Постанова
Іменем України
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 205/8909/21
провадження № 61-6437 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5,
третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Юлія Володимирівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду
м. Дніпропетровська від 23 вересня 2022 року у складі судді
Приходченко О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 28 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю. В.,про визнання права власності у порядку спадкування за законом, визнання акта про проведення прилюдних торгів недійсним, визнання недійсним та скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна, скасування рішення про державну реєстрацію та витребування майна із чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що з травня 1996 року вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу зі ОСОБА_6, якому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 03 лютого
1998 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, після смерті останнього відкрилася спадщина на належне йому майно, у тому числі на зазначену квартиру.
16 грудня 2014 року вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказану квартиру, проте нотаріусом було відмовлено їй у вчиненні нотаріальних дій
у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2016 року у справі № 191/2017/15-ц її позов задоволено частково, встановлено факт того, що вона й ОСОБА_6 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з червня 1996 року до
ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме по день смерті ОСОБА_6 . Визнано за нею право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 на житловий будинок, господарські споруди та будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 про встановлення факту родинних зв`язків відмовлено.
Отже, її спільне проживання зі спадкодавцем з травня 1996 року до 10 лютого 2014 року однією сім`єю без реєстрації шлюбу і право на спадкування за законом було встановлено рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2016 року у справі № 191/2017/15-ц.
У 2017 році їй стало відомо, що спірна квартира була відчужена іншими особам з використанням підроблених документів, а саме протоколу проведення прилюдних торгів від 17 грудня 2013 року № 08/786/21/А-13т-13, акту про проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого майна від 17 грудня 2013 року та свідоцтва про придбання нерухомого майна на прилюдних торгах від 03 березня 2015 року, на підставі яких право власності на спірне майно набув ОСОБА_4 . 19 березня 2015 року ОСОБА_4 відчужив на підставі договору купівлі-продажу спірну квартиру на користь ОСОБА_3 .
У кримінальному провадженні № 12016040660001726 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_3, під час якого було встановлено, що останній займається незаконною діяльністю з нерухомістю, знайдено підроблені документи і незаповнені бланки свідоцтв про право власності на житло. На підставі договору купівлі-продажу
від 12 травня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Солошенко Ю. В., зареєстрованого в реєстрі за № 1102, ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу відчужив ОСОБА_2 зазначену квартиру.
Спірна квартира на законних підставах належала її спадкодавцю - ОСОБА_6, який не укладав правочинів щодо її відчуження.
У матеріалах спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_6, відсутні претензії кредиторів про стягнення боргу спадкодавця. Таким чином, квартиру на прилюдних торгах було відчужено незаконно на підставі підроблених документів невстановленими особами.
Строк позовної давності вона не пропустила, оскільки зверталася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська у 2017 році з відповідним позовом, який ухвалою від 09 серпня 2019 року у справі № 205/3110/17 було залишено без розгляду. Цей позов нею було направлено поштою 01 травня 2020 року, який з невідомих їй причин надійшов до суду лише 12 жовтня 2021 року.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на квартиру
АДРЕСА_1 ; визнати недійсним протокол проведення прилюдних торгів від 17 грудня 2013 року № 08/786/21/А-13т-13 з реалізації нерухомого майна, визнати недійсним акт про проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого майна, а саме вказаної квартири; визнати недійсним і скасувати свідоцтво про придбання ОСОБА_4 спірної квартири; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності
від 03 березня 2015 року про придбання ОСОБА_4 квартири; витребувати у ОСОБА_2 спірну квартиру на її користь.
У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю. В., про визнання права власності на квартиру.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 12 травня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Солошенко Ю. В. і зареєстрованого в реєстрі за № 1102, вона придбала квартиру
АДРЕСА_1 у ОСОБА_3, якому вона належала відповідно до договору купівлі-продажу від 19 березня 2015 року, що перевірялося нотаріусом, заборон, обтяження не було.
