Постанова
Іменем України
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 757/13017/20-ц
провадження № 61-1540св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Прокуратура Київської області, Головне управління національної поліції в Київській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Баховським Михайлом Михайловичем, на постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2022 року у складі колегії суддів Шебуєвої В. А., Мельника Я. С., Верланова С. М.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Прокуратури Київської області, Головного управління національної поліції в Київській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури.
Позов мотивований тим, що він незаконно перебував під кримінальним переслідуванням з 29 березня 2018 року по 20 березня 2019 року, з них 4 дні був позбавлений волі - перебував під вартою з 29 березня 2018 року до 02 квітня 2018 року. На момент затримання та поміщення до слідчого ізолятора він працював на посаді доцента Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, де отримав у березні 2018 року заробітну плату у розмірі 1 413,35 грн. До участі у кримінальному провадженні були залучені його захисники, а саме адвокати Баховський М. М., Славянін М. О. і Чумак В. В. За надання правової допомоги він сплатив 606 000,00 грн адвокату Баховському М. М., 232 200,00 грн адвокату Славяніну М. О. та 135 000,00 адвокату Чумаку В. В.
18 лютого 2020 року він звернувся із заявою до Офісу Генерального прокурора про визначення за рахунок коштів Державного бюджету України розміру майнової шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури відповідно до Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі - Закон).
У відповідь на свою заяву він отримав лист від 02 березня 2020 року, згідно з яким Офіс Генерального прокурора розмір майнової шкоди не визначив.
Просить стягнути з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на його користь за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів у розмірі 973 876,90 грн, яка складається з майнової шкоди у розмірі 973 200,00 грн, які були сплачені адвокатам за надання правової допомоги у межах кримінального провадження № 12014110130000360, а також 676,90 грн втраченого заробітку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію майнової шкоди у розмірі 973 200,00 грн шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку.
Суд першої інстанції виходив з того, що відсутність повідомлень (роз`яснень) особі порядку та строків звернення за відшкодуванням шкоди, попереднього визначення розміру таких відшкодувань, не позбавляє особу права на відшкодування, встановленого законом.Суд визнав безпідставними доводи відповідачів стосовно необґрунтованості позовних вимог у зв`язку з відсутністю постанови (ухвали) уповноваженого органу про визначення розміру відшкодованої шкоди, як і доказів звернення до таких органів із відповідними питаннями.
На заяву позивача про визначення розміру майнової шкоди, завданої йому незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, відшкодування якої здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, відповіді по суті Офіс Генеральної прокуратури не надав, не надано і Головним слідчим управлінням Національної поліції України, до якого Офіс Генерального прокурора скерував його звернення.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 3 Закону громадянинові відшкодовуються (повертаються) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги.
Участь адвокатів Баховського М. М., Славянін а М. О. та Чумак а В. В., які представляли сторону захисту Захаренка К. В. у кримінальному провадженні, і факт надання ними правової допомоги підтверджено ордерами на надання правової допомоги, договорами про надання адвокатської допомоги, копіями свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, квитанціями до прибуткових ордерів та актами прийняття-передачі наданої правничої допомоги.
Таким чином,сума витрат позивача у розмірі 973 200, 00 грн є підтвердженою і позов у цій частині підлягає задоволенню.
На час затримання та перебування під вартою позивач працював на посаді доцента у Національному педагогічному університеті ім. М. П. Драгоманова, тобто з 29 березня 2018 року до 02 квітня 2018 року. Довідку про розмір середньоденного заробітку за період березень-квітень 2018 року позивачне надав суду і матеріали справи такої не містять. Крім того, 31 березня і 01 квітня 2018 року припадають на суботу і неділю, а доказів того, що для позивача роботодавцем встановлено робочий час (день) і у вихідні, суду також не надано.
Таким чином, суд відхилив розрахунок позивача суми відшкодування заробітку, який він втратив внаслідок незаконних дій, у розмірі 676, 90 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 19 січня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано, у позові відмовлено.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що Головне управління національної поліції в Київській області та Прокуратура Київської області не є уповноваженими органами на визначення розміру завданої позивачеві майнової шкоди, а відповідно не можуть бути належними відповідачами в цій справі.
