`язки, що прямо суперечить закону. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України прийняття судом рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі є підставою для скасування рішення суду.
Аргументи учасників справи
05 жовтня 2022 року представник ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2, - ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що у зв`язку із встановленням ОСОБА_5 ІІ групи інвалідності, він відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України був наділений правом на спадкування обов`язкової частки, яка належала його батькам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 незалежно від змісту сформованих останніми заповітів. Оскільки ОСОБА_5 помер, з урахуванням частини першої статті 1266 ЦК України, ОСОБА_2 спадкує ту частку, в тому числі обов`язкову частку, яка належала б законом ОСОБА_5, якби він був живий на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Таким чином, ОСОБА_2 за правом представлення після смерті ОСОБА_5 наділений правомочністю на отримання в спадщину частки, в тому числі обов`язкову частку та неохоплену заповітами частку, яка належала б законом ОСОБА_5, якби він був живий на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Крім того, ОСОБА_2 є малолітньою особою, тому має права на обов`язкову частку у спадковому майні.
За таких обставин висновки відповідача щодо наявності підстав для відмови у видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину не ґрунтуються на положеннях норм матеріального права.
Апеляційним судом в оскарженому судовому рішенні застосовано норму права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування статті 50 Закону України "Про нотаріат" у подібних правовідносинах щодо належності в якості відповідача приватного нотаріуса у разі оскарження його відмови у вчиненні нотаріальної дії.
У вересня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3, у якому він просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.
Зазначає, що посилання скаржника на судову практику у справах № 204/6057/20, № 761/40184/16-ц є недоречним, оскільки фактичні і юридичні обставини цих справ є абсолютно різними. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) зазначено, що закріплене у статті 50 Закону України "Про нотаріат" право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може привести до відновлення порушеного права або інтересу безвідносно до дослідження правомірності дій інших осіб.
У порядку цивільного судочинства розглядаються вимоги про оскарження дій нотаріуса лише у разі відсутності спору про право між учасниками цивільних правовідносин. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2020 року в справі № 175/1941/16-ц (провадження № 61-19798св18) вказано, що "у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування". У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2021 року в справі № 227/5540/18 (провадження № 61-3521св20) вказано, що "нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних цій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення". Верховний Суд зазначав, що якщо право позивача оспорюється іншими учасниками конкретних цивільних правовідносин, які вважають, що вчинення чи невчинення певної нотаріальної дії вплине на їх права та обов`язки, такий спір підлягає вирішенню саме між особою, яка безпосередньо брала участь у нотаріальному процесі, та особою, яка оспорює права, що виникають на підставі вчиненої нотаріальної дії. В постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 761/40184/16-ц зазначено, що нотаріус не є відповідачем у справах, в яких виникають спори між учасниками цивільних відносин, пов`язаних з певною нотаріальною дією.
Крім того, право на обов`язкову частку у спадщині має особистий характер у тому розумінні, що цим правом наділяється виключно певне вичерпне коло спадкоємців першої черги, які є найбільш уразливими у задоволенні їх майнових інтересів (стаття 1241 ЦК України). Тому право на обов`язкову частку прямо виключено зі спадщини, яка переходить до спадкоємців особи, яка мала це право. З урахуванням наведеного, слід дійти висновку, що право на обов`язкову частку у спадщині не входить до складу спадщини (спадкова маса) і не може бути передано спадкоємцеві в порядку спадкування. Аналогічний висновок щодо застосування вказаних норм права міститься у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі №450/328/15-ц.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
УхвалоюВерховного Суду від 01 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктами 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суди першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 204/6057/20, від 30 червня 2021 року у справі № 761/40184/16-ц).