Перед укладанням договору купівлі-продажу вона оглядала квартиру, в ній ніхто не проживав, будь-яких речей чи сторонніх осіб у квартирі не було. Як на причину продажу квартири ОСОБА_3 посилався на те, що його родина придбала квартиру більшою площею, а спірну квартиру вирішили продати, щоб розрахуватися з кредиторами. Після придбання спірної квартири вона з родиною вселилася до неї, здійснила капітальний ремонт, на теперішній час вони використовують її за призначенням, утримують в належному стані, сплачують за комунальні послуги.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2015 року у справі № 205/7890/14, що набрало законної сили, позов
ОСОБА_7 до ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсним заповіт
від 30 грудня 1999 року, складений ОСОБА_6, яким він заповів належне йому майно ОСОБА_1 . Зазначеним судовим рішенням встановлено, що у спадковій справі, відкритій після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, міститься заповіт від 30 грудня 1999 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Гупалівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області і зареєстрований в реєстрі за № 95, яким померлий усе своє майно заповів ОСОБА_1 . Постановою Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори
від 21 серпня 2014 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке належало ОСОБА_6, оскільки вона не є спадкоємцем, який має право на обов`язкову частку у спадщині. Постановою Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори від 30 серпня 2014 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, яке належало ОСОБА_6, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на майно.
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2016 року у справі № 191/2017/15-ц позов ОСОБА_1 задоволено частково, встановлено факт того, що ОСОБА_1 й
ОСОБА_6 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з червня 1996 року до ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме по день смерті ОСОБА_6 . Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 на житловий будинок, господарські споруди та будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 про встановлення факту родинних зв`язків відмовлено.
Лише після набрання вказаним рішенням суду законної сили, а саме 19 травня 2017 року, ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду
м. Дніпропетровська з позовом до неї про витребування на свою користь спірної квартири та визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру у порядку спадкування за законом. Ухвалою Ленінського районного суду
м. Дніпропетровська від 09 серпня 2019 року у справі № 205/3110/17 позов ОСОБА_1 було залишено без розгляду у зв`язку із поданням нею заяви про його залишення без розгляду. Як вказувала ОСОБА_1, у 2017 році вона дізналася, що спірна квартира у 2013 році на підставі документів про проведення прилюдних торгів була відчужена на користь ОСОБА_4, який 19 березня 2015 року продав квартиру ОСОБА_3, а 12 травня 2015 року останній продав її ОСОБА_2 .
Таким чином, вищевказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 без поважних причин було пропущено строк позовної давності на звернення з первісним позовом.
Належних доказів на підтвердження того, що прилюдні торги з реалізації спірної квартир 17 грудня 2013 року не проводилися, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа не перебувало у державного виконавця, продаж спірної квартири не проводився, акт про проведення прилюдних торгів по реалізації майна від 17 грудня 2013 року не видавався,
а виконавчий напис приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кретовою Н. Б. від 15 квітня 2013 року, зареєстрований за реєстровим № 4-2123, не вчинявся, ОСОБА_1 суду не надано.
Також не надано належних і допустимих доказів того, що у 2013 році жодного виконавчого провадження про стягнення зі ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 грошових коштів у відповідному відділі державної виконавчої служби не перебувало. Оскільки вимоги кредитора ОСОБА_8 було задоволено за рахунок продажу спірної квартири з прилюдних торгів
у 2013 році, за життя ОСОБА_6 жодних претензій до кредитора не заявляв, а спадкова справа, яка відкрита після смерті ОСОБА_6, не повинна містити претензій кредитора.
Кримінальне провадження, на яке посилається ОСОБА_1, стосується іншого об`єкта нерухомого майна, який не є предметом спору у справі, а саме квартири АДРЕСА_3 .
З урахуванням викладеного ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1,
як за добросовісним набувачем.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська 08 лютого
2022 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до розгляду і об`єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову
ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що листом Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 15 лютого 2021 року № Б-69-02 повідомлено про відсутність в Новокодацькому відділі державної виконавчої служби у м. Дніпрі виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису від 15 квітня 2013 року № 4-2123, вчиненого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кретовою Н. Б., про стягнення із ОСОБА_6 на користь
ОСОБА_8 грошових коштів у розмірі 345 258 грн.
Згідно з листом Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 26 квітня 2021 року № Б-1492-06 з пояснень приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кретової Н. Б. вбачається, що виконавчий напис від 15 квітня 2013 року реєстровий № 4-2123 про стягнення із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 грошових коштів у розмірі 345 258 грн не вчинявся.