Позовних вимог до належних відповідачів Головного слідчого управління Національної поліції України та Генеральної прокурори України Захаренко К. В. не заявляв.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що в суді першої інстанції представники Головного управління Національної поліції в Київській області та Прокуратури Київської області неодноразово звертали увагу, що Головне управління національної поліції в Київській області та Прокуратура Київської області не є належними відповідачами у цій справі. ОСОБА_1 заяви про заміну відповідачів на належних або про залучення до участі у справі співвідповідачів не подавав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2022 року ОСОБА_1 через адвоката Баховського М. М. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2022 року, просив її скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу заявник мотивував тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 27 лютого 2019 року у справі 3 761/3884/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18, від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 9901/845/18, від 09 грудня 2020 року у справі № 9901/613/18.
У лютому 2020 року він звертався до Офісу Генерального прокурора та просив визначити йому розмір завданої майнової шкоди, зазначений орган відповідних дій не вчинив, тому завдана шкода підлягає відшкодуванню в порядку цивільного судочинства.
Суд апеляційної інстанції безпідставно послався на те, що Прокуратура Київської області та Головне управління Національної поліції в Київській області не є належними відповідачами у справі.
Обов`язок відшкодувати шкоду покладається не на посадову особу, незаконними рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоди, а на державу Україну шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу заступник керівника Київської обласної прокуратури посилається на те, що кримінальне провадження, в межах якого ОСОБА_1 повідомлено про підозру, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, вчинялись слідчі та процесуальні дії, закрито постановою начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України. Тобто кримінальне провадження стосовно позивача закрито органом досудового розслідування, а не судом чи прокуром Прокуратури Київської області. Матеріали кримінального провадження перебувають в Головному слідчому управлінні Національної поліції України, тому позивач мав звернутися за визначенням розміру відшкодування шкоди саме до того органу, діями якого завдана шкода.
Позивач не заявив вимог до належних відповідачів. Заявлений ним розрахунок витрат на правову допомогу не містить детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу за кожним видом наданих послуг.
Головне управління національної поліції в Київській області у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що законодавством чітко встановлено, що для визначення розміру шкоди при закритті кримінального провадження громадянин може звернутися лише до органу, що постановив закрити кримінальне провадження.
Позивач не надав рішення уповноваженого органу про визначення розміру завданої йому майнової шкоди, прийнятого відповідно до чинного законодавства.
Головне управління національної поліції в Київській області та Прокуратура Київської області не є належними відповідачами у справі. Позивач не заявив вимог до належних відповідачів.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.
У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Встановлені судами обставини
Слідчим управлінням Головного управління національної поліції в Київській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014110130000360 від 29 січня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28 і частиною п`ятою статті 191, частиною четвертою статті 28 і частиною другою статті 364, частиною четвертою статті 28 і частиною третьою статті 209 КК України, про підозру у вчиненні яких 29 березня 2018 року повідомлено ОСОБА_1 .
29 березня 2018 року ОСОБА_1 був затриманий у порядку статті 208 КПК України як особа, яка підозрюється у вчиненні злочинів у кримінальному провадженні № 12014110130000360.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2018 року у справі № 761/11474/18 ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб та альтернативний захід - застава у розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму, передбачених КПК України, що становить 881 000,00 грн.
02 квітня 2018 року за ОСОБА_1 сплачено заставу у визначеному ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2018 року розмірі та звільнено з-під варти.
Отже, ОСОБА_1 4 дні перебував під вартою - з 29 березня 2018 року до 02 квітня 2018 року.
У подальшому кримінальне провадження № 12014110130000360 від 29 січня 2014 року передано за підслідністю до Головного слідчого управління Національної поліції України.
Постановою заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України від 20 березня 2019 року закрито кримінальне провадження № 12014110130000360 від 29 січня 2014 року у частині підозри ОСОБА_1 у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпання можливості їх отримати.
Постановою від 20 березня 2019 року скасовано арешт майна, у тому числі накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва Мартинова Є. О. від 05 квітня 2018 року у справі № 761/12114/18 на майно ОСОБА_1 .
На час затримання та перебування під вартою ОСОБА_1 обіймав посаду доцента Національного педагогічного університету ім.М.П. Драгоманова. Відповідно до довідки про доходи за вих. № 152 від 10 квітня 2018 року у березні 2018 року позивачу нараховано дохід у розмірі 1 413,35 грн.
З метою захисту у кримінальному провадженні № 12014110130000360 ОСОБА_1 29 березня 2018 року уклав договір (угоду) про надання правової допомоги з адвокатом Баховським М. М. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 486 від 12 травня 2009 року, видане Житомирською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури), відповідно до пункту 3.2 якого позивач зобов`язався здійснити виплату адвокату гонорару за надання юридичних послуг. Захист здійснювався також на підставі ордеру серії КС № 398052 від 29 березня 2018 року.
Актом приймання-передачі від 20 березня 2019 року ОСОБА_1 та адвокат Баховський М. М. узгодили повне виконання адвокатом своїх зобов`язань, згідно з договором про надання правової допомоги у кримінальному провадженні № 12014110130000360 від 29 січня 2014 року. Пунктом 2, 3 акта сторони узгодили ціну 1 години правової допомоги у розмірі 6 000,00 грн, яка була надана у слідчих діях протягом 36 год, у судових засіданнях - 15 год, виразилася у підготовці клопотань, скарг, апеляційних скарг, заяв, збирання доказів захисту протягом 50 год, тобто протягом 101,00 грн на загальну суму 606 000,00 грн.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 99 від 20 березня 2019 року ОСОБА_1 сплатив адвокату Баховському М. М. згідно з договором про надання правової допомоги та акта приймання-передачі від 20 березня 2019 року 606 000,00 грн.
Також 29 березня 2018 року ОСОБА_1 уклав договір про надання професійної допомоги з адвокатом Славяніним М. О. (свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 21/1337 від 31 січня 2018 року, видане Радою адвокатів Закарпатської області), згідно з яким позивач зобов`язався здійснити виплату адвокату гонорару за надання юридичних послуг. Представництво здійснювалося на підставі ордеру серії ЗР № 43758 від 31 березня 2018 року.
Згідно з актом приймання-передачі від 20 березня 2019 року ОСОБА_1 та адвокат Славянін М. О. узгодили повне виконання адвокатом своїх зобов`язань за договором про надання правової допомоги у кримінальному провадженні № 12014110130000360 від 29 січня 2014 року. Пунктом 2, 3 акта сторони узгодили ціну 1 години правової допомоги у розмірі 2 700, 00 грн, яка була надана у слідчих діях протягом 36 год, у судових засіданнях - 10 год, виразилася у підготовці клопотань, скарг, апеляційних скарг, заяв, збирання доказів захисту протягом 40 год, тобто протягом 86 год на загальну суму 232 200, 00 грн.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 01 від 20 березня 2019 року ОСОБА_1 сплатив адвокату Славяніну М. О. згідно з договором та актом приймання-передачі від 20 березня 2019 року 232 200, 00 грн.
ОСОБА_1 також 24 січня 2018 року уклав договір про надання професійної допомоги з адвокатом Чумаком В. В.(свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 5947/10 від 09 лютого 2017 року, видане Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області), відповідно до пунктів 4.1 якого порядок та розміри оплати послуг адвоката визначаються сторонами за домовленістю. Представництво ОСОБА_1 здійснювалося адвокатом Чумаком В. В. на підставі ордеру, серія КС, № 357359, від 24 січня 2018 року.
Відповідно до акта приймання-передачі від 20 березня 2019 року ОСОБА_1 та адвокат Чумак В. В. узгодили повне виконання адвокатом своїх зобов`язань, згідно з договором про надання правової допомоги у кримінальному провадженні № 12014110130000360 від 29 січня 2014 року. Пунктом 2, 3 акта сторони узгодили ціну 1 години правової допомоги у розмірі 2 700,00 грн, яка була надана у слідчих діях протягом 28 год, у судових засіданнях - 7 год, виразилася у підготовці клопотань, скарг, апеляційних скарг, заяв, збирання доказів захисту протягом 15 год, тобто протягом 50 год на загальну суму 135 000, 00 грн.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 20 березня 2019 року ОСОБА_1 сплатив адвокату Чумаку В. В. згідно з договором та актом приймання-передачі від 20 березня 2019 року 135 000,00 грн.
18 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Офісу Генерального прокурора із заявою, в якій просив у порядку та спосіб, передбачений Законом, визначити розмір майнової шкоди, завданої йому незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури у сумі 973 876,90 грн, відшкодування якої здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Листом Офісу Генерального прокурора від 02 березня 2020 року заява ОСОБА_1 переадресована за належністю до Головного слідчого управління Національної поліції України, про що повідомлено заявника.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.