ОСОБА_1 посилалась на те, що строк позовної давності, про застосування якого заявлено ОСОБА_2, не пропущено, оскільки цю позовну заяву нею здано до відділення зв`язку 01 травня 2020 року, з яких підстав позовна заява надійшла до суду першої інстанції лише 12 жовтня 2021 року, їй невідомо. Проте районний суд дійшов висновку, що з поштового конверту неможливо встановити дату прийняття поштового відправлення до пересилання та номер поштового відділення, до якого його здано.
ОСОБА_1 не надано доказів, з яких можливо було б точно встановити, що позовну заяву направлено нею до суду саме 01 травня 2020 року, зокрема квитанцію про сплату поштового відправлення, опис поштового вкладення, квитанцію про сплату судового збору. Крім того, на поштовому конверті ОСОБА_1 для оплати послуг поштового зв`язку наявна стандартна марка
№ 1849 номіналом "М" "с. Фонтанка, Одеська обл.", яку відповідно до інформації з офіційного сайту оператору поштового зв`язку акціонерного товариства "Укрпошта" було введено в обіг лише 15 вересня 2020 року, що спростовує твердження позивачки про те, що позов нею було направлено до суду 01 травня 2020 року, оскільки станом на цю дату такої поштової марки в обігу не існувало.
Отже, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявлено ОСОБА_2, так як про порушення своїх прав вона довідалася у травні 2017 року.
Щодо зустрічного позову, то відсутні докази порушення прав ОСОБА_2, так як вона набула право власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу, у встановленому законом порядку це право зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, квартира з її користування, володіння не вибувала, правовстановлюючі документи недійсними не визнавалися. А тому її права не порушені.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_9 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено ОСОБА_2, оскільки позивачка вказувала на те, що про порушення своїх прав вона довідалася у 2017 році, не зазначаючи місяця, коли дізналася про цей факт. Проте з цим позовом вона звернулася лише 12 жовтня 2021 року, тобто більше ніж через три роки.
Посилання позивачки в апеляційній скарзі на порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо захисту права власності, є безпідставними, оскільки вказана норма захищає власників, а позивачка не є власником спірної квартиру.
Крім того, протоколом проведення прилюдних торгів з продажу спірної квартири спеціалізованого підприємства "Юстиція" від 17 грудня 2013 року
№ 08/786/21/А/-13т-13 переможцем торгів визначено ОСОБА_4, який оформив право власності на зазначену квартиру. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Таким чином, відчуження спірної квартири сталось за життя спадкодавця, а отже, ця квартира не входить до спадкової маси, що залишилась після смерті ОСОБА_6, тобто позов ОСОБА_1 є безпідставним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати у частині відмови у задоволенні її позову й ухвалити нове рішення у цій частині, яким її позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Отже, судові рішення у частині вирішення зустрічного позову не оскаржуються, тому у силу вимог статті 400 ЦПК України у цій частині у касаційному порядку не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 205/8909/21 з Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.
У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2023 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису від 15 квітня 2013 року № 4-2123 виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кретовою Н. Б. про стягнення з ОСОБА_6 на користь
ОСОБА_8 боргу у розмірі 345 258 грн на виконанні у державного виконавця не перебуває і ніколи не перебувало. Реалізація спірної квартири державним виконавцем не проводилася, а отже, акт про проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого майна від 17 грудня 2013 року Ленінським відділом державної виконавчої служби м. Дніпропетровська не видавався. Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Креткова Н. Б. вказувала про те, що виконавчий напис від 15 квітня 2013 року № 4-2123 нею не вчинявся.
Таким чином, спірна квартира, яка належала спадкодавцю ОСОБА_1, відчужена на прилюдних торгах невстановленими особами незаконно, на підставі підроблених документів, що підтверджується належними та допустимими доказами.
Строк позовної давності, про застосування якого заявлено ОСОБА_2, мав сплинути для ОСОБА_1 у травні 2020 року. Проте згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVІD-19)" розділ "Прикійцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 12, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені
статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, суди дійшли безпідставного висновку про пропуску строку позовної давності ОСОБА_1, оскільки усі строки загальної і спеціальної позовної давності продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.